Педагог – це людина, яка відіграє вирішальну роль у вихованні дитини. Праця педагога не має ціни, адже він робить значний внесок у формування особистості дитини.
А діти, як відомо, майбутнє нашої країни. Тому, головним обов’язком педагога (а саме, вихователя у дитячому садку та вчителя у школі) є вкласти у своїх вихованців найкращі моральні якості та чесноти, випустити їх у дорослий світ сформованими особистостями. Повноцінними високоморальними людьми, які здатні на співчуття, підтримку та допомогу ближньому у важку для нього хвилину.
Вихователь – це перша людина, яку бачить поряд із собою маленька та беззахисна дитина, що звикла лише до своєї мами. Тому завдання вихователя дуже важливе : віднестися до цієї дитини так, щоб вона захотіла іти в садочок, хоча там не буде її найближчої людини, яка завжди захищала її.
Потрібно стати «другою мамою», а для цього необхідно заслужити довіру дитини. Маленькі діти такі привітні та щирі, вони чекають на щось хороше та тепле, на людей, які створять для них приємну та щиру атмосферу. Обов’язок кожного вихователя – вкласти свою душу у дітей, надати їм найкращий приклад для наслідування.
Відповідно, культура моральної свідомісті та поведінки мають неабияке значення у цій професії. Кожен вихователь повинен бути високоосвіченою, моральною людиною, яка знає всі особливості своєї роботи та розуміє важливість свого покликання. Адже, сформувати майбутню особистість – завдання не із легких, воно потребує тяжкої та невтомної праці.
Отож, вихователь повинен бути наділений такими якостями: чесність, порядність, доброзичливість, толерантність, гуманізм, високо моральність, культура поведінки…Цей список можна було б продовжити. Тобто, лише людина, яка володіє цими рисами має право називатись «вихователь».
Необхідно детальніше розглянути культуру моральної свідомості та поведінки як складові риси вихователя, для розуміння їх надзвичайної важливості.
Культура моральної свідомості вихователя включає в себе багато аспектів. Взаємодіючи із дітьми, батьками, педагогічним колективом та взагалі із соціумом педагог вибудовує для себе певну моральну позицію. Причому, вона може відрізнятися при спілкуванні із різними осередками суспільства.
Адже, батьки – це вже сформовані особистості, які, спілкуючись із вихователем роблять для себе певні висновки. Наприклад, про його культуру та моральність, вихованість. Батьки думають над тим, чи ж варто свою дитину, свій найдорожчий скарб, залишати на цю людину.
Педагогічний колектив – невід’ємна частина роботи вихователя, адже там він проводить значну частину свого часу. У колективі завжди є чого повчитися, бо ж саме у спілкуванні із живими людьми ми помічаємо чиїсь недоліки та переваги. Робимо висновки про моральність певної людини та її вчинку, вчимось на чужих помилках. Відповідно і поводити себе у цьому осередку суспільства вихователь повинен гідно.
Соціум – це оточення людини, взаємодія між індивідами у повсякденному житті. Тобто, це ті особи, які оточують людину у її буденності. Тому , вони здійснюють дуже важливий вплив на особистість. Зазвичай, життя людини, у нашому випадку – вихователя, складається із роботи та дому. Найважливіші відкриття відбуваються з людиною у середовищі її постійного перебування і несуть найбільший вплив на моральність особистості. Це означає, що вихователь сам, своїми діями створює моральну або ж аморальну атмосферу навколо себе.
Отож, аналізуючи все вищесказане, моральна свідомість педагога формується під впливом найрізноманітніших чинників. Завдання вихователя – прикласти найбільше зусиль для досягнення ним певних моральних ідеалів, які будуть регулювати його культурну поведінку та вчинки. Тільки людина, яка здатна таким чином відвернути будь – який негативний вплив на свої моральні погляди має право тісно взаємодіяти із молодшим поколінням та виховувати дітей такими ж.
Культура поведінки вихователя відіграє важливе зачення у суспільстві дошкільнят. Спостерігаючи за своїм наставником, діти формують свою манеру поведінки, маральні якості та погляди. Вихователь, неодмінно є авторитетом для своїх вихованців. Тому він має стати уособленням всього найкращого та прекрасного у цьому житті, підготувати дітей до майбутнього.
Слідкуючи за манерою поведінки свого вихователя дитина створює своє бачення «правильно – не правильно», «добре – погано», «позитивне – негативне». Тож він повинен правильно розставити життєві орієнтири задля користі дітей, а для цього педагог сам повинен мати правильні уявлення про навколишній світ та людей у ньому.
Як було вже сказано, на моральний світогляд вихователя впливає оточення, тож потрібно прагнути до перебування в адекватному, вихованому та гідному для наслідування середовищі.
Адже, можливі й інші варіанти у цьому випадку. Припустимо, що вихователь – це аморальна особистість, у якій переважають негативні риси характеру. А саме: підлість, злість, жорстокість, нечесність, погане виховання, ганебна поведінка. А причина таких рис у вихователя – це неправильне розставлення життєвих орієнтирів у дитинстві, неправильний вибір професії та й взагалі – блукання по життю. Адже, можливо людина озлобилась на цей світ, бо їй не подобається те, чим вона щоденно займається.
Відповідно, у такого вихователя не виникає бажання робити щось хороше для дітей та нести прекрасне у цей світ. Глибоко смисливши цю проблему, ми розуміємо настільки велика вага правильного виховання, котре має починатись із самого народження. Адже, важливість культури моральної свідомості та поведінки неоціненна.
