Культурні, релігійні, філософські традиції Близького Сходу у всі часи привертали увагу дослідників. Унікальність та самобутність пам’яток давніх цивілізацій, що проживали на території Близького Сходу, говорить про ціннісно-смислове багатство та суттєве морально-духовне підґрунтя культурно-філософських систем Близького Сходу.
Найбільш відомим та ідейно обґрунтованим є антагонізм західної та східної історико-культурних та морально-релігійних традицій.
Суть його полягає в тому, що західна цивілізація більш гедоністично орієнтована, у той час як східна – має переважно духовно-моральну спрямованість. Питання душі у жителів Сходу завжди були більш актуальними та нагальними, аніж тілесні задоволення та потреби. Цим і обумовлюється специфічна моральна система на Близькому Сході.
Мораль близькосхідних народностей тісно переплітається з регалією, котра має ключове значення у життєвому укладі народів. Панівними є три світові релігії: християнство, іудаїзм та іслам. Поширеним також є буддизм. Ці релігійні напрямки у певній мірі сутнісно єдині: постулюють примат страждання над задоволенням, обіцяючи райське загробне життя при мученицькому типі існування у реальному житті. Проте постулат про домінування страждання не відміняє необхідності володіння людиною низкою чеснот, серед яких передовсім – морально-ціннісні.
Отже, моральні системи Близького Сходу базуються передовсім на релігійних постулатах та канонах. Основна моральна канва народів Близького Сходу полягає у взаємозв’язку індивідуального та суспільного типів існування. Мова йде про співвідношення суспільного, громадянського обов’язку (який, до речі, завжди мав визначальне значення) та необхідності внутрішнього самозбагачення. Культура Близького Сходу приводить нас до можливості самовдосконалення особи через те суспільство, в якому вонаперебуває.
Власне, жодна світова релігія, а з нею і мораль, не обходиться без вагомої частки соціально-суспільного контексту. Сюди входить перш за все поняття общини як спільноти з єдино спрямованими умонастроями та інтересами. Кожна поважаюча себе людина фактично повинна була бути членом певної общини. У цьому є суттєвий момент: єдності усіх учасників общини, їх одно спрямованості на досягнення вищих морально-духовних ступенів розвитку.
Другий вагомий чинник розгортання моралі – участь у ритуалах, традиціях, обрядах тощо. Церемоніальний характер певних дій сам по собі слугує цінним джерелом умиротворення людини, її поступового заглиблення у «вічні цінності», у вищі думки та, відповідно, духовне прозріння. Сенс ритуальних дій у країн Близького Сходу вкрай важливий.
Визначимо ще один компонент ціннісно-моральної та духовної орієнтації близькосхідних народностей. Моральні системи на Близькому Сході гуманістично орієнтовані. Особа та її морально-духовний розвиток першочергові у свідомості людей.
Гуманістична орієнтованість витікає із гуманітарної спрямованості суспільства загалом. Сучасні же світові процеси показують все зростаюче домінування технічно орієнтованих систем, що є у певній мірі початково чужорідними жителям країн Близького Сходу. Можливо, саме різке зростання технічних можливостей сучасного світу спричинило такий суттєвий сплеск терористичної активності близькосхідних угруповань.
Радикальна налаштованість таких спільнот укупі зі значними технічними можливостями має катастрофічні наслідки для життя народів. Адже страх, що викликається загрозою терористичних або інших насильницьких дій, блокує морально-духовний розвиток особистості та моральні системи приходять в занепад.
Сучасні світові процеси суттєво позначаються і на моральних системах країн Близького Сходу. Власне сьогодні ми бачимо посилення раціонального компонента моралі порівняно із послабленням ірраціонального – релігійного.
У цьому проявляється суттєве засилля західної культури, адже раціональна мораль – це мораль більш споживацька, орієнтована на практичний результат та під лаштована під обставини, у яких перебуває сучасна людина. На противагу їй, ірраціональна мораль – універсальна, адже підкорена загальновизнаним релігійно-історичним та культурним законам, усталеним з віками. Тому раціональна мораль, яка набуває все більш поширених масштабів, менш стійка. Можливо, така тенденція спричинить суттєвий негативний вплив на народи країн Близького Сходу в майбутньому.
Поки що можемо сказати, що виходить на світову арену і досить активно розгортається і на близькосхідних землях цивілізація зла. Невипадково сучасне нам ХХІ століття філософи називають «століттям зла». У Ж. Бодрійяра є влучний термін – «прозорість зла».
Зло невловиме, аморфне, непомітно проникає у душі на отруює їх. Зло у певній мірі має вірусну природу, розповсюджуючись колосальними масштабами. При цьому зло викорінює мораль, яка, все ж будучи потрібно людству, трансформується до невпізнанності, стаючи споживацькою і обслуговуючи конкретні інтереси певних груп людей.
Список літератури
1. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – Електронний ресурс.
2. Васильев Л.С. История Востока. – М.: Просвещение, 1995. – 589 с.
3. Вейнберг И.П. Человек в культуре древнего ближнего Востока. – М.: Просвещение, 1986. – 297 с.
4. Стеценко В.І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абетка: Навч. посібник для студентів і викладачів університету. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 174 с.
5. Шлюмберже Д. Эллинизированный Восток. Греческое искусство и его наследие в несредиземной Азии. – М.: Наука, 1985. – 313 с.
