Морально-етичні імперативи особистості посідають у працях З. Фройда одне з чи не найголовніших місць. Вчений та його послідовники А. Адлер, Е. Фромм, К.-Г. Юнг осмислювали сенс людського буття та щастя у дусі анти гедонізму, що є протилежним до культу насолоди та задоволення в житті людини. При цьому ними стверджуються, що людина неодмінно повинна бути щасливою, однак вона є водночас і нещасливою, постійно балансуючи між тим і тим.

Перш з все варто відзначити, що особливість концепції З. Фройда полягає в тому, що він надавав виключно вагомого значення у поведінці людини її сексуальній детермінації та несвідомому. Саме несвідоме вперше заявлено З. Фройдом як предмет глибинних експериментальних досліджень. У якості лікаря нервово-психічних захворювань він доводив, що саме неусвідомлювані мотиви та переживання часто стають причиною цих хвороб, доволі серйозно обтяжуючи життя невротика.

Метою психоаналітичної концепції З. Фройда, найбільш відомої як теорія несвідомого, певним чином було дослідження двох аспектів людської природи: психічних потягів людської істоти та її природних елементів. З. Фройд прагнув віднайти сенс людської поведінки та роль соціальних та культурних утворень у психічному житті людини, розкривши внутрішній світ особистості. Це спонукали вченого до поглибленого вивчення структури особистості, оскільки аналізуючи та оцінюючи людську діяльність дослідник постійно натрапляв на поведінкові характеристики, котрі складно було пояснити з позицій свідомого та раціонального в людині.

Розвиток моральної особистості З. Фройд розглядав через поступове формування специфічної інстанції, що має назву «Над-Я». «Над-Я» разом з «Я» та «Воно» складають, згідно з концепцією З. Фройда, психічний апарат особистості. Уперше З. Фройд сформулював поняття «Над-Я» у праці «Психологія мас і аналіз Я» у 1921 році. «Над-Я» – це провідник моралі, який становить моральні норми, цінності та традиції, якими особистість керується у власному житті.

Описуючи походження «Над-Я», З. Фройд стверджує, що ця інстанція є генетично більш пізнім утворенням психіки дитини, дистанціюється і ніби надбудовується над «Я» (Еґо), згодом набуваючи могутньої влади над «Я», значно потужнішої, ніж над «Воно». В енциклопедії глибинної психології (2002) «Над-Я» тлумачиться «як специфічний, віддифереційований усередині «Я» структурний осад, що виник в якості окремого утворення». Цей процес З. Фройд пов’язує з відмовою від «принципу задоволення» на користь «принципу реальності».

Сутність цих двох принципів описана у статті З.Фройда «Формулювання двох принципів психічної діяльності» (1911).

Так, механізм виконування суспільно-моральних норм для дитини пов’язується з придушенням заборонених потягів «Воно» і «Я» й одночасним наслідуванням або ідентифікацією з «Над-Я» власних батьків, з їх моральними настановами та нормами, з тими «вищими цілями», сповідуваними батьками та суспільством у цілому.
Згідно з З. Фройдом, «Воно» (Ід) є несвідомим, це інстинктивне ядро особистості. «Воно» підпорядковується принципу задоволення, слідує примітивному імпульсу.

Серед таких уроджених та інстинктивних аспектів особистості є їжа, сон, копуляція, дефекація. Безперечно «Воно», на думку З. Фройда повинно бути, адже саме «Воно» посідає центральне місце для людини протягом її життя, воно хаотичне і не має ніяких обмежень. Проте саме «Я-Ідеал» або «Над-Я» (Супер-Еґо), – вираження нашого ставлення до батьків, є «вищою істотою». У ранньому дитячому віці діти знають цих вищих істот, дивуються їм, відчувають страх перед ними та згодом приймають їх у себе самих.

Отже, те, що спочатку було батьківською вимогою ззовні щодо дотримання моральних норм, перетворюється на інтрапсихічну вимогу дитини до самої себе. Процес формування «Над-я», як наголошує З. Фройд, розгортається на основі Едіпового комплексу, де страх покарання (кастрації) та втрати батьківської любові змушує дитину прийняти обмеження та моральні норми. Так, через ідентифікацію з батьками своєї статі, відбувається вирішення Едіпового комплексу, «спадкоємцем» якого і є «Над-Я».

Провідним завданням «Над-Я», на думку 3. Фройда, є встановлення гармонії – внутрішньо психічної та міжособистісної, а також здійснення соціальної адаптації, а також самоспостереження і винесення суджень про себе у формі критики, схвалення або покарання. Завдання«Над-Я» виявляються не безпосередньо, а тільки через фантазії, емоції, почуття думки про щось. Сигнального завдання набувають афекти. Наприклад, якщо «Над-Я» здійснює тиск на «Воно», при цьому нехтуючи «принципом реальності», то з боку «Над-Я» виникне відповідне покарання у вигляді страху, моральної тривоги, сорому, вини.

З цього приводу З. Фройд пише, що слідом за здійсненням вчинків, що виходять за межі моральних ідеалів, норм та правил «Над-Я», почуття провини набуває форми самозвинувачень, самобичувань. І, якщо у ранньому дитячому віці дитина відчувала страх перед покаранням із зовні, то тепер вона боїться покарання від власного «Над-Я». формування моральної тривоги та відношення «Я» до чогось як до загрози – це все є результатом впливу «Над-Я», – втрата його любові, його покарання, незадоволення.

Разом з тим, порушення моральних норм може також викликати, окрім почуттям провини, привести до власної неповаги, виникнення навіть відчуття власної неповноцінності, у той час дотримання моральних настанов оволодіння імпульсами «Воно», акумулюючи почуття власної гідності та гордості, зростанню самоповаги та самооцінки. «Над-Я», таким чином, бере участь у балансуванні нарцисичної рівноваги.

«Над-Я» З. Фройд поділяє на дві під сфери: «Я-Ідеал» і совість (сумління). «Я-Ідеал» відтворюється у дитячій психіці в якості інтроектів схвалень та заохочень з боку батьків, що сприяє встановленню внутрішніх високих стандартів моралі. У той час совість (сумління) формується через систему обмежень та покарань батьків. Совість також включає здібність до самооцінної критики, до виникнення почуття провини та моральних заборон. І якщо це досягається, то підтримуючий аспект «Над-Я» починає втілюватись у почутті самоповаги і гордості. При цьому «Над-Я» буде сформоване цілком тоді, коли контроль ззовні – батьківський контроль перейде у внутрішній контроль. Цікаво, що сьогодні у педагогіці та педагогічній психології використовуються терміни інтеріоризація та екстеріоризація, що певним чином мають деяку схожість з фройдівськими поглядами.

Таким чином, у психоаналітичному напрямку (З. Фройд та його послідовники: А. Адлер, Е. Фромм К.-Г. Юнг та ін.), основний акцент робиться на формування внутрішньо психічних моральних інстанцій; засвоєння моральних норм здійснюється через подолання і розв’язання внутрішньо особистісних конфліктів між потягом та обов’язком.