Питаннями та проблемою взаємовідносин політики та моралі займалися ще мислителі Стародавнього Китаю та Стародавньої Греції.

В Античну добу співвідношення моралі та політики ототожнювали розділення політики та моралі та вчення про них вперше здійснив Ніколо Макіавеллі. Етичні питання він підпорядковує політиці, дотримуючи принципів “Мета виправдовує засоби” та “Переможців не судять”. Однак аморальні дії мислитель виправдовує лише у тому випадку, коли ці дії стосуються утриманню влади. В той же час він був впевнений, що коли у вищий страті (еліта, естеблішмент) процвітає аморальність та корупція, то таке суспільство не має перспектив розвитку.

Протягом останніх 20 років значна частина істеблішменту на різних ланках не борються, а навпаки, поширюють вплив корупції, хабарництва на всі ланки життя держави та суспільства. Необхідно, щоб мораль в розвинутому суспільстві регулювало відносини між людьми, загальнолюдські цінності, ідеали суспільства. В такому суспільстві люди дотримаються моральних норм, які поступово формують свідомість людей, і лише після визнання набувають обов’язкового характеру. Вони відбивають поширенні в суспільстві думки людей про справедливість , добро і зло, тощо.

На мою думку дуже корисним був би такий крок, при якому мораль в суспільстві формувала систему норм поведінки людей, яку підтримає переважна більшість населення, як загальнообов’язкові правила, завдяки громадській думці, вихованню й громадському осуді в разі її порушення.

Отже, можна зробити висновок, що мораль і політика є невід’ємні части один одного. Мораль так чи інакше характеризує політичні дії, та впливає на їх реалізація. Саме методи, які використовують при реалізації політичних інтересів і залежить від моральної складової. Можна сказати, що мораль обмежує політику, ліквідовуючи свободу безконтрольних політичних дій, тому зазвичай, політика має бажання звільнитися від неї, заховавшись у тінь. Але в епоху технологій це зробити дуже важко і в демократичному суспільстві всі політичні процеси рано чи пізно становляться явними і їх моральність теж легко констатувати виходячи з наслідків. Інша справа диктатура. Саме в таких умовах рівень моралі при реалізації політики залишається під великим питанням. Спільним між політикою и мораллю є те, що їх можна віднести до найбільш ранніх регуляторів громадського життя у сфері соціально вибору. Їх можна вважати змінними величинами, що регулюють поведінку людей.

На відміну від правових норм, виконання котрих контролюється державними органами, норми моралі спираються на думку громадськості, рівень освіти, оточення, переконання, звички та індивідуальні погляди і симпатії.