Біблія – це книга яка є священною и важливою для християнства та іудаїзму. Також Біблія моє таку назву як «Святе Письмо». Виникла ще в І тисячолітті. до нашої ери та І-ІІ століття нашої ери способом відбору, редагування та канонізації тексту, а пізніше християнські традиції вважали Богонатхненними, тобто які писались в наслідок Божественного впливу. Біблія складається з двох книг — Старий та Новий Завіт.
У назві «Заповіт» покладена біблійна ідея про союз Бога з народом та з всім людством. В перші частині Біблії, що говориться про угоду Бога з давньоєврейським народом, має назву Старий Заповіт; адже саме вона є священною книгою для євреїв-іудаїстів. В другій частині — Нового Заповіту – розповідається про відносини Бога з громадою через Ісуса Христа.
Старий Заповіт зароджувався з XV століття до нашої ери з деякими людьми : Мойсеєм, котрий описав християнські засади існування людини в «П’яти книжці Мойсея»; найрозумнішим з царів Соломоном, поради якого залишаються актуальними до сьогодення, царем Давидом, автором багатьох релігійних гімнів — Псалмів. Старий завіт — це перша і найдавніша складова християнської Біблії. Старий Заповіт — давнє древньоєврейське Святе Письмо , є священним текстом до головних релігій світу.
Старий Заповіт написаний у період з XIII — I століття до нашої ери на староєврейській мові, за виключенням деяких частин книг Данила та Ездри написаних на арамейській. З початком нової ери книга була перекладена на давньогрецьку мову. Перший переклад був отриманий християнами та має дуже вагоме значення в постановці всього християнського канону Старого Заповіту.
В сьогоденні старий заповіт, являє собою цілісність 39 творів різних літературних жанрів і належать до різних авторів. Старий Заповіт Біблії є частинкою канону Священних Писань. Старий Заповіт є незамінною основою для того щоб розуміти обряди і завіти, даних Господу, котрі людина виконує впродовж всього свого життя.
Зміст Старого Заповіту дійшов до нашого часу у різних стародавніх манускриптах, що використовують в сучасних виданнях. До Старого Заповіту входять тексти давньоєврейською мовою та стародавні перекази, де найбільш вагомим є те ,що Септуагінта — переклав на давньогрецьку мову, здійсненний в Олександрії .
Серед манускриптів давньоєврейською мовою дуже важливе місце мають середньовічні манускрипти масоретські тексти, де найбільш авторитетними вважають Ленінградський і Алеппський кодекси. Найдавнішим джерелом тексту Старого Заповіту є Кумранські рукописи, що мають фрагменти всіх книг Старого Заповіту, за виключенням книги Неємії та Естер і остаточний текст книги пророка Ісаї. Вагоме місце серед Старого Заповіту посідає самаритянські П’ятикнижжя — давньоєврейського тексту П’ятикнижжя,який записаний одним з видозмінним палеоеврейского листа та збережений самаритянської спільнотою.
Церковнослов’янські переклади Старого Заповіту — Геннадіевская Біблія, Острозька Біблія та Єлизаветинська Біблія були здійсненні з Септуагінти. Сучасні російські переспівів — Синодальний переспів і переспів Російського Біблійного товариства здійсненні на основі масоретського тексту. Канон Старого Завіту — цілісність старозавітних книг, зізнаються Церквою Богу наснагою. Богонатхненність книг Старого Завіту канону, є також його спадкоємність, має значення у Новому Завіті , та ранньохристиянськими істориками та богословами.
Старий Завіт входять записи давніх пророків, які несли вість про Христа і про його прихід на землю. До Старого Заповіту входять записи про Утворення, Падіння та Великий потоп з часів Ноя. Ще йдеться в історії про Авраама та його нащадків, і йдеться про завіт, який укладений між Богом і Авраамом та його нащадками. Старий Заповіт вчить багатьом істинам які є дуже важливими,і які потрібно розуміти, щоб мати уявлення про Євангеліє Ісуса Христа. В цій Книзі розповідається про стародавні заповіти, укладені Господом із Своїм народом. Старий Заповіт є важливим тим, що він основа всіх Священних Писань. Книга ця була історією та спадщиною народу, який жив за часів Нового Заповіту.
Кажучи про вічне та загальнолюдське — добро та зло, життя та смерть, подвиги та злочин, право та безправ’я, — Старий Завіт знайшов прагнення в наступному столітті служити невичерпним джерелом природно-правових ідей.
В Новому Завіті говориться про угоду Бога з народом через Ісуса Христа. Слово «завіт» має два значення: угода між двома сторонами та заповітом умираючого. Завіт Бога з людиною полягає в тому, щобв своє серце людина прийняла Христа, як свого особистого Рятівника, та моє усиновлення від Бога. Новий Заповіт є основною ідеєю християнської моралі, яка є підсумком Десятьма Заповідями, які розповів Мойсей в своєму П’ятикнижжі.
В Біблії, Ісус Христос був відправлений у людський світ, для того щоб нагадати людям про мораль та вказати їм до вічного життя правильну дорогу.Якщо спиратись на відомості з Нового Завіту, Христос пройшов спочатку через смерть, а потім — воскресіння. Адже саме тоді почалась записуватись його біографія учнями Ісуса.
Слово «Євангеліє«, називають життєві описи Ісуса, позначає гарну вість. Ново-Заповітне Євангеліє має чотири книги, написані чотирма учнями Христа — Матфеєм, , Лукою Марком та Іоанном. Усі Євангелія майже схожі, адже описують вони одні і тіж події. В ЄвангеліЇ різні люди виступають оповідачами, саме тому повна картина справ Ісуса Христа постає тільки після того, як прочитають чотири Євангелій.
У всіх чотирьох Євангеліяї показують події з життя Ісуса Христа: його народження та прекрасну врятованість під час вбивства Іродом всіх немовлят; його проповідницьку працю; чудеса, які він здійснював, лікуючи людей та ставлячи їх на вірний шлях.
Новий Запові?т це священна книжка християнства, частка Біблії,яка була написана давньогрецькою мовою християнськими святими . За деякою інформацією, Євангеліє від Матвія було створено вперше арамейською мовою. Для християнського народу вся Біблія разом з Новим Заповітом є Словом Божим, яке писалося людьми, але є Богонатхненним.
Старий і Новий заповіт є невід’ємні частини один від одного, це дві великі частини Біблії. Старий Заповіт — це підготовка Нового, а Новий доповнює і не може існувати без Старого.
