Етичні категорії — це основа будь-яких соціальних стосунків, а також зв’язку людини з природою. Етично можуть поводитись люди, просто знаючи правила. Та, як на мене, етичність визначається рівнем духовності.

Існує дуже багато, інколи, разюче різних уявлень про сенс буття. Покоління філософів то наповнюють, то спустошують змістовну чашу існування, поки їхні власні, як і кожного з нас, чаші життя спустошуються плином часу. Кожному відомо: найчастіше люди жалкують про накоєну шкоду, невірний вибір, аналізують і картають себе саме в момент загрози спустошення цієї чаші. І лише обраним вдається, уникаючи внутрішніх конфліктів, прожити який завгодно відрізок і не шкодувати у момент кульмінації ні про що. Кожен з нас повинен обрати одну дорогу з безлічі, при цьому, впевненості у будь-якій з них нам ніхто не може забезпечити.

Призначення людей на світі — річ досить примарна. Можливо, ні в нашому існуванні ні у світі — немає жодного сенсу. Але чи подобається нам так думати?
Люди — різні: в кожного своє добро і своє поняття про щастя. У кожного по-різному суворий внутрішній цензор. Але всі ми об’єднані одним призначенням : залишити за собою корисне для цього світу.

У сьогоднішні дні особливо загострене питання про збереження моральних цінностей. На превеликий жаль світом правлять гроші. І тим, хто ними володіє вигідно перетворювати велику частину людей на справжніх рабів. Задіяні у цьому процесі, безсумнівно, телебачення та інтернет, через які нас намагаються “завербувати”. “Рабство” це полягає в тому, що нам не залишають вибору, окрім як підкорятися штучній системі та поклонятися матеріальному. Тільки духовним людям відомі більші цінності. І саме ці люди, стараючись, перш за все, створити світ без несправедливості, світ, в якому правлять добро і чесність, тримають з величезним терпінням і наснагою весь світ “на плаву”. Вони чинять так, борячись за ідею.

Мораль закладена в кожному з нас. Але одним притримуватись її – це не робити нічого, а іншим потрібні чималі зусилля і зовнішня підтримка. Люди з внутрішніми конфліктами часто звертаються до якоїсь релігії. Я не відношу себе до жодної з релігій, але радію з їхнього існування, так як вони допомагають рости морально тим людям, яким непросто боротись зі спокусами зла. Всі релігії світу мають однакову змістову основу, в них ми знайдемо не що інше як етичні категорії:

-добро та зло;
— повага до всього живого;
— співчуття до постраждалих, і обділених;
— толерантність із гордими;
— чесність зі всіма;
— виконання обов’язків;
— звертання до сумління (внутрішнього цензора);
— справедливість у вчинках.

Всі етичні категорії неповноцінні одна без одної. Вони є структурою моралі. Не можна дотримуватись однієї або декількох, інакше структура буде недоцільною і не дасть можливості себе виправдати.

Добро і зло протистоять одне одному, але зло існує лише для того, щоб створити контраст, щоб кожен міг зрозуміти наскільки все просто, гармонійно, наскільки ми щасливі, коли нас оточує добро.

Тотожно з відомим висловом Альберта Ейнштейна – “ Темрява — це відсутність світла “, зло — це відсутність добра. І, зважаючи на це, людина, яка чесна сама перед собою, ПОВИННА замислитись над своїм життям, бо життя одне, і воно минає.

Що було б у випадку упущення деяких категорій моралі?

— Повага — це не що інше, як запорука дружніх та здорових стосунків. Чи було б можливе існування суспільства без взаємоповаги? Ні.
Має велике значення також проявлення поваги не тільки до людей, а й до природи і до всього, що може нести будь-яку цінність для когось.
— Уявімо кількість конфліктів за час існування людства яким би не судилось вирішитись, якби одна з ворогуючих сторін не проявляла толерантності.
— До чого би дійшли особисті стосунки без чесності?
Цей список можна продовжувати до безкінечності.
Добро і зло — два полюси, які ведуть за собою всі категорії етики з їхніми антонімами : добро — зло, честь — безчестя, справедливість — несправедливість.
Повчальним для нас є саме полярність етичних категорій. Чому саме повчальним? Знову пригадується відома приказка: — ” Маємо — не цінуємо, а втративши — плачем”.