У мій лексикон слово «мораль» увійшло в шкільні роки. Чомусь раніше, у дошкільному віці, воно не зустрічалось. Звичайно, батьки, вихователі в дитячому садку повчали, наставляли: «Цього не роби!», « Так не можна!», «Це – негарно!». Але саме слово «мораль» пояснили вчителі та підручники в школі – «це система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного».
Тоді ж засвоїла золоте правило моральності: « не роби іншим того, чого не бажаєш собі ». Засвоїла – теоретично. А на практиці прийшлось пережити це пізніше, у стосунках з друзями, однокласниками, просто сторонніми людьми. І саме конкретні життєві ситуації найсильніше закарбовують у свідомості наукові догми. Адже лише переживши сором через надто голосний вилив емоцій у присутності старших, розумієш, що таке «пристойність». Лише ранивши подругу необережно сказаним жорстоким словом і побачивши сльози в її очах, збагнеш, що таке «делікатність». І тільки спостерігаючи самопожертву друга, який, не роздумуючи, віддає свою кров для порятунку чужої дитини, осмислюєш значення слів «благородство», «милосердя». І коли усвідомиш й свою причетність до цих високих моральних якостей, починаєш поважати їх у собі, відчуваючи свою гідність. Чи можу я вже після цього назвати себе високоморальною особистістю? Мабуть, спостережень мало… Потрібні свої вчинки.
Наше повсякденне спілкування в сім’ї, на роботі, у транспорті, на вулиці, зі своїми і чужими – це реальність, в якій ми живемо, це – життя. Нам не все рівно як до нас відносяться. Частіше всього ми хочемо, щоб нас любили і, щоб навколишнім було добре з нами. І ось золоте правило моральності є тим загальним принципом. На якому будуються людські відносини, є критерієм моральної поведінки всіх цивілізованих народів протягом всієї людської історії.
Кожна наука, чи дисципліна мають свою історію, своє творення. Так і мораль пройшла етапи в розвитку та в значенні в житті кожної людини, держави та цілих націй. Це залежало від релігійних поглядів, намірів окремих індивідів, світогляду кожного вікового етапу (Античність, Середньовіччя, Відродження, чи Новий час), від звичаїв та ін.
Моральність та вихованість людства на кожному історичному етапі виражалася по-різному: в доісторичному періоді це виражалося в тому, коли мисливець ділився здобиччю з плем’ям; в Середньовічні часи з розвитком мовлення встановлювались етикетні норми спілкування. Коли людство пережило важкі часи рабовласництва та феодалізму, — розвивались норми людяності і справедливості, що лягло в основу відносин між людьми. І тепер, в 20-21-му столітті моральність відігравала і відіграє важливу роль в прогресивному розвитку особистості людини. Адже завдяки їй людство змогло подолати важкі часи воєн, голодоморів та повоєнних років.
Сучасне життя розвивається в шаленому темпі. Тому молоді буває важко розрізнити сміливість від грубощів, делікатність від байдужості, силу – від жорстокості. І дуже прикро, що така нерозбірливість у житті заважає перенести досвід поколінь у свій стиль життя та передати наступним поколінням.
Тобто можна сказати, що мораль є історичною. Вона є мінливою, як і сама людина, як природа, погода та настрій. Говорячи про розвиток моралі, ми говоримо про еволюцію всього людства.
Чому ж, взагалі, виникла мораль? Необхідність присутності моралі в житті людини почалася ще з стародавньої первісної людини, коли вона почала усвідомлювати необхідність взаємозв’язку з іншими собі подібними, появі абстрактного і творчого мислення, здатності розуміти загальні правила та принципи існування в тому світі, на скільки вона могла це усвідомлювати. Мені здається, що важливим аспектом в розвитку вихованості людини було також те, що ми відрізняємось від тварин тим, що нами керує спадковість, досвід предків, соціальний досвід, а тваринами лише інстинкти, та генетично закладені програми існування. Це призвело до того, що наші предки почали розрізняти оточення, в якому вони знаходяться. Це, насамперед, відносилося до родичів, що вимагали специфічної форми відносин та спільного і близького існування. Відповідно, спілкування та відношення різнилося, залежно від кола спілкування та проживання. Якщо тварина діє за інстинктом, то він є сталим в ході еволюції. Я вважаю, що сутність життя людини полягає у зміні,у розвитку. Це і є ознакою моральності. Тому що постійний розвиток та удосконалення вимагає величезної відповідальності за прийняття певних рішень, за їх наслідки та результат.
Ще однією важливою обставиною виникнення моральності в житті є та, безпосередньо, як риси особистості є те, що мораль швидше адаптується та приживається в житті та розвитку людства, на відміну від природного та біологічного фактору розвитку. Природа змінюється, але не так інтенсивно, як змінюється стиль життя, як суспільство, техніка та людський мозок в ході еволюції. Людство в коротші строки переживає зміни, ніж робить це природа.
Д. І. Писарєв казав, що для людини треба засвоїти і зрозуміти дуже багато курсів моральної гігієни, який закінчиться не тим, що людина стане ідеальною, а тим що вона стане справжньою сучасною, вихованою та морально високою особистістю!
