Поняття честі турбувала розум людини в усі часи. Так віднайти сенс цього феномену намагалися видатні мислителі минулого (Арістотель, Сократ,
Г. Гегель, Т. Гоббс, І. Кант), проте актуальності значення честі не втрачає й у сучасних наукових дослідженнях (В. Малахов, А. Будкевич, А. Гусейнов, I. Кон,
В. Кремень, І. Зязюн, C. Гончаренко, І. Бех).

Найбільш поширеним визначенням поняття «честь» є «поняття моральної свідомості й категорія етики, що включає в себе моменти усвідомлення індивідом свого суспільного значення й визнання цього значення з боку суспільства». Якщо узагальнити усі відомі визначення честі, його слід віднести до сфери моральної самосвідомості особистості.

Як етична категорія, честь пов’язана з такими категоріями як гідність та чесноти, які відображаються у поведінці людини, її ставленні до себе та оточуючого світу, а також є регулятором відповідного ставлення до особистості з боку суспільства. Погоджуючись з Гераклітом, я вважаю, що честь є основною внутрішньою якістю людини, адже вона здатна регулювати здатність людини до мислення, пізнання та морального відродження. Як на мене, саме чесноти формують честь особистості.

Від так, до таких формуючих категорій слід віднести високу духовну культуру та моральнісність, шанобливість, чесність, щирість, щедрість, стриманість, єдність слова та діла, непорушність власних внутрішніх переконань.

Якщо ж звернутися до поняття «гідність», найбільше я схиляюся до її трактування А. Гусейновим та І. Коном, що окреслили його як відображення уявлення про цінність людини. Отож, можемо сказати, що честь особистості формують категорії гідності та моральних чеснот як її суб’єктивна і об’єктивна сторони відповідно. Адже гідність є внутрішньою оцінкою людини самої себе по відношенню до зовнішнього світу.

Чесноти ж вважаємо історично визнаними категоріями загальнолюдської моралі. Людина, що відмовляється від власних внутрішніх переконань як суб’єктивної сторони честі та від слідування нормам закону та моралі, прийнятих у суспільстві, як об’єктивної сторони честі, чинить безчестя. Варто розуміти також і те, що саме завдяки честі особистість самостверджується, визначає свої внутрішні та зовнішні орієнтири.

Саме така справа стосується й у випадку розуміння професійної честі, а у нашому випадку – честі педагога.

Професійна честь – це визнання громадською думкою та усвідомлення самими людьми своєї високої соціальної цінності та самовідданого виконання свого професійного обов’язку. Честь педагога має двосторонній характер, адже стосується як і особистості самого наставника, так і особистості його вихованців. Педагог у першу чергу має виховати себе, а тому приділити особливу увагу вихованню у собі особливих чеснот та плекання власної гідності.

До прикладу, Я.-А. Коменський честь педагога визначав через високий професіоналізм, компетентність та творчість. Учитель має стати справжнім зразком для своїх учнів, саме тому йому потрібно повсякчас займатися самопізнанням та самовдосконаленням. Тільки навчившись правильно оцінювати самого себе, вчитель зможе адекватно оцінювати інших та навчити своїх вихованців оцінювати самих себе правдиво, важливість чого зазначав І. Кант у роботі «Про педагогіку».

Слово і діло учителя завжди повинно йти поряд, адже його діяльність та честь оцінюються оточуючими соціальними інститутами крізь призму його добрих справ. Звичайно, отримуючи позитивну оцінку своєї професійної діяльності, педагог може зростати професійно, допоможе йому підходити до справи з творчою наснагою та ще більшою відповідальністю. Але лише за умови володіння педагогом високими моральними чеснотами, серед яких скромність.

Проте, у випадку порушення міри пошани, існує ймовірність незаслужено підняти самооцінку вчителя. Головне у роботі вчителя – професійний успіх, що виявляється передусім в успіхах його вихованців.

У всі часи, педагог був зразком поведінки, моральної та духовної культури. І цей зразок не може бути фальшивим. Вихованці завжди відчувають обман учителя. Педагог має бути щирим як перед самим собою, так і перед своїми учнями. Лише тоді можна говорити про професійну честь. Окрім того, внутрішній порядок має обов’язково проявлятися і у зовнішності та манерах вчителя, а це безперечна стриманість у одязі та охайність.

Отже, честь є однією з базових структур особистості, що визначає відносини людини як із самою собою, так і з оточуючим її соціумом. Професійна честь є запорукою успіху у професійній діяльності, що здатна створювати зразки висококваліфікованого працівника, особливо педагога, з огляду на його унікальну відповідальність за виховання підростаючого покоління.

Список використаних джерел:
1. «Філософський словник» / За ред. Шинкарука В. І. – 2-ге вид., перероб. і
доп. – К. : Голов. Ред. УРЕ, 1986.
2. Основи педагогічної майстерності / За ред. Зазюна І. А. – М., 1989.
3. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. /
В. О. Сухомлинський. – М., 1979
4. Костащук О. Виховання професійної честі і тенденції її розвитку в дослідженнях педагогів / Оксана Костащук / Нова педагогічна думка. –
2014. – № 4 (80).
5. Бех І. Д. Виховання особистості : підр. /І. Д.Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.