Моральна діяльність – це один із найважливіших компонентів моралі,що виявляється у вчинках людини. Для реалізації вимог моралі необхідні реальні рушійні сили. В етиці такими значущими спонуками до дій виступають мотиви.

Мотив – це внутрішня рушійна сила, що визначає поведінку людини,її вчинки та дії.

Він пов’язаний із виконанням основних культурних, соціальних та життєвих потреб
людей. В якості мотивів можуть виступати цінності, потреби, емоції,інтереси,думки ,схильності конкретної особистості.

Мотиви є відносно стійкими елементами особистості. Наприклад, ми говоримо ,що конкретна особа має пізнавальний мотив. Це значить,що людина в різних ситуаціях часто виявляє пізнавальний інтерес та мотивацію.

Розвиток мотивів являє собою процес вироблення духовних і матеріальних цінностей. Вони розвиваються за допомогою збагачення і розширення життєвого досвіду людини,що відбувається протягом усього життя.

Мотив – один із елементів поведінки особистості, який виникає перед вчинком і продовжує діяти під час його вчинення. Це спричиняє сильний вплив на поведінку людини і являється також важливим,як і сам вчинок. Але мотиви та вчинки мають неоднозначний зв’язок ,тому можуть не відповідати один одному.

В оцінюванні вчинків та дій мотиви відіграють провідну роль. Від них залежить чи є сенс певної дій або вчинку важливим для конкретної особи. Міра відповідальності людини за наслідки певного вчинку залежить від змісту мотиву. Відповідальність зростає у випадку,коли за вчинком слідує негативний наслідок і пом’якшується,якщо підставою до вчинку стали мотиви співпереживання,жалості ,співчуття .

Мотив для людини є проявом певних специфічних переживань. Він виявляється через прагнення до спілкування, до влади,через почуття невдоволення .

Мотиви взаємопов’язані з потребами. Адже,потреби реалізуються в діяльності та поведінці. А мотивами,в свою чергу, можуть бути і потреби,і бажання, почуття, думки, пріоритети особистості. Мотивами можуть виступати не самі потреба, а й усвідомлена необхідність у їх задоволенні. Неусвідомлені потреби виступають стимулами вчинків,але не можуть бути їх мотивами. На відміну від потреб, мотиви мають активну спрямованість. Тому , потреби реалізуються і конкретизуються через мотиви .

Мотиви виконують такі функції: орієнтуюча, оцінна, регулятивна, пізнавальна, спонукальна, комунікативна. Основною серед них є спонукальна. Вона полягає у спонуканні людини до діяльності, визначає напрям цієї діяльності .

Виділяють також і характеристики мотивів :динамічні та змістовні.

Сила та стійкість мотиву відносяться до динамічних характеристик. Це найважливіші характеристики мотивів. Сила є показником прагнення людини,оцінюється за ступенем усвідомлення та інтенсивності потреби та мотиву. Вона зумовлена різними чинниками: біологічними ,психологічними, моральними.

До змістовних характеристик відносять впевненість у прийнятому виборі,рішенні, усвідомлення мотиву,врахування людиною різних факторів( зовнішні,внутрішні) для поясненні характеру своєї поведінки.

Мотив спонукає людину до певної дії, орієнтує її до напрямку виконання цієї дії. Забезпечує цілеспрямованість у процесі досягнення результату,визначає значення для людини результату дій.

Установки можуть виступати в якості мотивів. Установки являють собою стабільність та готовність до дії в певній ситуації певним чином.

Існують певні види мотивів,які спрямовують життя людини. Розрізняють зовнішній та внутрішній мотиви.

Зовнішній мотив характеризується тим,що спонука до дії існує поза межами свідомості людини. Мотивуючими силами в такому випадку є об’єкти,процеси та явища оточуючого світу.

Прикладом зовнішніх мотивів є отримання освіти, реалізація у професії, бажання подорожувати.

Внутрішній мотив є виявом особистих прагнень та надій людини. Прикладом є прагнення особистості до самовдосконалення.

За спрямованістю мотиви поділяються на позитивні та негативні. Позитивний мотив-це той,що заснований на позитивних стимулах. Негативний , відповідно, на негативних стимулах.

Мотиви виступають важливим фактором досягнення цілі,успіху. Мотив спонукає людину рухатись тільки вперед по повної самореалізації та досягнення внутрішньої гармонії ,не зупиняючись на досягнутому.

Мотиви можуть бути стійкими чи нестійкими. Це залежить від того, з якою силою мотив діє на людину.

Найстійкіші мотиви виявляються в забезпеченні життєво важливих потреб людини: спрага,голод.

Нестійкі мотиви проявляються в тому випадку,коли кінцева мета діяльності людини немає чіткого визначення або якщо мета не є пріоритетною для діяльності людини.

Мотиви мають поетапний характер формування. На першому етапі відбувається усвідомлення змісту , способів та прогнозування результатів діяльності. Усвідомлення виступає структурною одиницею мотиву.

Прийняття мотиву – це другий етап. Для того ,щоб усвідомлення перейшло в мотив ,людині необхідне внутрішнє прийняття , співвіднесення спонукання з особистими цінностями,думками,прийнятими нормами.

На третьому етапі безпосередньо відбувається процес реалізації мотиву. На цьому етапі спостерігається поєднання спонукальної функції із функцією задоволення потреб.

Одна діяльність може визначатися багатьма мотивами. Тому один мотив являється провідним, а інші – другорядними, вони додатково стимулюють діяльність. Іноді мотиви можуть конфліктувати між собою. В такій ситуації в даний час сильніший мотив витісняє слабший.

Мотиви безпосередньо впливають на формування людини,як особистості.

Отже, розуміння мотивів дає змогу пояснити процес організації діяльності людини та поводження в цій діяльності.

Якщо людина має спонукання до дії,то її зусилля і енергія проявляється в більшому ступені,ніж при відсутності мотиву. Наявність мотиву спонукає людину поводити себе певним чином. Тому,мотив є важливим поняттям етики, необхідною складовою для ухвалення певних рішень досягнення мети, реалізації людини у житті.