Мораль та право – це основні регулятори поведінки людини. Право не можливе без моралі. Звичайно, як будь – які поняття вони мають спільні та відмінні ознаки. Спочатку розглянемо окремо кожне.
У різних авторів поняття «мораль» формулюється по різному. Його намагалися дослідити багато відомих мислителів, філософів, психологів, етнографів такі як Гегель, Аристотель, Епікур, із сучасників – Дарвін, Зеленкова, Фрейд та багато інших. Його походження та значення дослідники визначили вже давно.
Грецькі філофори вважали, що мораль – це усвідомлення людиною на скільки вона відповідальна сама за себе, за свої вчинки. Особисто для себе, мораль я розглядаю, як систему норм, які формуються з середини людини, шляхом виховання, навчання та розвитку. Але мораль може жити як і в кожній людині індивідуально, так і в суспільстві.
Право, порівняно з мораллю більш ширше поняття. Воно може охоплювати не тільки одну людину, або суспільство, а навіть націю, народ. Право має свій історичний період розвитку та виникає із потребами суспільства.
Право — це своєрідний обов’язок людини перед країною, суспільством та, врешті решт, перед самим собою. У сучасному суспільстві мораль та право тісно пов’язані. Право не може бути без моралі, так як і мораль без права.
Але це питання розглядається ще за часів таких відомих письменників — класиків, як Толстой, Лермонтов, Пушкін… У своєму романі «Преступление и наказание » це питання порушив і такий відомий титаніка вітчизняної літератури, як Федір Михайлович Достоєвський.
Якщо поглибитись в сторінки даного роману та намагатися читати «між сторінок», можна помітити, як письменник підняв це питання. Він поєднує особисті моральні проблеми Роскольнікова із правовими — важливу роль в житті Радіона зіграло суспільство. Але Федір Михайлович завернув це питання з іншої сторони — він показав, що моральні проблеми більш важливі, ніж правові. Він, неначе, хотів цим сказати, що в душі кожної людини живе мораль та моральність, а право — це вже інша сторона медалі.
Виходячи з вище написаного, ми можемо помітити, що поняття «мораль» та «право» мають як діагоналі (спільні риси), так і паралелі (відмінні) .
Ці два поняття борються між собою в середині нас самих. Будь — який наш вчинок обумовлений цими двома внутрішніми регенераторами. Перш, ніж щось зробити, ми завжди думаємо: чи це не перечить внутрішній моральності (за діваються такі регулятори, як совість, відчуття провини) та як це виглядає з правової точки зору, найчастіше в голові виникають такі питання: «А що скажуть люди? «, «А що мені за це буде? » та інші.
Єдність права та моралі розглядають різні науки, такі як: філософія, педагогіка, література, суспільствознавство, навіть, право. В багатьох університетах, на юридичних факультетах виділили, навіть, окремий предмет, повністю призначений цій темі — «Етика юриста». Але всі ці науки занурюються в проблему моралі та права тільки поверхнево. Ніяка з них не дає чіткої відповіді на питання: «Яке ж, все — таки, взаємовідношення права та
моралі? «.
На мою думку, найбільше займається цією проблемою етика, адже саме етика сама по собі, як відомо, наука про мораль. Дана наука розглядає різні співвідношення, наприклад, «людина — людина «, «людина — суспільство «. Саме останнє займає вагоме місце в науці, не тільки такій, як етика, а й в усіх вище перерахованих. У цьому співвідношенні вона розкриває всю суть моральності та права, норм моралі та норм права.
Норми моралі та права — також суперечності, в яких важливо знайти «золоту середину». В цьому питанні велике має значення кут, з якого ми дивимося на дану проблему.
Відомо не мало випадків, коли судді на судових засіданнях опинялися в «глухому куті «, від того, що з однієї сторони підсудний не був винен з моральної точки зору, а з боку права, нажаль, був.
Завжди, розглядаючи будь — яку проблему, потрібно залишатися людьми. Адже, людяність — це також ознака моральності. Завжди, щоб не сталося, в якому б стані не знаходилася людина, потрібно зважувати всі «за» та «проти» і намагатися ні в якому разі не втрачати цей баланс між правом та мораллю.
Мораль сидить не тільки всередині людини, десь поруч із совістю. Мораль набагато вища за совість. Вона несе за собою підтримку суспільства та громадської думки. А громадська думка, як відомо, це вже або погодження з тією чи іншою ситуацією, або навпаки — осуд. Якраз тут зачіплюється право, тому що право більше належить до громади.
Весь цей «локомотив» і поєднує всі ті «точки дотику «, єдності, спільні риси моралі та права.
Наостанок, можна зробити висновок, що немає достовірної відповіді на запитання: «На які вимоги орієнтуватись: моральні чи правові?» Це залежить індивідуально від кожної людини, від її виховання, саморозвитку, самовдосконалення, навіть, можна сказати, що це приходить на рівні самосвідомості. Щоб вміти в собі розібратися та розрізняти ці два терміни, потрібно займатися самовихованням. Як би це не банально звучало, але прочитати якусь книжку зайвим ніколи не буде. Мова йде не тільки про книжки. Потрібно старатися відвідувати якісь виставки, дискусійні клуби.
Сучасна людина має бути розвинутою різносторонньо, і в будь — якому питанні, хоч трохи, але орієнтуватися, навіть в такому, як «Мораль та право «. Тож давайте всамодосконалюватися!
