Конфлікт – це протиріччя між людьми, коли просто існують дві сторони медалі, коли навіть у простій розмові не співпадають думки, люди автоматично стають учасниками. Конфліктна ситуація може бути спровокованою з різних причин, чи то економічними, чи то політичними, чи моральними чинниками. Ще з давніх-давен відомо, що конфлікти бувають як реальними, коли дійсно є певна об’єктивна причина для його існування, так й ілюзійними, коли людина вимислює в голові певні протиріччя, ставить перед собою ціль для вирішення тієї чи іншої ситуації.
Все це, вище сказане, може бути в будь-якому колективі, у різних вікових групах. Але науковці все частіше , в на час, задаються питаннями вирішення об’єктивних і суб’єктивних причин у діяльності педагогів. Досліджують і впроваджують нові шляхи вирішення і подолання конфліктів. На сьогоднішній день, перед школою стоять одні з найголовніших питань по вирішенню проблем із взаємодією між поколінням. Адже відомо, що погляди на реалії життя, на виховання та навіть навчання подекуди різні, порівняно з минулим.
Тобто можна сказати, що просто є не спів падання думок двох різних поколінь. Породжені дані суперечності, динамічним розвитком нового суспільства, просто відбувається стик двох суперечностей. Здебільшого йдуть новітні зміни соціалізації, також змінюються соціальні орієнтири, що ще більш загострюють суперечності, наступає «війна поколінь». Саме від цього залежать, дані загострення відносин в колективі, як педагогів з педагогами, як педагогів і учнів, як педагогів та батьків.
Всі загострення протиріч між поколінням мають певні характерні ознаки. Як суперечності виникають між групою вчителів та певною групою учнів, чи навіть певним класом, то це внутрішній конфлікт. А ось зовнішній конфлікт характеризується виникненням суперечностей між двома вже більш конкретними сформованими групами, що взаємодіють давно між собою в своєму колі спілкуванні, це можуть бути адміністрація школи та просто вчителі.
Сам конфлікт та ця ситуація можуть бути більш жорстокими, як дивитися на класифікацію де він поділяється на антагоністичні та неантагоністичні. Де перший, є безнадійним, тому що саме там суперники до кінця і ніяк не інакше, всі сторони будуть йди до самого кінця, адже окрім даного конфлікту можуть бути і якісь свої ворожі відносини та не вподобання.
З другими ж, якось простіше бо в них можна спільними діями та перемовинами домовитись і перейти до вірного вирішення тієї чи іншої проблемної ситуації . тобто до: компромісу, співпраці в певній діяльності чи навіть до самого примирення. Є звичайно також чинники, що дозволяють відразу здогнатися про хід конфлікту. Основні чинники забезпечують розвиток і закінчення конфлікту, а неофіційні, просто супроводжують його. Дані характерні ознаки конфліктної ситуації не одні з головних.
Найголовнішими ознаками, що характеризують конфлікт є суб’єктивні та об’єктивні чинники. Дані протиріччя найбільш точно і лаконічно можуть охарактеризувати будь-яку конфліктну педагогічну ситуацію, чи просто конфлікт в школі. Адже об’єктивні чинники ніколи не залежали і не будуть залежати від емоційних станів та пізнавальних процесів людей, тобто волі, свідомості людей.
Суб’єктивні ж протиріччя , навпаки. Тобто з цього можна зробити висновок, що суперечності між вчителями та учнями і стаються саме через характерні тепер і відомі для нас, суб’єктивні протиріччя, які стають запеклими ворогами всім конфліктним ситуаціям між сторонами. Вони характеризуються такими показниками: різні характери, різні погляди на життя та ситуації, зокрема різні і ціннісні орієнтації та багато іншого!
Все це, мені знайому, адже я була в школі головою учнівського самоврядування і багато разів стикалася з такими проблемами, коли вчителі скаржаться чи то на певний клас, чи то на певні особистості, які на їх погляд супроводжують неправомірні спалахи афекту та агресії, чим провокують чи навіть беруть верх над слабкими способом шантажу. Але тут завжди було, щось та не так просто, як говориться «палка з двох сторін», тому що учні бачать всю проблему саме у вчителях, говорячи, що все не так відбувається як вони розповідають.
Коли робила розмову віч-на-віч, то вияснялось, що подекуди деякі вчителі, чи їх групи, що тісно спілкуються між собою, і мають певні претензії до осіб. Це можна пояснити так, що просто деякі педагоги, або занадто багато, або не правильно розподілять обов’язки між школярами, занадто багато вимагають, проявляють інколи навіть некомпетентність та байдужість не через те, навіть, що не знають досконало те, чи інше питання, а через те, що на той час в них як говорять якісь «магнітні бурі», тобто цьому сприяє не той час, не той настрій та інше.
Такими поведінковими реакціями інколи навіть не відштовхуючи всіх інших учнів саме так, але вони вже робляться вчителем, педагогом, що не може взаємодіяти з учнями. Ці конфліктні ситуації, звичайно вирішити можна, вони не є безнадійними і нескінченими. Просто відомо, що хоч і не можна так, але все одно в кожного вчителя, вихователя є улюбленці та «не улюбленці», тому це є однією з перших ознак, чому є присутні конфлікти.
Так як, вже давно доведено, що в педагогічний практиці найбільше конфліктів відбувають з підлітками 10-14 років, то можна сказати з упевненістю, що вони потребують спілкування з дорослими на рівні, де їх не пригнічують, а навпаки розуміють. Якщо ж цього порозуміння не відбувається то звісно, учні поводяться так, що занадто часто привертають до себе увагу, хочуть щоб на них постійно звертали увагу, поводяться демонстративно! Якщо вчитель вдається до образ в сторону учня чи всього класу, то відразу переростає не тільки в конфлікт між цими сторонами,. А ще й в конфлікт «вчитель-батьки».
Коли віє конфліктною ситуацією «вчитель-вчитель», або «вчитель-вчителі», то врегулювати дану ситуацію, що сталась можна за допомогою поваги та шанобливого ставлення, по перше як людини, як до колеги по роботі. І взагалі я вважаю, що будь-який конфлікт вирішити можна, але треба шукати підхід і потім виходити з лабіринту разом, тобто всім учасникам даного конфліктного процесу.
Ще я вважаю, що вчителя у спілкуванні з дітьми, повинно цікавити не тільки інтерес до того як добре чи погано знають його предмет учні, а вчитель, як педагог, як людина з великої літери, повинен просто спілкуватися з дітьми, просто запитувати як у них справи. Ні в яком уразі педагог не повинен акцентувати увагу, тим паче, дуже часто на недоліках учнів, не повинен виділяти дуже явно, своїх улюбленців, показувати і тим паче виплескувати агресію та дратівливість на дітях. Якщо вчитель надмірно завжди висміюватиме одного школяра, посеред класу, чи погрожувати йому, чи залякувати, чи просто надмірне покарання за недисциплінованість на його уроці, просто викличе особистий конфлікт.
Отже на мою думку, всі конфлікти можна вирішити. Навіть якщо це міжособистісний конфлікт, що триває довго, можна його зробити не таким явним і не придавати цьому уваги. Я думаю, що головне не перебільшувати своїх прав і бути ввічливим та добрим. Адже робота з дітьми дається не кожному, але нас вчителів, педагогів завжди цінували і будуть цінувати, хоча і говорять, що це «діло, яке ніколи не було віддяченим», все одно якщо обрав для себе цей шлях, пройди по нім з честю. Я пишаюся, що моє життя пов’язане з дітьми. Тому всім бажаю тільки терпіння та наснаги в роботі і щоб не було конфліктів!!!
