Мораль це одна з форм суспільної свідомості; система норм, поглядів, оцінок, уявлень, що регулюють поведінку людей.
Мораль включає в себе ставлення до того, що відбувається навколо, орієнтацію щодо сенсу життя та ідеали, оціночні погляди, норми поведінки, життєві принципи, людські взаємини, категорії добра. Сюди також належать моральні якості особи, феномени доброчесності і милосердя.
Мораль має свою структуру:
1. моральна свідомість — вираження досконалого, належного, на яке потрібно орієнтуватися. Мораль не може існувати поза свідомістю, тому що людина не змогла б усвідомлювати суть людських вчинків.
2. моральна практика — це сфера вияву поведінки, стосунків, діяльності, які орієнтовані на найвищі, всеосяжні людські цінності. Моральна практика складається з моральної діяльності і моральних відносин.
Детально розглянемо одну із структурних частин моралі- моральну діяльність.
Моральна діяльність — сукупність моральної свідомості та практичної діяльності. Вона вміщає в себе вчинки, які мають структуру, синтезують у собі матеріально-речові, зовнішні та внутрішні, духовно-особистісні компоненти.
Коли людина здійснює вчинок, вона вступає у відносини з іншими людьми, в суспільні відносини, сукупність зв’язків і взаємовідносин, що і є моральними відносинами- ціннісними смисловими сторонами всіх суспільних відносин.
Моральна діяльність — це своєрідна область діяльності, що має предметно-змістову визначеність і суттєві ознаки схожі до наукових, художніх. Вона становить собою багатозначність будь-якої діяльності, оскільки моральна діяльність підлягає моральним вимогам.
Оскільки мораль пронизує усі сфери людського життя, всі види діяльності людини, по суті вона присутня скрізь, то моральна діяльність, сама по собі, у чистому вигляді не існує.
Виходячи з цього, доцільно вказати про моральні сторони будь-якої діяльності: сімейно-побутової, науково-пізнавальної, суспільно-політичної, художньої, професійно-трудової.
Дуже часто моральну діяльність пов’язують з гуманістичними діями, гуманітарною допомогою, моральним вихованням. Але моральний бік будь-якої діяльності, може бути лише схожим на моральний, а насправді нести в собі аморальну діяльність. Аморальною діяльністю може бути користь, вигода від дій, які здійснює людина, вона може хотіти видати себе за чесну і добру людину, боячись покарання.
У моральній діяльності здійснюється усвідомлене самовиявлення і саморозкриття моральних потенціалів особистості — її схильності і бажання, здатності й уміння добровільно і безкорисливо робити добро іншим . Людина потребує «виявити себе — знати, що це зробив я», це є однією з фундаментальних її потреб.
Моральна діяльність загалом відбувається як свідомо регульована рішуча самостійна діяльність, але також вона може мати і підсвідомий, мимовільний характер. Цілеспрямована саморегуляція виступає як направлення власної поведінки, яка можлива коли індивід морально незалежний. Зовнішня і внутрішня конкретність вчинків можуть суворо оцінюватися розумом і совістю кожної людини.
Моральна діяльність — це духовно-практична діяльність, вона реалізується в сфері практичних відносин, в соціальній дійсності, на відміну від теоретичної. Вона проходить два етапи: 1) етап морального вибору та рішення; 2) етап реалізації рішення в процесі об’єктивного, позаморального за своїм характером дії.
Всю духовно-практичну діяльність людей, спрямовану на підвищення морального рівня поведінки можна назвати моральною діяльністю. Ця діяльність проходить у процесі соціалізації і реалізується поряд з іншою діяльністю людини. Вона може бути представлена у формі переживань, викликаних совістю, як висновок із помилок, вироблення навиків правильнішої оцінки своїх та чужих дій.
Діяльність складається з окремих вчинків, які характеризуються наявністю в собі мети і мотивів, заради яких вони здійснюються.
Моральна діяльність складається з одиничних вчинків, вони визначаються, як одиниця поведінки. Сукупність моральних вчинків створюють лінію моральної поведінки.
Моральна діяльність є відносно об’єктивним, вираженим у поведінці аспектом моралі. Вона реалізується у відносно тривалій, типовій і масовій поведінці і стосунках людей.
Моральна діяльність — це один з найголовніших компонентів моралі, що проявляється у вчинках кожної людини. Вчинки, що характеризують поведінку людини, дають можливість побачити її дійсну моральність.
Отже, тільки діяльність та реалізація моральних принципів і норм дають право індивідуальності на визнання і виявлення у неї моральної культури.
Існує «чиста» моральна діяльність — це філантропія, моральне проповідництво. Однак у ширшому значенні моральна діяльність це вся людська діяльність, тому що вона має суспільно-значиму сутність, на неї поширюються моральні вимоги, і тому вона підлягає моральній оцінці.
