21 серпня 2013 року у Сирії, в передмісті Дамаску – Гуті було застосовано хімічну зброю. У результаті хімічної атаки по населеним пунктам, загинуло від «не менше 281» до 1729 осіб, значна кількість – діти.

Ці події є наслідком громадянської війни у Сирії між державною владою, на чолі з Башаром Асадом, та об’єднаною озброєною опозицією. Невідомо, яка із воюючих сторін застосувала зброю масового ураження. Але сам факт застосування отруйних речовин проти людей, громадян своєї країни свідчить про байдужість влади і опозиції до долі народу – для них люди є засобом дії, а їх мета – це влада. Ними відкидаються всі моральні принципи, норми і вимоги.

Здійснюючи цю атаку, виконавець керувався лише на вигоду для себе. До того ж окрім фізичної дії, це було навмисне повідомлення не правдивої інформації, тобто брехня. До того ж спрямована на задіяння шкода, а саме звинувачення свого противника у здіяному. У результаті відбувалась «інформаційна війна».

Вбивство людини є порушенням моральної вимоги і заповіді «Не вбий». І в цьому випадку тягне за собою лише зло, адже постраждали невинні люди. І я вважаю, що сучасний світ, суспільство, політика, гроші, власні мотиви знецінюють людське життя і у решті решт поваги до собі подібного. Але ж наступного кроку на місці того, кому чинять шкоду може бути кожен.

Держава – це утворення, що має гарантувати певні права і свободи громадянину, але влада Сирії не лише не забезпечила їх, а й стала тим хто руйнує їх. Голова держави має бути гарантом цих прав і свобод, а Башар Асад (президент Сирії) хто він ??? З іншого боку, опозиція, не бачачи нічого окрім своєї мети – повергнення влади Асада, підвергала своїх людей такому знищенню.

Взагалі війна – це руйнування всіх  моральних норм. Вона завжди несе розруху, смерть, біль, бідність, хвороби, самотність, концентрує в собі тільки негатив, а отже несе тільки зло. Війну між державами можна розглядати з різних точок зору, адже кожна держава захищає свою державність, незалежність і своїх громадян. А громадянська війна являє собою братовбивство, напад і знищення того, хто день тому жив з тобою пліч о пліч. І якщо міждержавна боротьба може закінчитись компромісом і невеликою кількістю жертв, то громадянська – це повна перемога, або усунення, ліквідування сил противника, а, отже, у будь якому випадку частина населення буде знищена. У державі може існувати одна влада, яка ніколи не буде ділити своє місце з кимось. Тому громадянська війна завжди закінчується трагічно.

Коли в ніч з 20 на 21 перше серпня було випущено декілька ракет з боєголовками, що містили близько 359 літрів отруйної речовини і постраждало майже 4000 людей, було зроблено свідомий вибір – задіяти шкоду населення і зменшити кількість осіб, що підтримували опозицію. Звісно цей вчинок можна оцінити як тільки аморальний, оскільки його не можна виправдати жодним моральним правом (як захист від ворога, оскільки зброю застосовано проти своїх громадян). І хто б це не був, яка б зі сторін не скоїла цей злочин, вони не мали ні краплі совісті і гідності перед собою, своїми громадянами і своєю країною, просто так знищуючи життя. Жоден політичний хід чи намір не вартий людського життя – це дуже велика ціна.

На мою думку сучасний світ дуже зайнятий діяльністю, що маю створити все кращі і кращі умов для людини. Але політика кожної країни не чинить того, для чого вона була створена, сучасна політика має стільки таємниць, прихованих намірів і несе в собі плани керуючої верхівки, що звісно завуальоване для суспільства.

Всі ці події не могли залишитись не поміченими світовою спільнотою. Адже було здійснено «…воєнний злочин і злочин проти людства» — так говориться у резолюції щодо стану в Сирії, на Європарламенті. І звичайно відбулася відповідна реакція – було вирішено (за пропозицією Росії) приєднати Сирію до конвенції про заборону хімічної зброї і передати контроль над зброєю Сирії міжнародній спілці і знищенню запасів зброї масового ураження Сирії до 2014 року.

Але цьому передувала низка подій, що стосується найбільших і найвпливовіших країн світу – Росії та США. Для всіх не секрет, що ці дві країни мають досить напружені відносини, що спричинене багаторічним протистоянням впродовж історії. І тому не є здивуванням, що і тут вони не зійшлись у своїх думках, адже Росія звинуватила у трагічних подія озброєну опозицію Сирію, а США – пануючу владу Сирії. Звісно країни «Великої двадцятки» розділились між цими думками. Так склалось не випадково, бо (як я вже казала політика не має нічого спільного з чесністю і користю для людей) Росія підтримувала владу Сирії для своєї власної користі, адже остання була великим ринком збиту російської зброї, тим паче, що Росія завжди мала великий вплив на країни Близького Сходу. Знаючи це ми припустимо, що може хоч США та країни західної Європи не байдужі до долі страждаючого народу, але й тут помилка – США не тільки могло постачати зброю опозиції, а й планувало інтервенцію
(тобто втручання) у Сирію. Але й це є протизаконно і аморально, у плані суверенітету Сирії. Та все ж вирішенням цієї справи послужила згадана вище пропозиція Росії – приєднати Сирію до держав без хімічної зброї.

Отже, дивлячись на всі ці події, предметом обговорення у всьому світі стає не вирішення проблем людей, що страждають, а розбіжність у політичних поглядах країн-велетнів. Ті жертви, їх рідні використовуються як тиск на політичній арені, але вони заслуговують на спокій і допомогу.

Всі війни, жертви, вимоги, протести, ультиматуми – це велика політика, що не знає ні жалю, ні співчуття, ні гідності, ні совісті. І звичайно несуть собою зло. Вона руйнує на своєму шляху все кордони та межі – як політичні, фізичні, економічні, правові, так і моральні. У цій «грі престолів» звичайні люди виступають пішаками та маріонетками.  А особливо це стосується населення нерозвинутих країн, країн з нестійким політичним режимом, де права громадянина нічим не захищені. Так відбулося із сирійцями, що стали жертвами влади власної держави.