Сучасний педагог – насамперед особистість творча, особистість, яка за допомогою отриманих знань розуміє і може донести до учнів поєднання людини з оточуючим середовищем, природою, особливості знаходження людини у суспільстві, постійно розширює власний професійний світогляд. Інтелектуальний рівень, рівень морального розвитку педагога визначає і його творчі здібності.
На початку кар’єрного зросту багато педагогів наштовхуються на таку проблему, як входження у педагогічний колектив. Як часто це буває, досвідчені педагоги з багатолітнім стажем мають свої, іноді застарілі, методи і методики викладання. Вони можуть не сприймати молодого педагога та його підхід до подачі матеріалу чи заохочення учнів до навчання.
Але ще гірше, якщо молодий вчитель сам вважає, що через брак досвіду та практичної роботи він не може працювати на рівні чи навіть краще за своїх колег. Найкращим вирішенням цієї ситуації міг би стати підхід, коли молоді спеціалісти на практиці вчаться у своїх досвідчених колег, переймають їх досвід, а педагоги зі стажем, у свою чергу, слідкують за новими ідеями, методиками викладання, спілкування з учнями і переймають їх у молодих вчителів.
Щодо терміну «педагогічна творчість», то у науці не знайдено жодного точного визначення цьому поняттю. Деякі дослідники стверджують, що це формування нового педагогічного досвіду на основі раніше здобутого, інші вважають, що це створення нових методик, ідей у навчальний процес, що призводить до формування педагога, який здатен мислити, приймати рішення, втілювати свої ідеї у життя і навчити цьому своїх учнів.
Сьогодні побутує думка, що процес навчання є формалізованим, типовим і педагог не відходить від певної послідовності дій у спілкуванні з учнями. Але це не так. Процес викладання є і має бути глибоко індивідуальним. Адже педагогу потрібно перш за все зацікавити учнів, навчити любити свій предмет, лише у такому випадку процес навчання принесе бажаний результат.
На сьогодні, саме етичні правила у професійній сфері направляють педагогів і допомагають втілювати власні задуми у життя. Сучасний вчитель докладає великих зусиль для того, щоб розкрити творчі здібності учнів. Для цього і запроваджуються новітні авторські методики викладання. Практикою доведено, що нестандартний тип викладання дає кращі результати, ніж традиційні методики.
На жаль, дуже часто студенти педагогічних спеціальностей виявляються не готовими до практичної роботи з дітьми. Їм буває складно знаходити спільну мову з вихованцями, неможливо зацікавити матеріалом, який необхідно вивчити. Деякі молоді спеціалісти розуміють свою неготовність, нездатність до новаторства, генерування нових ідей у процес навчання лише через деякий час своєї роботи з учнями. Це може призвести до психологічних проблем педагога, незадоволення собою та обраною професією та навіть до кардинальної зміни спеціальності.
Для того, щоб молодому педагогу якомога комфортніше почуватися у професії, необхідно ще у ВУЗах робити акцент на творчій складовій роботи вчителя. Пояснювати студентам, що обраний фах має приносити їм насамперед задоволення. Адже педагог, який задоволений своєю професією, відчуває покликання до неї завжди матиме наснагу до творчості.
Сучасний викладач постійно має розширювати свій кругозір, переймати досвід більш досвідчених колег, а також займатися самоосвітою та саморозвитком, використовувати інноваційні технології під час викладання та постійно знаходити ще не досліджені, не впроваджені методи, способи навчання. Досягти головного результату – донести до учня свій предмет, можна лише зацікавивши його.
Коли педагог підходить до роботи творчо, то і учні мимоволі залучаються до цього творчого процесу та, з великою імовірністю, навчаться так само творчо підходити і до своїх майбутніх професій. Адже, у творчій атмосфері кожна дитина відчуває себе особливою, неповторною і незамінною, якою вона і є насправді не лише у колективі учнів, а і у всьому її житті.
Особливістю викладацької роботи є етичний аспект. Вчитель, який не володіє педагогічною етикою, не має поняття про педагогічний обов’язок, честь та гідність, благородство та відповідальність не має права працювати у дитячому колективі.
Дещо інші етичні проблеми можуть спіткати викладача вищої школи. Педагог має справу зі сформованими особистостями, його головне завдання навчити, пояснити як використовувати набуті знання у практичній роботі, як бути впевненим у собі та своїх знаннях. Найбільш часто зустрічається проблема, коли у студента є власна думка з приводу того, що розповідає викладач. Виникає дискусія, вести яку педагог має гідно, досконало аргументуючи кожний свій вислів та прислухаючись до думки студента. Як відомо, істина народжується у суперечці.
Педагог вищої школи також має головною метою зацікавити студента своїм предметом, подати матеріал у такій формі, щоб спонукати до подальших самостійних пошуків інформації, тобто самоосвіти, саморозвитку студента.
У сучасному світі педагог має бути знайомий і з європейськими стандартами освіти, адже саме від наших закордонних колег ми вперше перейняли новітні підходи до творчого навчання дітей.
Звичайно, що викладач не може підготуватися і уникнути будь-яких негараздів у своїй роботі. Але ніколи не можна «опускати руки», зневірюватися у собі чи обраному фаху. Запорукою прогресу завжди були педагоги – новатори, творчі, розумні, впевнені у собі, відкриті новим знанням і творчим здобуткам – «Педагоги» з великої літери.
