Наше суспільство все більше зв’язане тенетами глобалізації і модернізації. Внаслідок цього відбувається знецінення старих цінностей, утворення нових, знищується чіткий поділ між добром і злом, що стоять у витоках моралі як такої. Вона включає в себе такі якості, як емпатія, взаємність, альтруїзм, співробітництво і т.д.

Що ж таке мораль? Мораль – це певні загальноприйняті традиції, правила, норми поведінки, які прийняті в суспільстві як уявлення про правильне і неправильне, про добро та зло і т.д. Мораль міцно засаджена у свідомості багатьох людей, вона є спільною для всіх. Одним із найцікавіших породжень моралі і моральності кожної людини є совість, яка контролює наші вчинки, таке собі супер-его, що змушує нас вчиняти безкорисливі, правильні вчинки. Будь які речі, що схожі на моральні, але при цьому втрачають свою «чистоту», відсіюються совістю, стають автоматично неморальними, заважаючими спілкуванню і добропорядочному життю у суспільстві.

Протягом плину всієї історії, споконвіку, старше покоління нарікало на молодше, мовляв, «і трава була зеленіша, і люди людяніші…», так було і так буде, доки світ не зміниться остаточно. Проблема батьків і дітей, непорозуміння, бар’єр у майже двадцять років між людьми не може не вплинути на сприйняття один одного. Для старших, досвідченіших людей світ сприймається через збільшувальне скло набутого досвіду і прожитих років, для молодшого – горить юнацьким запалом, виглядає повним див і очікувань.

Дуже часто можна почути такі слова з вуст багатьох старших людей, як «відсутність будь-якої моралі», «аморальність», «знищення моралі» і т.д. Але чи вірно це, чи маємо право ми казати про знищення такого суспільного явища, що майже на архітипічному рівні вкоренилося у свідомості вже встановленими правилами, нормами, поняттями. Ні, вона не зникає, не може зникнути, просто змінюється фокалізація, змінюється кут погляду на ті цінності, що були уставлені протягом певного часу, змінюється їх сприйняття, і як наслідок, створюються нові ідеали, новий тип особистості, що відповідає динамічності і гнучкості сучасного світу. Тобто, мораль змінюється по мірі дорослішання особистості. Багато з учених психологів стверджують, що моральний обов*язок утворюється при розвитку самоідентифікації, що обмежена певними моральними цілями і саме вона приводить до усвідомлення відповідальності при слідуванні цим цілям.

Давайте розглянемо, що саме відбувається зі світом, які події саме зараз і тепер приводять до зміщення куту погляду на основні об*єкти вивчення моралі?

По перше, це, звичайно, стерті кордони між континентами і країнами, а, як наслідок, асиміляція культур одна в одну. На мою думку, можна умовно розділити наш світ на дві основних культурних частини: Західна, Східна.

Західна культура завжди амбіційна сама по собі. Саме вони відкрили Новий Світ, культура і наука були народжені в колисці Західної цивілізації – Греції, звідти ж бере, до речі, свої витоки етика. Західна культура гуманістична, прагматична, ставить на п’єдестал спершу людину, а потім все інше, використовує світ, ресурси, природу на свою користь. Вона в міру егоїстична, зосереджена на досягненні своїх цілей і свободи від обставин. Західна культура надзвичайно амбіційна, екстраверта.

Східна культура має за основу дещо інші якості – заглиблення у себе, розуміння себе, розширення свідомості і гармонізації з навколишнім світом. Тобто, не ти – мені, а ми з тобою. Сімейні цінності, служіння для вищого блага, ввічливість і все ще розділення на соціальні класи, «смирение» — ось що виділяє Схід. Він інтровертний.

Я виділила слов’ян у окрему категорію, тому що наші країни, третього світу, унікальні. Вони являються шаленим поєднанням Західної і Східної цивілізації. Слов’яни яскраві індивідуалісти, з нашим прагненням зосередити навколо себе все «своє», і не віддавати іншому, при цьому ми смиренні і можемо бути гарними робітниками, коли не заважає таке породження егоїзму, як лінь. Слов’янська язичницька культура намагалася досягти якомога більшої гармонії з природою, при цьому відносячись до неї досить потребительски.

20-21 століття важливе тим, що відбулося зникнення кордонів між цими культурами. Вони проникли одна в одну, змішалися і утворили дещо нове. Ментальність людей почала змінюватися, еволюціонувати – слов*янське бережливе ставлення до сім*ї, рідного краю, культу землі, общинності почало зникати і натомість з*явилося дещо нове – інший тип людини, амбіційної, що цінує саму себе і вважає, що все залежить від неї самої. І це непогано, адже якщо успіх особи залежить від неї самої, то автоматично з*являється наполегливість у досягненні цієї цілі. Але неможливо не відмітити певну деградацію сімейних цінностей, байдуже ставлення до рідної землі.

Усе більше навколо нас з*являється нетрадиційних сімей, у мас медіа, поп-культурі, кінематографі гомосексуалізм перестає бути чимось дивним, незвичайним і осуджуємим. Вони всиновлюють дітей , мають власні будівлі, і в цілому, нічим не відрізняються від людей з традиційною сексуальною орієнтацією. Чи морально це? Якщо ми беремо застарілу мораль, що збереглася на теренах пострадянського простору, то відповідь однозначна – ні. Чи морально це, для людей, що живуть у дещо більш прогресивному західному суспільстві? Не для всіх, але скоріше так, чим ні. Якщо дивитися на такі сім*ї з точки зору соціологів, рівень агресії в них набагато нижчий, ніж у середньостатистичної звичайної сім*ї. Але чи може не вплинути на дитину в період перехідного віку те, що в неї два тати/мами а не природна гетеросексуальна сім*я, я не впевнена. Одностатеві шлюби не дають нащадків, тому з точки зору падаючої демографії, вони є аморальними. Але тут вже претензію можна пред’являти не тільки таким парам, а й усім бездітним сім*ям.

Так само можна віднестися до Ювенальної юстиції, яка постановила можливим забирати дітей у батьків при щонайменшому признаку агресії, або недостатньому забезпеченні потрібним харчуванням. Таких дітей віддають в притулки або тим самим сім*ям, що не можуть мати своїх. І тут постає питання, чи гуманно це по відношенню до дитини? З одного боку, боку справедливості, так (хоча з великими «але», адже під час процесу виховання іноді потрібно підняти голос, або навіть прикласти силу, як стверджували багато відомих психологів-педагогів старої радянської школи), але з іншого- як це батькам, коли їх дитину забирають, і який шалений стрес отримують діти, розуміючи, що їх забрали від рідних батьків, якими б вони не були і віддали чужим «дядям» і «тьотям». До того ж, навіть ті малі, у яких матері чи батьки неблагополучні, все одно хочуть повернутися додому.

Деякі країни західного світу давно прийняли цю юстицію, вона стала для них прийнятною саме через менталітет, що допускає таке повернення подій. Слов*янський світ ще пручається, адже однією з головних моральних цінностей для наших людей являється міцна сім*я. У скруті, бідності, чи багатстві, все одно.
Ось тут і відбувається конфлікт нового і закоріненого старого, коли прогресивність і певна байдужа гуманність cтикається із суворою міцністю общинності.

Нещодавно вибухнув конфлікт між консерваторським сприйняттям подій старшого покоління нашої держави і активістами відомої групи фемен, які певними своїми шляхами вирішили відстоювати права жінок і добитися феміністичного устрою у світі. Над моральністю їх учинків можна поміркувати. Людина, що не має одягу та голяка йде по вулиці ніяк не впливає на чужі інтереси. Він має право виглядати так, як він хоче, робити те, що він хоче, якщо звичайно, його вчинки не впливають негативним чином, або не стосуються інтересів інших людей. Якби він змушував інших людей вчинити так само, то було б геть інше питання, бо тоді він би спокушався на свободу іншої людини. Мораль завтрашнього дня, так називає Александр Ніконов у книжці «мораль обезьяні», сучасні погляди на те, що можна, чи неможна, добро-зло, біле-чорне. Збільшення свободи завжди приводить до того, що деякі люди починають використовувати її собі у шкоду. Наприклад вседозволеність спиртних напоїв приводить до збільшення числа хворих на алкоголізм, сексуальна свобода – до збільшення хворих на венеричні хвороби, а свобода вільно обирати образ життя до збільшення кількості бомжів. Проте більшість людей достатньо раціональні, щоб використовувати свободу собі на благо. У результаті суспільство стає більш ефективним і розвивається швидше. Головною умовою гарного розвитку суспільства є її постійне удосконалення, дорога вперед. Суспільство чекає гибель в тому випадку, коли свобода переступить через певні рамки і почне причиняти шкоду іншим. Тобто та свобода, що веде до урізання прав одних і збільшення прав інших, є невірною, аморальною. Сучасне суспільство активно рухається до усвідомлення того факту, що свобода має бути рівною для всіх, абсолютною для всіх, і при цьому ступати на шляху людей, що хочуть причинити шкоду іншій людині.

Провідні країни західного світу часто потерпають від обвинувачень щодо надмірної свободи, вседозволеності, терпимості і надмірній поблажливості. Але ж вседозволеність – це можливість причиняти шкоду іншим людям, без наслідків для себе. Високоморальний східний світ же натомість має певні закони, які дозволяють забити жінку насмерть за деякі «аморальні вчинки». Хіба не вседозволеністю в такому випадку являється таке звіряче убивство?

Якщо говорити про пріоритетність цінностей сучасного суспільства. То головне – це свобода людини і осудження насилля і нетерпимості. Якщо подивитися на тенденції суспільства, то можна помітити, що молоді люди дедалі більше зосереджуються на тому, щоб відійти від насилля і злості, агресії, вони пропагують свободу і рівність як такі. З точки зору сучасної моральності, традиційне суспільство перенаповнене аморальними бездуховністю, що включає в себе жорстке насилля по відношенню до жінок і дітей, до всіх інакомислячих і тих, хто порушують традиції. Важливим моральним законом сучасного суспільства являється поважне ставлення до права, адже саме воно може захистити свободу людини, забезпечити рівність і безпеку людини. І натомість бажання підчинити іншого, принизити чиєсь достоїнство являються найжахливішими речами.

Суспільство, де такі цінності працюють у повному обсязі було б найефективнішим, складним і багатим в історії. Воно було б також найщасливішим, адже давало людині найбільшу кількість можливостей до саморозвитку. Сучасна мораль перестає бути сухим сводом правил поведінки, вона орієнтується на емпатію, розуміння і усвідомлення власної свободи і досягнення щастя.

Із початку світу мораль почала укорінюватися в релігійних заповідях, кодексах, концепціях і правилах поведінки. Усім відомі 10 заповідей, більшість із яких являються основними із законів що прийняті у конституціях різних держав. Релігійна мораль може відрізнятися від моральних позицій, що домінують в певну пору в суспільстві, в особливості по питанням вбивства, масових звірств та рабства. Проте ніхто не буде сперечатися з тим, що в Біблія позиціонує досить жорстокий кодекс поведінки і т.д. єврейські закони в Біблії демонструють еволюцію моралі в сторону захисту слабких, покарання тих, хто має рабів і жорстоко до них ставиться.

Моральні кодекси можуть бути релігійними, світоглядними професійними, корпоративними, спортивними та інше. До основних релігійних моральних кодексів відносяться: золоте правило моральності (стався до інших так, як ти хотів би щоб ставилися до себе, або золоте правило моралі), десять заповідей іудаїзму, християнства та ісламу, сім заповідей потомка Ноя і 613 заповідей в іудаїзмі, п*ять священних заповідей і восьмирічний шлях в буддизмі, Яма і Ніяма в індуїзмі, десять правил даосизму, Древньоєгипетський кодекс Маат і т.д. Моральні кодекси легко піддаються порівнянню, результати якого можуть розглядатися як аргумент в сторону метаетичної позиції моральної універсальності, згідно якій будь яка етична система що ефективно регулює стосунки і поведінку всередині суспільства незалежно від культури, раси і т.д. Тобто існує загальне ядро у всіх відомих моральних кодексів що доказали свою життєздатність.

Цікавий принцип універсальності, що простежується у всіх моральних кодексах : «Якщо щось добре для мене, воно є добрим і для тебе, а якщо щось для тебе погано, то це погано і для мене».

Є ще одне поняття – моральний стержень людини, що вважається вродженим. В деяких релігійних системах і поглядах він вважається основою естетичного і морального вибору.

Кожна людина намагається досягти відчуття щастя, вона ставить його за основу і мету свого існування. Арістотель, засновник поняття етика і мораль, підкреслює, що досягнення найвищого задоволення життям залежить від учинків, діяльності людини, її ставлення до усіх навколо і до самої себе в першу чергу. Він відокремлює поняття дружби, як одного із шляхів досягнення щастя, оскільки завдяки ній у людей розвиваються багато моральних і духовних цінностей, взаємовигідне використовування один одного змушує відмовлятися від егоїзму і т.д. Свобода, рівність, робота на благо і процвітаюча держава – ось що мав на увазі Арістотель під словом щастя. Не егоїстичне власницьке я, а суспільне благо, можливість бути творчим і вільним.

Тобто, уся Суть моралі завтрашнього дня в тому, що людина в праві жити як хоче, при цьому не лізти в чуже життя, коли не просять.
Ми розглянули багато прикладів із життя, які є конфліктними для того, щоб дати їм характеристику погано-добре. Мораль сучасного світу еволюціонує і ніколи не буде миритися із закостенілими звичками і законами колишніх кодексів правильної поведінки.

Мораль сучасників надзвичайно маневрена, хитра, більше схожа на емпатію і розуміняя, що кожна людина має право на таке життя, яке обирає сама собі. Саме такою стає мораль – гнучкою і обтікаємо.

Світ не став аморальним. Він змінився. А чи найкраще, і чи приймемо ми засади і нові моральні закони, залежить вже виключно від нас самих.