Ідея виховного навчання прогнозує єднання освітніх і виховних задач. Діти дошкільного віку навчаються не тільки на уроках, а і в буденному житті. Вони вчаться з перших хвилин буття, вивчаючи навколишній світ і самих себе. Процес цей набагато більший , чим на послідуючих етапах особистісного розвитку,залежить від батьків, так як передбачає постійний контакт дитини з педагогом та батьками. Дія вихователя повиннна орієнтується не тільки на результат свого труда , а і на укладання людських відносин з педагогом та дітьми та на взаємини між дітьми.
У віці дошкільного навчання забезпечується виховний вплив:
— Навчально-емоційна насиченість. З нею і увага дитини утримується на пізнанні об’єкту, дій самого себе, поведінка дорослого та вникає інтерес до раціонального засвоєння навчання.
— Взаємодія неігрових та ігрових моментів. Моменти гри у дошкільнят формують пізнання культурності , почуття та волю.
— Перехід взаємних дитячих і дорослих позицій. Зусилля в навчанні краще спрямувати на дисциплінуючий мотив , а не на дитяче значення навчання для самого себе.
Навчальний процес та виховання моральності дошкільнят за змістом , засобами здійснення та мотивами є схожими. Так як відносини між дорослими та дитиною, які склалися в навчальній діяльності, позначаються на заснуванні моральних якостей дітей, розвиваються і зміцнюються в інших видах функціювання.
Одночасно вони спрямовуються на утворення позитивного відношення до учіння, активності пізнання, пошуку самостійних відповідей на конкретні запитання, тяги до навчання; на розвиток наполегливості,старанності,відповідальності, а також на чучне виховання, позитивного ставлення до однолітків , сформувати спільну діяльність.
Сила навчання у вихованні спрямована не лише на роль вихователя, а й на отримання нових вражень у дитини, пізнавально-діяльнісних способів та знань. Якщо потреба задовольняється,то вона позитивно впливає на особистісний розвиток. А якщо вихователь при цьому всьому приділяє увагу моральному аспекту навчального процесу ,то дитина поступово усвідомлюватиме, що успішне навчання є запорукою формування її як успішної особистості.
Виховання моральності впливове тільки за умови дбайливого відношення педагога до дитини, здійснення навчання і виховання на гуманних засадах, оскільки організована взаємодія під час виховання створює відчуженість, а формалізм — байдужість, подвійну мораль, лицемірство, нещирість. Впровадження і розширення особистісно-орієнтованої моделі спілкування налаштовує до психологічного забезпечення комфорту, позитивного сприймання дитиною свыту. Тыльки при таких умовах сформовується повноцінна особистість, гуманні засади її відношення до навколишнього (творіньлюдської праці, природи, до себе та людей).
Усвідомлення та засвоєння норм моралі забезпечується як в процесі вивчення навчальних предметів, так і пояснення вчителя у ході диспутів та етичних заходів, розгляд етичних питань на зустрічах, читацьких конференціях,виховних зібраннях .
Пояснення норм моралі методами впливу забезпечує на підсвідомості. Одночасно лише одне пояснення норм етичності не визначає їх виконання. Переживання і усвідомлення цінностей моралі треба об’єднувати з втіленням безпосереднього в поведінці учнів, в діях практичної частини спільноти , завдяки якому за доцільного керівництва педагога склалися відповідні взаємини: допомого товаришів, солідарність, дружба, піклуівння про долю один одного.
Головним в моральному вихованні є етичне виховання. Головні завдання етичного виховання складають: збільшення позитивного досвіду, моральності й знанння правил поведінки суспільності, корисного використання вільного часу, розвитку таких якостей, як ввічливе відношення до навколишнього, відповідальність, чесноту, принципіальність,почуття обов’язку та честі, дисциплінованість,повага до гідності людини.
Школярі за час вивчення біології виховують в собі моральне відношення до праці, природи, всього живого та свого оточення. На екскурсіях,на уроках в біологічному кабінеті, на дослідно-навчальній ділянці у школі або в живому природничому куточку є усі умови для здійснення виховання етичності дітей.
Під час виховання морального та етичного багатогранно використовуються методи залучення та переконання до вчинків моральності. Велике значення надають заохоченню моральносты , позитивного схвалення та негативне осудження учинків , етичним бесідам, особистому прикладу та демонструванню зразків поведінки моральності.
Проблематику виховання моральності досліджували філософи,психологи,педагоги та вчені. Але вона і зараз актуальна. Продуктивність морального виховання школярів спроможна завдяки створенню умов педагога: мотиваційної, змістовної, операційної.
Головним завданням виховання є правильна організація діяльності дитини. У діяльності сформовуються моральні якості, а виникнення відносин може вплинути на зміну мотивів і цілей діяльності, що в свою ж чергу відбивається на засвоєнні норм моральності та ціннісних ерієм орієнтацій. Діяльність людини є основним критерієм її морального розвитку.
