З давніх-давен людей хвилювала тема взаємин батьків і дітей. Людство у певний період чи епоху оцінювало молодь.
Ще до нашої ери філософи і мислителі, особливо Сократ, критично ставилися до молодих людей. І як не дивно, на наш погляд, молода людина все-таки зуміла досягти багато чого в своєму житті, а в старості…критикувала послідовників – в цьому і проявляється конфлікт поколінь.

Протягом багатьох років простежувалась така особливість: чим швидше розвивається суспільство, тим чіткіше виражений той розрив між поколіннями. Молоде покоління живе в інших умовах, не в таких, що жили їх батьки. Через це часто діти відчувають на собі тиск старших, бо те, що для батьків чи дідусів було «погано», те для дітей чи внуків стало «добре».

Однією з причин великого розриву поколінь є те, що діти і батьки не задіяні в одній справі, причому перші навіть не знають, що роблять батьки. Колись старші ділилися досвідом у спільній діяльності, інтереси були одними – як зробити ту чи іншу справу. Тому автори книги наголошують на тому, що якщо батьки не хочуть мати конфлікти зі своїми дітьми, вони повинні немало часу проводити в спільній діяльності.

Велику роль відіграло те, що популярності набув феміністичний рух, який поставив жінку на рівні з чоловіком. Сім’я вже займає в неї друге місце – а внаслідок цього страждають діти, які особливо потребують материнської турботи.

Часто батьки не можуть передавати свої знання дітям на основі того,що останнім ці знання не потрібні, а потрібні ті, які недосяжні для батьків.
Багато психологів наголошували, що дитячу любов може викликати лише батьківська любов. Автори цього підручника стверджують, що виховувати з дитини людину не важко (як про це говорять немало батьків), просто для цього потрібне велике бажання й натхнення з терпінням.

Соколова В. Н. та Юзефович Г. А. у своїй роботі «Отцы и дети в меняющемся мире» наголошують, що між матір’ю та немовлям повинні бути почуття любові, ласки, ніжності. І відсутність цього вищезгадані науковці пояснюють тим, що якщо в мами не було щасливого, сповненого позитивних почуттів дитинства, то така мама не буде відчувати ніяких почуттів до своєї дитини.

У книзі «Отцы и дети в меняющемся мире» порушується питання, хто такі «важкі діти» і чому вони існують, або ж чи взагалі вони існують. Якщо батьки незадоволені своїми дітками, не поважають їх, говорять погані речі про них, то, як запитують автори підручника, хто ж насправді важкий.

У цьому підручнику йде мова про особливості виховання дитини, яка одна в сім’ї. Така дитина найчастіше виростає егоїстичною, тільки себелюбною, непрацьовитою, але якщо батьки не будуть з неї «пилинки здувати», а підійдуть до виховання реалістично, то й така дитина не буде в подальшому проблему для батьків та суспільства.

Не менше проблем у вихованні дітей в неповних сім’ях, оскільки дівчатка не бачать взаємин між мамою і татом, хлопчики потім не можуть визначити місця і ролі у своїй сім’ї.

Уже давно медицина доказала, що здоров’я батьків впливає на дитину. Батьки повинні слідкувати за своїм здоров’ям, перевірятися у лікаря. Автори цієї книги стверджують, що ще до шлюбу, до вагітності майбутні батьки повинні пройти обстеження, щоб в майбутньому не народити дитину з патологіями.
Коли дитина народжується, то психологи назвали цей період кризою ново народжуваності. Батьки повинні усіх сил докласти для створення сприятливих умов для адаптації та соціалізації, оскільки немовля потребує не лише фізичного догляду (хоча і це дуже важливо), а й сприятливого психологічного клімату – задоволення потреб у спілкуванні, усмішках.

Вже у ранньому віці батьки повинні слідкувати за нормальним розвитком своєї дитини, вони мають бути обізнаними, що цей вік характеризується кризою трьох років. Мама повинна не залишати батька осторонь процесу виховання, а з перших днів залучати його до роботи та гри зі своїм немовлям.
Автори порушують таке питання, чи потрібно переучувати лівшу. Потрібно переучувати лише в перші місяці за допомогою дитячого невропатолога, який і допоможе виявити, чи лівша дитина, чи правша; а коли дитина пішла в школу ні в якому разі цього робити не можна.

Батьки повинні взяти до уваги те, коли потрібно навчати дитину читати. Багато батьків хочуть, щоб їх дитина читала уже в три роки, але дослідники наполягають на тому, щоб заборонити це робити в ранньому віці, бо починати читати дитина повинна з шестирічного віку. Надзвичайно великий усесторонній вплив на розвиток дітей впливає ліплення і малювання. Багато психологів проводять різні експерименти й досліди на основі дитячих малюнків, визначають внутрішній світ дитини, її переживання, емоції, рівень розумового розвитку, психологічну ситуацію в сім’ї і т. д.

Для багатьох батьків дуже важкою є криза семи років, яка супроводжується зміною соціального становища дитини – вступом до школи. Дітям цей період дуже важкий, оскільки ігрова діяльність змінюється на навчальну, від неї раптом вимагають дисциплінованості, зосередженості на навчанні. Психологи вже зробили висновок, що ні в якому разі вчителька першого класу не повинна ставити двійку дитині – це просто неприпустимо.

Автори даної книги наводять багато приклад про те, як батьки реагують і сприймають інформацію, що їх дитина розумово відстала. Цікавим прикладом цього є те, як у стандартній школі дитя недисципліноване, неуважне, багато що не розуміє, а от у спеціальній школі дитину наче поміняли. А висновок досить простий: у допоміжній школі дитині все зрозуміло, їй стало цікаво вчитися.

Цікавим є запитання, чому у дітей пропадає бажання вчитися. І велику роль в цьому небажанні відіграють батьки, які постійно намагаються акцентувати увагу лише на навчанні, а дитині цього ой як мало.

Цікавими і досить незвичайними є діти-вундеркінди. Ці діти, за переконанням Соколової і Юзефович, потребують надзвичайно великої уваги з боку батьків і вчителів. Якщо батьки хочуть, щоб їх дитина була талановита, вони повинні докласти до цього максимум своїх зусиль у правильному розумінні цього слова. Батьки повинні разом з педагогами розвинути різні сторони особистості дитини – тільки в такому випадку за великої наполегливості у дитини буде розвиватися індивідуальна творча уява і т. д.

Цікаво розкрита у цьому підручнику тема про підлітків. Автори багато описують про акселерацію та ретардацію та їх вплив на конфлікт поколінь. Риси підлітків, чим вони зумовлені, хто на це впливає. У книзі чітко окреслено питання проблеми агресивності підлітків, причини створення різних поведінкових реакцій. Дуже мені подобається те, що цей матеріал не подається в теоретичному тільки вигляді, а на окремі проблемні запитання є яскраві приклади.

У книзі тонкою ниткою описано те, наскільки величезний вплив на дитину мають батьки і наведені приклади як позитивної поведінки так і негативної. Я вже зробила собі висновок: якою батьки хочуть бачити дитину, те вони повинні і вкласти в неї. Усе залежить від виховання і соціально-психологічного клімату дитини вдома, а потім у навчальних закладах.

Чітко окреслені причини неправильного сімейного виховання дитини, що в подальшому визначається негативним ставленням до вже дорослої людини інших людей. Наслідками неправильного виховання є здатність дитини брати те, що не так лежить; різні прояви жорстокості (різні правопорушення, девіантна поведінка і т.д.).
Не залишилась поза увагою і питання про сімейні конфлікти, причини розводів, непорозуміння між чоловіком та жінкою, які щойно вступили в шлюб. Наведені приклади, що допомагають проаналізувати різні конфлікти й уникнути їх.

Книга «Отцы и дети в меняющемся мире» дійсно актуальна не лише для певних осіб, а й для всього людства. Мені було цікаво читати її тому, що поданий теоретичний матеріал супроводжувався яскравими прикладами і методичними рекомендаціями щодо того, як уникнути даної проблеми.