Доброчесність – поєднання слів «добро» і «чесність» Можна замислитись це почуття чи стандартизація поведінки? Кожен стосовно етики розуміє дане поняття по-своєму.
Доброчесність – це бажання робити якісь вчинки на користь інших людей, задля суспільства. Доброчесною є людина, котра керується не своїми власними благами, вигодами, а підпорядковується гуманності, порядності, справедливості.
Іншою думкою стосовно доброчесності є така, що це унормована стандартизація поведінки у суспільстві. Кожен повинен керуватись нею у повсякденному житті (у стосунках з сім’єю, у колективі, серед громади). Це ті, хто у житті слідує у внутрішньому світі і зовнішньому спілкуванні призначенню людини (так званій людській природі, яка керується питаннями «Що необхідно для ближніх?», «Яке моє значення у суспільстві?» та ін.). Дотримання доброчесної життєдіяльності розуміється як основна виправдана сутність життя, а всі інші втрачання життя розглядаються як видимість втрат, що не потребують уваги доброчесної людини. Невміння розпізнати другорядні втрачання є свідченням, що люди недостатньо доброчесні.
Як на мене, то це поєднання позитивного внутрішнього стану людини з її зовнішнім керівництвом собою. Ми обираємо для себе самі, якими бути в соціумі, хоча з ранніх літ батьки прищеплювали нам лише позитивні чесноти.
Така людина на перший план ставить «Що я можу корисного зробити для інших?» аніж «Що краще буде для мене?». Вони мають в собі такі якості як добродушність, щирість, порядність, безкорисливість, ініціативність, бажання допомагати та намагаються їх виконувати. Як кажуть: «Щоб честь заробити, треба добро зробити!» Але не кожного, хто зробив добро людям можливо вважати доброчесним.
Доброчесність – це сильне і дієве бажання поступати відповідно до принципів правильності, людяності. Люди, які мають таку якість обирають або радять іншим лише вірний вихід із ситуації, ознайомившись і обдумавши при цьому всі пріоритети відповідного питання. Оцінюючи, можна сказати, що у даному вчинку прослідковується значущість і благо для людей, моральність вчинку (в основі лежить здатність до самопожертви, жертва особистим інтересом задля того, що вище і пріоритет ніше).
Тобто, стаючи доброчесною, необхідно повноцінно реалізовуватися в людській якості, люба, пов’язана з цим діяльність та її наслідки не повинні мати розбіжності з власним благом, суперечити само сприйнятим інтересам.
Доброчесність – це одна із ланок гармонійно розвиненої особистості,тобто це результат розвитку гарного виховання та становлення особистості. Нашу доброчесність можуть стимулювати та виховувати батьки , коло знайомств та найближчі друзі .Не дарма говорять , що скажи хто твої друзі і я скажу хто ти .Наше оточення відіграє одну із провідних ролей у становленні особистісних якостей .
Доброчесна людина завжди буде вирішувати проблеми по совісті ,а тому може сказати що дане поняття є глибоко моральним. Людина , яка володіє даною чеснотою , завжди буде робити свої вчинки відповідно до норм моралі . Щоб осягнути доброчесність потрібно зробити не один гарний вчинок , я не деяким здається , а їх потрібно зробити дуже багато . Коли ми робимо багато добрих справ , це автоматично стає нашою доброю звичкою . Тільки лиш тоді , коли людина має досвід таких навичок її можна назвати доброчесною . Чим більше ми скоюємо добрих вчинків , ти менше у нас розвивається бажання робити щось антиморальне , не хороше .
На шляху до скоєння добрих вчинків людина стикається з рядом проблем , які стають їй перепоною до розуміння деяких речей, наприклад, таких як розрізнення понять «добро», а саме «істинне добро» та «зло» , для чого ці речі існують , кому потрібні та для чого їх роблять .
Доброчесність – це всі дії пов’язані із законом Божим : справжнє добро завжди має пов’язуватися з Боженькою, тому що Бог це і є виток добра. Тому наші добрі вчинки і показують те , що ми виконуємо Його добру волю.
Головне визначитися яка цінність буде того чи іншого вчинку ,а саме потрібно визначити орієнтири і поняття , згідно яких ми будемо діяти відповідно до ситуації . Якщо за твоїм вчинком стоїть вигода або вона зроблена з якого-небудь примусу – вона повністю втрачає свою доброчесність . Коли ми робимо доброчесний вчинок , нас повинні переповнювати почуття доброти , радості , повинні відчувати чистоту наших намірів. Не аби яке місце займає результат вчинку. На мою думку , якщо ти впевнено робиш якусь дію, обдумуєш її, вона 100 % піде на користь .
За доброчесних людей я можу взяти волонтерів. Вони безкорисливо , від щирого серця допомагають людям , які потребують допомоги . Але це тільки у тому випадку коли це реально допомога , а не спосіб заробітку . Із-за великої кількості шахраїв ,доволі часто , можна не відрізнити де волонтер , а де шахрай . Але це вже на совісті тих людей ,які користаються доброчесністю інших . Я вірю що світ зміниться на краще і в суспільстві можна буде нічого не боятись , а впевнено та вільно себе почувати .
Те як ми мислимо ,те які у нас цілі в житті , те для чого ми живемо визначає наші особистісні якості , в тому числі і доброчесність . Вона не може одинично функціювати ,поряд з цим поняттям завжди є поняття «чесність»,адже це основа доброчесності .
Наприклад, в метро, як це зазвичай буває,тебе просять подати милостиню у вигляді грошового еквіваленту на лікування тяжкохворої дівчинки , ти даєш 50 гривень. Як доброчесна людина, ти з чистою совістю даєш пожертвування, тобто віддаєш «своє» на благо чужій людині, ти робиш це не з примусу, да і вигоди з цього вчинку ніякої мати не будеш, ти просто розумієш положення цієї людини і чистосердечно з власної волі бажаєш їй допомогти . Але такий вчинок ти маєш зробити не один раз і навіть не два або три .
Як висновок, знаючи теперішній світ, іноді жорстоке суспільство в наш час дуже важко залишитись доброчесною людиною, це вдається одиницям. Лиш працюючи над собою, всебічно саморозвиваючись, самовдосконалюючись, розширяючи свій кругозір ми можемо стати краще, треба лиш почати з себе!
