Перш за все, варто зрозуміти, що означають ці поняття: справедливість, сумління, достоїнство.

Справедливість — це рівність між людьми, найвища чеснота, що спрямована на відновлення священної рівноваги світу.

Сумління ж це здатність людини нести відповідальність за свою поведінку перед оточуючими.

Достоїнство – проявляється у помірній повазі до себе, усвідомлення своїх прав, свого значення. Однаковим за значенням з достоїнством є гідність, тобто шанобливе ставлення до самого себе.

Людині повинні бути притаманні всі ці риси. Адже лише тоді її можна вважати дійсно особистістю вихованою. Також ці риси є невід’ємними для юриста. Тому що юрист – це особа, яка захищає права інших. Як людина, яка не знає, що таке справедливість і не керується цим поняттям у своєму житті може відновлювати цю ж саму справедливість? Також юрист повинен мати почуття сумління, тобто відповідати за свої дії. Програвши справу не скидати свою провину на когось, а прийняти поразку. Що ж стосується достоїнства то її можна розглянути на прикладі адвокатів. На мою думку, існує два види адвокатів:

1. Перші, беруться за будь-яку справу,лише заради грошей, їм все одно, виграють вони програють, винна людина чи ні, головне отримати гонорар;

2.  Другий вид адвокатів це ті, які завжди подумають перш ніж взятися за справу, чи дійсно вони відстоюють справедливість та правду, чи можливо цю справу виграти і відстояти законні інтереси своїх підопічних.

Як на мене, то у першій категорії адвокатів просто не притаманне почуття власної гіності та достоїнства.

У кожної людини завжди виникало питання щодо справедливості та законності. Законність — це комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя держави. Дотримання цих прав є характерною для політичного побуту звичаїв багатьох народів давнини.

Так само і в наш час це питання є досить актуальним. Адже хтось дотримується законів, а інші ні, і це можна сказати несправедливо ,тому що одних карають ,а дехто ухиляється від покарань. На думку Жан-Жака Руссо, справедливість стає суспільною реальність тоді, коли втілюється у праві, формулюється та закріплюється у законах, встановлених людьми на підставі їх загальної згоди про справедливе.

Тут ми можемо зазначити, що завданням законності є встановлення справедливості ,вона має бути пріоритетом і стати її частиною.

Справедливість характеризує, насамперед, визначення таких правових цінностей, як життя ,добре ім’я, права на свободу людини.

А чи всіх засуджують справедливо, коли вони порушують закон?

Чи справедливо засуджувати матір ,коли вона пішла на крадіжку, заради спасіння життя своєї дитини? А інших, за вбивство, під дією заборонених речовин, що є обставинами, які обтяжують покарання, звільняють від відповідальності лише тому, що в нього є гроші. Чи можемо ми цьому зарадити?

На мою думку, звичайно так. Головне правило: завжди залишатися людиною у будь-якій ситуації. Не можна засуджувати людину, не знаючи чому вона так вчинила. Кожен, не важливо бідний чи багатий, має бути справедливою, адже інколи справедливість допомагає врятувати життя не винних ні в чому людей.

Інколи ситуації в нашій країні є досить несправедливі.

Наведу приклад вам випадку,який стався досить нещодавно. Молода дівчина збиває на смерть 6 людей і її її можуть засудитти лише до 10 років увязнення. Як згодом виявляється, її батько великий чиновник у місті. І що?Знову гроші.

А чи «гризе» її сумління за скоїне?

Матері не повернеш загиблу доньку,батькові-невістку та сина,а чоловікові-дружину.

Я вважаю,що в таких випадках потрібно враховувати і справедливість, і закон, і сумління,і також достоїнство, щоб в подальшому прикласти всі зусилля, щоб подібні випадки більше не повторювалися.