Поняття обов’язку в моральній філософії І. Канта

Kant_I Обов’язок – це моральні зобов’язання людини перед іншими. самостійний вибір кожного. Він притаманний рівню виховання .

За переконаннями І. Канта, центральною категорією етики є сам » обов’язок «, а все інше не таке важливе . І завдяки таким категоріям, як «закон», « обов’язок», « воля», « переконання», « гідність», « совість» , філософ описує процес переборювання егоїзму .

Сама людина створює певні , моральні закони свого життя . В залежності який у неї настрій , прихильність , бажання , вона сама відповідно до обов’язку здійснює вчинки . Це важливий зміст і моральна цінність. Людина ще має інші чесноти ,які мають свою цінність, . Найпрекрасніше в людині – це відданість обов’язку, і все інше в порівнянні з цим, немає жодного значення .

Потрібно зуміти бути прикладом, щоб мати право на дорогоцінне життя. І. Кант , це поняття присвячував саме закону моральному в людині , а теперішня філософія полягає з соціальних аспектів людей та соціальних форм існування , тобто вона , не тільки в стосунках із суспільством, іншими людьми, колективом матимемо забов’язування, які ніколи не припиняться. Безліч обов’язків пов’язані з різноманітною діяльністю людей, завдяки дружньому обов’язку, встановлюються гармонійні стосунки людей.

За І. Кантом , моральний зміст та цінність, має вчинок здійснений відповідно до обов’язку. Першим обов’язком, є збереження себе в навколишньому світі. Людина, розвиваючи природною досконалість, повинна прагнути до вдосконалення фізичної та духовної . Погоджуюся з І. Кантом , що головними обов’язками стосовно інших, є любов до ближнього та повага.

Обов’язки мислитель поділяє на негативні та позитивні . Негативні обмежують діяти проти своєї сутності , позитивні – пропонують вибрати той чи інший предмет за мету, та спрямовувати його для вдосконалення людини . Кожна особа , протягом всього існування відповідає за свої вчинки, за себе а також за інших .

Взаємна любов вчить людей зближатися між собою , а повага – знаходитися на віддалених відстанях окремо . Коли є рівновага між цими поняттями , виникає дружба . Кожна людина, вдосконалюючи свої фізичні здібності, виконує обов’язок , накладений моральним законом.

Мислитель вважав , що почуття обов’язку, зневажає почуття любові . Я з цим не погоджуюсь , адже адекватним обов’язком будуть : любов до людини, співчуття, та почуття жалості . Філософ, зменшує важливість добрих прагнень і вважає , що це інстинкти , які не мають сенсу переоцінюватися , хоча хвалити теж потрібно. Нескінченна кількість людей, які незмінно мають в моральній справедливості внутрішнє «Я» ,як опору своїх намагань.

Кожна людина готова захищати себе, відстоювати вчинки. Протягом життєвого шляху ми набуваємо досвіду. Наші вчинки-це дії, що відповідають вимогам, а вимога-це наслідок певного вибору. Треба намагатися добре відноситися до всіх, любити ворогів, бажати найкращого тим, хто нас ненавидить, і молитись за того, хто спричинює шкоду і зневажливо ставиться. У людини формується звичка, керуючись обов’язком, вона намагається бути ввічливою.

Поведінка стимулює духовне задоволення, та стає однією з рис характеру. Грубість та інші негативні прояви , завдають шкоди. Особистість , здійснюючи вибір реалізовує себе, вона повинна відповідати за нього та поведінку. Кожен вибір індивідуальний, має характер за який треба відповідати.

І. Кант, говорить і про совість людини , вона є суддею з питань моралі, спроможністю знайти моральну істину, і виробленню рішення правильного і достовірної точки зору. Виявлення в особистості моральної самосвідомості — це і є совість.

Отже, можна сказати про те , що філософ виділяв те , що для людської особи не скільки свобода є основою обов’язку , скільки обов’язок — це основа свободи , щоб чинити свій обов’язок , людина створює певні можливості , щоб реалізувати його . Свобода – це простір в якому перебуває відповідальність . Тому , коли людина відноситься відповідально до моральних проблем , вона дає зрозуміти свої індивідуальні , духовні якості буття .

Свобода у І. Канта , висувається як шлях особистої моральності , та як ціль соціального життя . Особа , що поважає моральні принципи та закони , підкорюється внутрішньому обов’язку – вільна , оскільки головним правителем є її власний розум.

Кожен замислюється над питанням, яка він людина? . Для мене не важливо яка людина зовні , головне яка вона в душі . І тому , я підтримую думку І.Канта, що людина повинна бути духовно красивою . Для мене , як і для нього,головне, це чиста совість, добре серце, щира душа. Тому, на мою думку, я непогана людина,адже це теж все притаманне мені.

Життя, це скарб, де є краса і підлість, горе і радість, торжество і страждання. Я ,відчувала велику любов і відчуття тривоги , але я знаю ,що треба вірити в силу своїх думок, переконань над емоціями та почуттями. Гідно жити та працювати , насолоджуватися тим, що ти можеш, користуватися духовними та матеріальними надбаннями. Бо я – Людина, що здійснює та підкорюється своїм обов’язкам.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.