У світі налічується чотири тисячі народів як етнічних спільнот, які говорять семистам мовами , проживають у двохсот трьох країнах, також слід не забувати про вісімсот національних меншин. Україна ж налічує сто п’ятдесят дві народності.

Кожна людина має право на самовизначення ,право відноситись до тієї чи іншої спільноти , нації, релігійної общини. Це є дуже важливим для становлення повноцінної моральної особистості . Адже людям дуже важливо відчувати себе часточкою певної спільноти , бути її сакральним минулим та мати можливість продовжувати її місію.

Відношення до певного етносу формує у людини відповідальність , адже вона є взаємозалежною ланкою , зважає на похвалу та несхвалення спільноти до якої відноситься. Але попри все важливим є усвідомлення існування безлічі таких самих спільнот , етносів. Їх неменшу важливість , адже ті хто знехтував цим, лишили криваві плями на сторінках історії , що нажаль проявляються і досі.

Взаємна згода ось що має лежати в основі відносин між етнічними ланками . Та формувати загально людську мораль , керуючись етичними категоріями співвідношення добра і зла , поваги до всього живого, толерантності, чесності, сумлінності, відповідальності , співчутливості та багатьох інших категорій що мають регулювати загальнолюдські відносини.

В той час як етноетика розкриває сутність співіснування певних часточок суспільства , та має переважну спрямованість на впорядкування відносин між людьми , макроетика розглядає гармонійне співіснування людини і світу .

Так як все велике починається з малого так і макроетика не могла б існувати без первинних, сформованих певними спільнотами стосунків, та відношень . Адже людина яка не відносить себе до жодної з спільнот , не несе жодної відповідальності ні перед ким і не може внести свій вклад у формування відносин вищого рівня. Етноетика та макро етика я поняттями взаємодоповнюваними , аже лише в результаті взаємної півпраці , відбуватиметься розвиток кожного окремо.

Коротко розглянувши весь матеріал , який би я хотіла донести , тепер маю на меті ширше розкрити певні фрагменти. Перше про що піде мова про національні етоси та загально людську мораль.

Як вже було вище сказано наше суспільство є фрагментованим, та налічує безліч етосів, моральні цінності яких можуть значно відрізнятись в окремих етосах , одні від одних, наріжним каменем можуть стати розбіжності в релігійних поглядах , ідеології, рівні розвитку культури , соціальній та економічній нерівності .

Розбіжність в поглядах призводить до виникнення конфліктів , що ставлять під загрозу існування всього людства в цілому. Мистецтво залагодження та стримування яких важко уявити без залучення загально людської моралі, яка що правда не є всесильною.

В сучасному суспільстві жодна психічно здорова людина не захоче вбити іншу , якщо звичайно її не вимусять певні обставини , наприклад посягання на її власне життя , чи життя її родини. Також варто зазначити що кожна людина прагне щоб до неї відносились з повагою , рахувалися як з рівною, та в жодному разі не дискримінували .

Незалежно від того до якої етнічної спільноти людина себе відносить , в якому історичному часі вона живе, ким виховується, вона однаково негативно ставитиметься до брехні та лицемірства , та поважатиме чесність, хоробрість , та людську самовіддачу. Чимало прикладів функціонування загально людської моралі лишили нам складні воєнні роки другої світової .

Коли по при всю свою жорстокість деякі військові , виявляли милосердя, та допомагали дітям , проявляли співчуття до жінок , та літніх людей, лікарі слідували клятві Гіппократа, та рятували життя ворожим військовим. А отже це все говорить про існування сталих моральних цінностей , які невидимою ниткою об’єднують всі народи , та кожну окрему особистість з ними як їх невід’ємне наповнення.

Розглядаючи поняття етноетики та макроетики, потрібно більше приділити уваги їх внутрішньому наповненню. Потрібно рахуватися з тим ці дві категорії є ланками загального розуміння етики , на різних рівнях побудови людських відносин.

Якщо етноетика розвивається в рамках одного окремого етосу , її розвиток обумовлений різними історичними, природними, геополітичними, традиційними факторами, які чинять місцевий вплив неа даний етос ,та розглядають людину виключно в рамках даного етосу. То макроетика включає розуміння розвитку загально людських відносин , відносин між окремими етосами в їх сукупності , та відносин людини зі світом.

Якщо міркувати з позиції окремого індивіда , над тим , що для нього є важливішим, макроетика чи етноетика , то на мою думку все ж чашу терезів має переважити більш вужче поняття — етноетика , як близьке світоглядові цієї людини.

Але все ж макроетика стоятиме на другому місці, та не буде виключеною , адже не може людина повноцінно існувати, будучи відірваною від загальносвітових відносин, які є все проникними . Одже макроетика та етноетика не можуть існувати в відриві одна від одної , адже проникають одна в одну , та є взаємодоповнюваними.