Ми з вами кожен день зустрічаємося з людьми, маємо з ними якісь стосунки. Ці стосунки бувають двох типів: одні довготривалі інші короткотривалі. Довготривалі стосунки це наші стосунки із найближчим оточенням, нашою сім’єю, з нашими друзями, та колегами на роботі. Короткотривалі стосунки це наші зустрічі з людьми на невеликий час, будь то по роботі або зустрічі коли ми їдемо потягом, або пароплавом. Ці відносини зазвичай більше ніколи не повторюються, тобто ми з цими людьми більше не зустрічаємося.

Так в житті кожної людини! Але чому в житті у деяких людей стосунки складуються добре? Вони живуть гармонійним життям з тими хто їх оточує, немає значення як довго вони перебувають в контакті з ними, будь то їх сім’я яку вони бачать кожен день, або якийсь пересічний попутник. А в деяких зовсім інше: вони не можуть знайти спільну мову зі своєю родиною, з босом на роботі, та з любою людиною яка з’являється на їхньому шляху.

Я вважаю що це все залежить від особистих моральних цінностей та ідеалів людини. Чому? Я спробую пояснити свою думку, але спочатку розглянемо що таке мораль.

Мораль— це система ідей, поглядів, оцінок правил поведінки які регулюють і створюють гуманні, добрі стосунки між людьми. Мораль це поняття філософське, на мою думку звичайно, тому ми не можемо задати якогось певного правила по якому вона визначається. Мораль це рух душі! Мораль це щось що йде від самого тебе, з середини, рівень твоєї внутришньої моральності і показує яка ти є людина.

Мораль можна сформувати, але лише під впливом чогось авторитетного для людини. Наприклад: раніше в 1 сторіччі н.е. в римський імперіі було дуже багато розпусти, але з появою християнства під дією вищого авторитета Божого Слова сформувалася нова мораль, яка на той час зберегла той світ від розпусти. Тільки зараз,трохи менше ніж 2000 років, ми знову зіткнулися з проблемою доступного сексу, розврату, та гомо відносин між людьми. Чому так сталося?

Тут багато чинників але ціль мого есе не роздумувати про те чого так сталося. Зараз в сучасному суспільстві, ще під впливом Християнства, культивуються та дуже цінуються такі вищі моральні цінності як от: любов, чесність, милосердя, добропорядність, братерство, миролюбивість, рівноправність, свобода, працелюбність та багато чого іншого.

Всі ці моральні цінності притаманні людині духовній, високорозвиненій. Та людина яка духовна, то вона буде при спілкуванні шукати миру та злагодженості, відповідно і відносини в неї будуть гармонійними зо всіма людьми, незважаючи на те як до неї ставляться. Навіть якщо до такої людини буде у когось негативне ставлення або якась злоба на її рахунок, та й навіть не від однієї людини, то вона як людина яка має всі моральні цінності, прийме це все з любов’ю. Любов взагалі, на мою думку, є найвищою моральною, духовною чеснотою. Любов є найвищою скарбницею, це наче діамант у коштовній каблучці. Сама каблучка без діаманта не уявляє із себе щось величне, чудове, прекрасне.

Це просто каблучка, але як тільки майстер до неї додасть діамант, вона стає коштовним витвором мистецтва! Так і у всіх справах, якщо ми не маємо любові то всі наші справи, просто справи, які по суті нічого не коштують. Але тільки любов додає їм дійсно велику ціну, зокрема і спілкуванню та відносинам. Бо якщо вони без любові до людини, то воно все марнота. Ще святий Апостол Павло написав гімн Любові:

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
(Біблія 1 до Коринтян 13:1-13)

Я у своїх роздумах ставлю любов на перше місце як найвищу чесноту моральну й духовну, бо все із любові. Якщо буде любов, то й буде повага до тих хто тебе оточує, буде співчуття до них, буде братолюбство, і милосердя буде до оточуючих. Це напряму зв’язане з нашими відносинами до всіх людей у суспільстві.

І виходячи звідси буде і гормонія у житті, і спокій і радість. А якщо любові нема то й спілкування буде злим, всі нам будуть постійно набридати, а всі наші добрі вчинки будуть заплямовани нашим егоізмом. Бо якщо подивитися чесно, по собі кажу, коли мені не вистачає любові — я роблю щось добре, моральне, але з тими мислима: “А що я буду від цього мати”?.

Без любові все наші “добрі”, “моральні” відносини просто як пустий дзвін від мідних тарілок.

Отже, любов це найвища цінність, чеснота яка стоїть над усім і регулює усе. І я з упевненість можу сказати що без неї не може бути ніяких моральних почуттів, ніяких моральних стосунків, саме тому я й приділив цій темі дуже велику частину роботи. Але нажаль, все що добре воно легко не дається любов це титаничний труд, якого більшість з нас просто лякається, і замість того щоб встати і порвати кайдани, так і залишаються жити рабами злості, непривітності, заздрості і агресивності.