Я йду від дійсності, свідомо, в сон. Немає сил думати і вчиняти дії. Сон — це солодкі ліки, коли все йде на задній план. Залишаються сни. У них я проживаю життя. Сенс? Його нема. Просто не хочеться нічого робити. Немає сил вставати з ліжка. У мене апатія до життя, апатія до всього …

Навколо ходять люди, розквітають дерева, всі веселі та щасливі. А для тебе все буденно, все сіро, наче холодною осінню. Тобі здається що все навколо тебе страждає, так само як і ти. І ти не помічаєш нічого, що могло зробити тебе трохи щасливішим.

Ні до чого не має діла, на все байдуже. То що ж з тобою? Ти хворий? А може в тебе апатія? Так, саме апатія, яка може перерости в дещо серйозніше, в депресію. Давайте розглянемо все це детальніше.
Апатія до життя- це коли не хочеться жити, але й немає сил, щоб померти. Стан повного безсилля, втоми, млявості. Не хочеться ворушитися, можна годинами лежати, втупившись у стелю. Бажань ніяких! Думок теж. Байдужість до всього.

Апатія (грец.- бездушність, байдужість)- це психічний стан, який характеризується відчуженим станом до сьогодення. Людина наче живе без емоцій, без страху, без проблем.

Під час апатії людина стає холодною і байдужою до всього що відбувається навколо неї. Включаючи те, що в нього пропадає зацікавленість до оточуючого світу. Дивлячись на людину, не важко зрозуміти, що в неї якісь проблеми, що вона знаходиться в стані апатії. Люди які знаходяться в стані апатії не проявляють інтересів, внутрішніх спонукань боротись і досягати певних успіхів і цілей. Ця людина, бажає тільки лежати на дивані, і нічим не займається. За часту, люди думають, що в них депресія, але це трішки інше поняття.

Все це научні терміни, а я б хотіла б вам пояснити все так, як я думаю, сприймаю, відчуваю. Апатія, це коли навіть їсти не хочеться, думати, і хоч щось робити. Саме жахливе, коли навіть дихати не хочеться. Ні, це не бажання померти, просто людина забуває дихати, просто йому абсолютно байдуже на все. І саме жахливе, немає причин, абсолютно немає.

Апатія виникає, коли ти стоїш на місці і нічого не робиш. Або ж якщо ти займаєшся тим що тобі не цікаво. А взагалі я думаю не така страшна проблема, як відношення до неї. Є люди які шукають проблеми різної складності, щоб вирішувати їх і вдосконалюватися, а є ті, які плачуться над своїми проблемами, тим саме погіршують ситуацію. Апатичні люди відносяться до другої категорії.

Так що причина апатії, у відношенні людини до життя. Оптимісти апатією не страждають. Мені здається, що апатія виникає коли закінчуються «душевні» сили. Дозвольте мені назвати це так. Людині нічого не хочеться, і він до всього байдужий, напевно тоді коли закінчуються душевні сили, або коли втомлений морально, назвіть як хочете. Вирватися з цього стану може, або різкий приплив якихось емоцій або поступове відновлення сил.

Хотіла б розповісти, з власного досвіду про моральний аспект апатії. Стан апатії до життя в мене з’явився минулого року. Мені здавалося, що я нінащо нездатна, що я обуза для своєї родини, що врешті решти моє життя йде, а я ніби зупинилась. Я дивлюсь, як воно проходить крізь мене, а нічого не можу зробити. Тоді я була у пригніченому стані, здавалось що я живу не правильно, не так як всі. В той час, я потребувала спілкування, саме це допомогло мені врятуватися від апатійного стану. Я почала відвідувати різноманітні тренінги, вистави, почала займатись волонтерством. Я потребувала змін в житті, і я їх досягла.

Стан апатії, дуже часто з’являється, у моєму віці. Я помічаю, що серед моїх однолітків це дуже поширене явище. А знаєте чому? Все це через те, що ми вже підійшли до дорослого життя, обрали професію, яка буде з нами назавжди. Спочатку у нас виникають думки, а чи подобається це мені? Чи хочу я все своє життя цим займатись? Чи зробив я правильний вибір? Потім починається друга стадія, коли людина починає думати, що не нащо не здатна. Що в неї нічого не виходить, що життя ніби проходить повз неї. І заключна стадія, повна апатія.

Незважаючи, на все це байдуже ставитись до цього не варто. Сама по собі апатія не мине, треба вживати якихось заходів. Люди, в яких не дуже велика сила волі можуть починати вживати алкоголь і наркотики. Це не тілки поширить апатію, але й додасть масу інших труднощів. Виздоровлення залежить від самого хворого. .Якщо він надто, вимогливий і амбітний, то він почне боротися з цим станом, роблячи спроби переступити через нього вольовими зусиллями. У такому випадку людини може наздогнати стан афекту або депресія.

А як же боротися з апатією?

1. Минулого не існує, так як його вже немає. Існують тільки спогади.
2. Майбутнього не існує, так як його ще немає. Існують тільки очікування.
3. Теперішнє залежить від сприйняття, мислення і властивостей особистих якостей. Почніть з цього … Змініть себе — змінитися і реальність.

Більшість людей вважає, що апатія це захворювання, або щось неприроднє, але апатію потрібно приймати, як індивідуальну якість характеру особистості. Вважайте, що це новий етап вашого життя, який ви маєте відчайдушно пройти. Закрийтеся від світу, відкладіть всі свої справи. Відпочиньте, побудьте на одинці з собою. У жодному разі, не починайте приймати різні депресанти. Перш, за все відпочиньте, і відновіть життєві сили.