Кожен із нас, безумовно, чув слова «мораль» та «інтуїція», вживав їх, і навіть «користувався» ними, проте ніхто точно не може сказати що це, як і де вони беруться, як виникають. Ми стикаємося із ними у повсякденному житті, не надаючи жодної уваги на те, що це може бути головною рисою як нашого характеру, так і цілого життя.

Інтуїція ( від латинського слова перекладається як «споглядання») – це здатність мозку подумки, аналізуючи та роздумуючи, швидко приймати рішення, не беручи до уваги інші результати.

Вона може виникати самостійно у нашій підсвідомості, у вигляді нав’язливої думки, чи під час міркування,- навмисного напруження мозкової діяльності. Часом, ми не знаємо чому саме ми так вирішили,не можемо це пояснити, але приймаємо рішення , котре б здавалося, немає для нас правильної відповіді, це ніби виникнення «інсайту» (просвітлення), — миттєве зародження ідеї, що може суттєво вплинути на наші подальші результати в майбутньому. І навпаки, буває, що обдумавши всі за та проти, обміркувавши свої дії, та прийнявши до уваги усі дрібниці, не в силах знайти правильне рішення, ми можемо здатися, і саме в цей момент наший мозок ніби наштовхує нас та вказує на правильну відповідь. Можливо це і є інтуїція.

В кожного вона своє, у когось розвинута, у когось – ні. Все залежить від нас самих, проте, наш мозок здатен на багато більше, ніж можемо собі уявити.

Рефлекси, провідні мозкові шляхи, центральна нерва система, півкулі головного мозку , — це все тісно між собою пов’язано. Інтуїція виникає у людини на підсвідомому рівні, вона може не знати відповіді, проте «відчувати» його. Як? – дуже просто. Як тільки-но чуємо запитання, чи будь-яку іншу проблему, самі того не розуміючи, наш мозок починає шукати шляхи вирішення цієї задачі.

Спочатку це будуть шляхи проб та помилок, коли ми намагаємося вибрати правильний крок до розв’язування, потім формуються логічні зв’язки та їх послідовність. Оцінюються наші знання та вміння щодо поставленої проблеми, і якщо після цього ми не можемо її вирішити, то мозкова діяльність напружується, і у нас виникає «просвітлення» , — раптове виникнення вирішення поставленої задачі.

Наш мозок здатен на все, людині залишається лише повірити у власні сили, аби відновити його роботу. Для нього немає нічого неможливого, головне віра у власні сили, віра в себе, віра у свій внутрішній голос. Можливо, інтуїція і є однією із частинок цього «внутрішнього голосу», наше друге «Я», котре «ставить нас на вірний шлях»…

Із мораллю трохи легше. Людство знає що воно означає, проте не кожен може «користуватися ним», не кожному це властиве:

Мораль (від латинського слова «moralis» – означає те, що стосується уподобань, саме слово «mores» – означає уподобання) – це загальноприйняті засади взаємин між людьми у суспільстві, а також сукупність загальноприйнятих норм та правил поведінки у соціумі. До неї можна віднести орієнтації та принципи, цілі й мотиви вчинків і стосунків, відмежовуючи хороше і погане, порядне й непорядне, чесність й безчестя, справедливість й беззаконня, норма й ненормальність, милосердя й жорстокість. Мораль задає зразок правильної поведінки, нею ми можемо оцінювати вчинки індивідів, їх мотиви, думки. Вона може бути другою частинкою нашого «внутрішнього голосу».

Розкривши поняття «мораль» та «інтуїція» тепер можна пояснити і словосполучення «моральна інтуїція».

Моральна інтуїція – це безпосереднє виконання особистістю своїх власних моральних установок (законів) , правил , вмотивованих дій на підсвідомому рівні. Це ніби вибір між добром чи злом.

Наше життя складне і багатозначне. Воно має як позитивні так і негативні сторони. Задача кожного індивіда, з’ясувати, котру сторону прийняти, а котру слід заперечувати. Перед кожною людина постає вибір, що обрати, і лише від неї залежить подальший результат її дій та вчинків. Інколи це може бути вибір між добром чи злом, між правильним та неправильним вчинком. Це ніби таке собі міждоріжжі, де перед нами постають різні варіанти задач, де кожен інтуїтивно розуміє, що найбільш близьке йому до душі.

Моральна інтуїція – це власний вибір людини, котрий відповідає її моральним якостям та властивостям, моральній поведінці. Вона може бути різною, починаючи від негативною і закінчуючи позитивною. Це залежності від того, які моральні якості має індивід, що він вважає добром, а що злом, які вчинки для нього правильні, допустимі, а які ні.

Наше життя – це чистий аркуш паперу. З’являючись на цей світ, немовля починає «розмальовувати» його поступово. Сюди ми можемо віднести ті навики, котрі воно отримало, моральні норми та правила поведінки, котрих навчили нас батьки, котрі ми засвоїли впродовж життя та адаптації у соціумі, безпосереднє навчання, уявлення про світ, цінності. Протягом усього свого життя людина самостійно «малює» свою долю, розмальовуючи її різними барвами. Кожен із нас сам «кує своє щастя, свою долю, своє життя».

Процес адаптації у суспільстві та соціалізація суттєво впливають на життя. Час від часу ми зустрічаємося із ситуаціями, котрі залежать безпосередньо саме від моральної інтуїції. Це можуть буди навіть діти, прості школярі, котрі на підсвідомому рівні визначають людей, котрі їм більше подобаються, імпонують.

Не маючи належного життєвого досвіду, вони спираються на власну інтуїції, а саме на моральну, котра визначає ті якості та властивості, котрі їм подобаються у людині. Діти можуть наслідувати це на прикладі соціальної поведінки різних людей, їхньої реакції на ті чи інші вчинки, а також це може бути і наслідування головних, як позитивних, так і негативних, героїв, котрі вони бачили в мультиках, чи про яких читали у казках їхні батьки.

Як бачимо, соціалізація безпосередньо впливає на моральну інтуїцію, тому що діти засвоюють досвід, котрий на підсвідомому рівні керується моральною інтуїцією людини. Приймаючи будь-яке рішення, людина може радитися з цього приводу із друзями, батьками, рідними чи близькими, адже їхня оцінка дуже важлива. Ми звикли до того, що керуємося тим «а що ж скажуть інші», що інколи забуваємо про власні потреби, про власний вибір, приймаючи чужу думку, за власну.

Керуючись своєю моральною інтуїцією, ми приймаємо власний вибір, оцінюємо за своїми критеріями, та вибираємо те, що нам подобається. Вона в кожного індивідуальна, своя, власна. Це розмежовує кожну людину, роблячи її індивідуальною, не схожою на когось. Моральна інтуїція допомагає нам вирішувати складні завдання нашого життя.

Трапляється, що люди інколи просто можуть бачити і знати, що вони зобов’язані що-небудь зробити, проте не відчувають, не мають бажання, що це особисте спонукання. Це ніби приходить із «зовнішнього світу», а не власне «внутрішнього». Тоді можна сказати, що він керується загальними нормами, та безпосередньо чужою думкою щодо цієї ситуації.

Людина знає, що від неї очікують, що їй потрібно зробити те, чи ніше, але вона не може відповідати їм із будь-яких моральних причин. Тоді вона може шукати собі виправдання, підтримку інших людей, котрі так само думають як і вона.

Отже, моральна інтуїція є, і вона існує у кожному з нас. Це ніби необхідна складова нашого життя кожного індивіда, котрий має свої моральні цінності, моральні норми та правила. Вона здатна ними керувати, змінювати їх, в залежності від ситуації, в моменти свідомого та несвідомого вибору.

Саме моральна інтуїція допомагає нам прийняти правильні рішення, в момент, коли ми на це не здатні, коли це зробити вкрай тяжко. І підводячи підсумки, можна із твердістю сказати, що вона і є цілою складовою нашого внутрішнього голосу, це наше друге «Я», котре допомагає у вирішенні тяжких задач та проблем, котрі постали на нашому шляху.