Мораль не існує сама по собі. Вона є невід’ємною частиною будь-якої світової релігії. Мораль повинна реалізуватися в такій формі суспільної свідомості, в якій вона зможе реалізувати свої норми. Мечеть виступає тим інститутом, який втілює в життя вимоги та норми моралі. Моральне вчення є в сутності програмою поведінки людини протягом усього життя. Згідно моралі ісламу, моральність можлива лише релігії, людська ж мораль визначається несуттєвою. Без релігії людське суспільство може існувати. Суспільство ж без моралі неможливе.
Специфічні особливості ісламської моралі, виражаються в глибокій взаємозалежності релігійно-моральних норм з іншими соціальними нормами, особливо з правовими. Проблема взаємодії форм суспільної свідомості, безпосередньо пов’язана з питанням про походження свідомості взагалі, є ще недостатньо вивченою областю знань. Іслам формує закони існування моралі – норми стосунків, які регулюють процес спілкування в наш час. Моральні, правові і релігійні норми взаємопов’язані в ісламі, тому окреме виділення моральної системи є складним завданням.
На відміну від інших релігій світу, де моральні ідеали були дуже високими, що непосильно, в ісламі існувала можливість реального виповнення моральних законів релігії в суспільному та особистому житті. Мухаммад вважав, що ідеальна віра на ділі виражається в повній самовіддачі, а нижчий рівень – це виповнення необхідних законів моралі та релігії. На цьому рівні норми моралі були не тільки виповненими, а простими і зрозумілими.
Мораль Ісламу – заснована на етичних положеннях Корану. Іслам вчить послуханню. Раби повинні прислуговувати господарям, але і господар повинен з добром відноситись до свого раба. Хоч перед Аллахом всі рівні, у справжньому житті такої рівності немає, віруючі мусульмани повинні строго дотримуватись тої ієрархії, яка існує. Добро творить Бог, а зло – людина, хоча деякі реформатори ісламу стверджують об’єктивність першого і другого, ніби в них проявлення божественних атрибутів милосердя і мстивості.
Коран вказує віруючим на те, що вони повинні відповідати добром навіть тим, хто причинив їм зло. Вбивство безневинних людей один із найбільших гріхів в Ісламі. Коран вчить піклуватися про літніх людей та батьків, з повагою ставитись до них. Чоловіки в ісламі займають більш високе положення по відношенню до жінок, вони мають більше можливостей, але Коран проповідує поважливе ставлення до жіночого роду.
Мораль ісламу по-іншому наближається до значення моральної зрілості людини. Головним критерієм є побожність, рівень благочестя людини. По Корану, благочестя – це сповідування своєї віри і виконання всіх обов’язкових законів релігії.
Шаріат – частина мусульманського права, яка містить в собі правила поведінки та заборони, вона захоплює й податки, торгівлю, відносини та обряди. За відхилення від норм слідують покарання. Добротне життя полягає в слідуванні законів шаріати, головні з яких – віра в єдиного всемогучого Бога, паломництво в Мекку, піст місяця рамадан, щоденна п’ятикратна молитва та інше.
Повага, щедрість, милосердя, справедливість, прощення та мир – це основи моралі Ісламу. Мусульмани дуже відповідальні за свій моральний облік перед людьми, які сповідуюсь інші релігійні вчення. Бажати іншим того ж, що людина бажає самому собі, з ісламської точки зору, не так просто, як здається. Мусульманин має по відношенню до інших своєрідні обов’язки.
Відвідування хворих, запропонування допомоги обездоленим, участь у похоронних процесіях, обмін подарунками та рукостисканням — все це зміцнює суспільні зв’язки. Особлива увага приділяється взаємовідношенням з рідними та сусідами. Іслам радить створювати різні прийоми та запрошувати на них своїх знайомих та друзів. Все це зміцнює суспільні зв’язки незалежно від соціального статусу людини.
Мечеть є центром, де мусульмани можуть обговорювати суспільні та релігійні проблеми. В мечеті повинна дотримуватись чистота. Особиста гігієна мусульман також являється важливим чинником при спілкуванні з іншими людьми, особливо в дні різноманітних свят. Особливо чистими повинні бути руки, лице, та ротова порожнина.
Повага до оточуючих – одна з особливостей моралі ісламу. Забороняється будь-яка насмішка над віросповіданням інших людей. За будь-яких умов, необхідно запобігати нанесенню людям шкоди та образ (моральних, психологічних чи фізичних). Основним принципом поведінки людини, яка знаходиться в дорозі – не тривожити спокій інших людей. Мусульманину забороняється пхатися, займати чуже місце в мечеті, так як це може визвати роздратованість людей. Розмовляти бажано голосно і чітко, щоб люди не відчували роздратованість від вашого шепотіння. Не можна повертатися до інших людей – це вважається образою.
Мораль ісламу особливо ставиться до того, наскільки моральні вимоги відповідають об’єктивним потребам людини, прогресу життя загалом. Потрібно слідувати всім вимогам, тому що вони запропоновані Кораном. Але що ж робити, коли вимоги прописані Кораном суперечать або заважають повсякденному життю людей? Наприклад, як поводити себе сучасному мусульманину з невіруючою людиною? Адже в Корані йдеться про те, що невіруюча людина нашкодить тобі, вона ворог для мусульманина. Аллах же вважає принципом моралі – «око – за око, душа – за душу, зуб – за зуб…».
