Як часто ми чуємо від оточуючих: «Ти це зробив не правильно!», «Ти зробив все правильно!», «Це аморально!», «Це моральний вчинок» тощо. А що взагалі таке «правильно»? Що таке моральність?

Для кожного вірність вчинків означає своє. Але все ж таки моральність — це внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті і вільної волі.

Хочу запропонувати Вам історію, в якій я в кінці прослідкую своє бачення правильності вчинків, моральності.

Я вважаю, що кожен, хоч раз в житті, але бачив особливих дітей, дітей з вадами: розумово відсталих, дітей з ДЦП, з вадами слуху, зору. Але напевно мало хто був не був з ними в досить тісних стосунках, протягом не одного року як батьки, або їх вчителі.

«На Кіровоградщині учні школи-інтернату звинувачують педагогів у тортурах, а вчителі просять захисту» — такий цікавий заголовок, я прочитала на сайті телевізійної служби новин. Він відразу привернув мою увагу, і я не вагаючись взялася за ознайомлення з написаною статтею під ним. І переді мною розвернувся досить цікавий та інтригуючий сюжет.

Все почалося з листа до цієї ж телевізійної служби новин, в якому повідомлялося, що вчителька цієї школи-інтернату до на півсмерті побила дівчинку, ученицю цього закладу. Телевізійні-журналісти відразу вирушили до кіровоградського інтернату. На місці прибуття команда ТСН вислухала ще одну версію. В свою чергу вчителі горять, що дівчину ніхто не чіпав, вона досить часто обманює й інших.

«Ви прекрасно знаєте, які діагнози в наших дітей, які порушення нервової системи і все таке. Їх ніхто не б’є» — повідомляє вчителька. Крім цього надходить інформація, що вчителі, особливо жінки самі бояться своїх вихованців, а особливо залишатися з ними на одинці, що викликає в викладачів тривогу. Це все педагоги звертають на те, що діти агресивні, некеровані, адже з самого дитинства не знають батьківської любові.

А тепер приступимо до аналізу цієї інтригуючої, на мій погляд, статті.

Я не можу з впевненістю сказати, що все було саме так, адже кожна людина має вибір: говорити правду чи збрехати. Кожен, щоб «прикрити» себе, свою репутацію, може наговорити різної інформації. Або в тому в видку, щоб нашкодити іншій людині, теж можна придумати таку історію, після якої життя ворога просте піде в прірву. Так сталося і тут. Дівчинка збрехала про тілесні пошкодження, так як її огляну спеціалісти і не виявили навмисних побоїв на її тілі. Хоч ця категорія дітей трішки відрізняється від нас за інтелектуальною складовою, але все рівно ця дівчинка оступила не етично. Вона задля власної чи вигоди, чи слави навіяла досить погані, негативні думки в бік своїх вчителів, які турбуються про неї.

Беручи поняття «добро» і «зло», ми теж побачимо, що цей вчинок не прикрашає її репутацію. вона вчинила не добре, зле. Ця дія була не випадкова, а навмисна, свідома. Це підтверджується написаним нею листом до телевізійної служби новин. Але це її моральний вибір, можливо вона хотіла відімстити своєму вихователю, який, можливо, теж в минулому вчинив не добре по-відношення до своїх вихованців. Але це все рівно не прикрашає вчинку дівчинки, вона могла б пробачити і її це зарахувалося, як моральний вчинок, добрий вчинок, і в подальшому майбутньому остаточно не зіпсувало відносин з вчителем.

Дивлячись на наступну поведінку цієї дівчини, ми не бачимо, що її «мучить совість». Вона бачить цей вчинок як справедливий (але дивлячись з поняття справедливість, видно що воно носить об’єктивний характер, тому вона вважає це так). Але я б не сказала, що це справедливо. Так як дівчина — без травм, а репутація вчителів і закладу, в якому вони працюють, спаплюжена. Але знову ж входимо в її положення – в неї немає батьків, немає кому приділити їм всім достатньо уваги, щоб розповісти, як в якій ситуації діяти. Вчителі виконують свою роботу, вони дають матеріал, але не можуть прослідкувати за кожним, щоб направити на вірний шлях, і пояснити чому це так. Їх можна зрозуміти. В цих жінок, і чоловіків є і свої діти, яким вони теж повинні все це донести.

Тепер розглянемо дії вчителів. Як вони реагують на приїзд знімальної команди? Вони «переводять стрілки», говорять, що не діти жертви, їх тортур, а вони самі страждають від дій свої вихованців. На мій погляд це не гідний вчинок вчителя. Можна було діяти по-іншому. В першу чергу поспілкуватися на одинці в цією дитиною і розібратися в чому ж справа, що вона так вчинила, а по-друге, не давати інтерв’ю на таке делікатну тему.

Можливо вони також думали, що вчинять справедливо (прикриють свої тили). Може вихователі думають, що все рівно це діти з вадами, а крім того без опікунів, які могли б стояти за інтереси своїх дітей. Працівники закладу не подумали, що цим самим вчинком, своїми словами «ці діти агресивні, неадекватні», вони, можливо, налаштували суспільство проти особливих дітей. Хоча держава зараз спрямувала свою роботу на включення дітей з вадами в суспільне життя. Після цього хтозна чи захочуть батьки здорових дітей, щоб їх чада навчатися з розумово відсталими, адже вчителі самі говорили: «вони агресивні, неадекватні». Це вже клеймо на долях дітей Кіровоградської школи-інтернату.

Щасливими з цієї ситуації ніхто не вийшов. На кожному з них залишився відбиток того дня, коли знімали програму. До морального ідеалу всім учасникам цього дійства також далеко, але, я надіюся, що вони в майбутньому зрозуміють свої помилки, а якщо ні, то їх справи.