Працелюбність, в деякій мірі, риса характеру людини, що була набута у процесі виховання ще в ранньому віці. Працелюбністю називають любов до праці,пошану до фізичного труда,наполегливість у всьому,що ти робиш,та задоволення результатами своїх дій.
Ще з раннього віку в нас виховують любов до труда,як основну з рис української ментальності. З давніх давен відомо,що український народ шанує фізичний труд,пишається своєю наполегливістю,та натхненням до праці. У відомих класичних творах оспівується міцність характеру,пошана до праці на українській землі та невичерпна працелюбність українських жінок та хлопців. Це сприяє кращому закріпленню доцільного виховання працелюбності і дітей з раннього віку,адже у безпосередньому процесі праці формується позитивне ставлення до навколишнього світу.
Вдало виконана робота, яка ще при тому добре оцінена приносить маленьким учням почуття задоволення та радості,відчуття потрібності у власній персоні,відчуття користі своєї справи,а досягнення поставленої мети в подальшому викликає бажання працювати,та надає деяку впевненість у майбутніх діях. Також не менш важливим є для людини повага до праці оточуючих,та уміння доводити справу до кінця,саме тому доцільно виховувати працелюбність,як невід’ємну частину характеру.
Праця — це одне з основних джерел матеріального та духовного надбання суспільства,головна ознака соціального успіху людини.,фундамент особистісного розвитку. Правильне запровадження трудового виховання, безпосередня участь школярів в суспільно корисній праці-дієвий критерій якісного морального та інтелектуального формування особистості,ії фізичного розвитку. Завдяки праці відбувається вплив на фізичний розвиток дитини, укріплює сили дитини та його здоров’я,збагачую його життєву енергію та розумову дієздатність.
Також відбувається розвиток інтелекту,рецепторів м’язів, спритність рук та ніг, емоційні та вольові сфери. Саме завдяки цім факторам розвиток працелюбності має велике значення для формування не тільки успішної а і здорової людини.
Під час виховання пошани до фізичної праці дитини, потрібно пам’ятати про те що велике навантаження дитини приводить до зворотних результатів. На зміну любові та пошани приходить ненависть та небажання.
Під час виховання дитини, батьки та педагог повинні пам’ятати про чіткий зв’язок між мотивами та отриманими продуктами власної праці, для того щоб результат трудових дій був близьким у часі,а не навпаки. У дитині повинно бути присутнє розуміння того,що вона робить і для чого.
Поставлене завдання повинно бути посильним,тобто поставленим у межах вікових можливостей дитини для продуктивного виконання. Це безумовно є запорукою успіху,оскільки після отриманих результатів дитина стає впевненою своїх діях,радість,та задоволення від проведених дій.
Задля розуміння у майбутньому обов’язків дорослого життя, їх систематичності та важливості у виховних закладах дітей повинні привчати не час від часу а послідовно,щодня та систематично і не лише на заняттях. Завдяки цьому відбувається наближення до праці та обов’язків у майбутньому,як основи життя дорослої людини.
Також необхідно організовувати та формувати колективну працю для дітей,оскільки це запорука майбутнього успіху у роботі в колективі.
Задля доцільності та ефективності виховання любові до праці педагоги повинні використовувати ряд методів та прийомів. Наприклад, пояснення, приклади виконання дорослими, різноманітні екскурсії, читання різноманітної тематичної літератури (у вікових межах дитини),формування навичок праці у ігровій формі та застосування елементів сюжетно-рольових ігор,долучення дітей до суспільної праці (чергування),можливість співробітництва з дорослими,якісне оцінювання,заохочення дитини до гарних результатів.
Говорячи про реалізацію принципу працелюбності у наш час, педагоги, або батьки можуть зіштовхнутися з однією з головних проблем — наявність сучасних технологій. Не можливо стверджувати,що сучасні технічні девайси — це зло,оскільки вони значно полегшують життя у потрібну мить,значно заощаджують час,та сили,які є необхідними. Проте це велика перепона,у вихованні працелюбної особистості. Батьки та педагоги повинні звернути свою увагу на те,що формування елементарних навичок самообслуговування,та виховання трудових дій дитини повинно відбуватися при максимальній відсутності (по можливості) технологічних інновації 21 століття.
Отже,з усього вище зазначеного праця є одною з головних життєвих необхідність людини,а результат виконаного — цінністю для дорослої людини. Саме тому вкрай важливе формувати у вихованні дитини атмосфери пошани до праці,та ії необхідності у житті.
Науковці вказують,що основна базова якісь особистості,на якій відбувається розвиток фундаменту культурної особистості дитини,є працелюбністю. Наявність усвідомлення дитиною того,що пасивність у праці не заохочується,а діяльність,труд,розуміння користі трудових вмінь та отриманих результатів є запорукою дорослої успішної,здорової людини,та чудовим результатом спільної діяльності батьків т педагогів.
