У всі часи проблема вибору, совісті, моральності повставала перед людьми різних народів і поколінь. Кожен відповідно до свого століття обирав свій шлях. Проблеми морального вибору змінювались відповідно до часу існування людьми в суспільстві, її особистісного розвитку, складу розуму.

В давнину люди не мали особистої думки, їм заборонялось її оголошувати на загальний осуд, існували загально прийняті правила поведінки, кожен мав знати своє місце: вищий світ-править, нижчий підкорюється. Люди не мали права відмовити у бажанні інших, так званих людей «з блакитною кров’ю», інакше за відмову несли покарання, в залежності від побажання господаря.

До нашого часу також дійшли так звані моральні принципи, порядки та правила, порушивши які людина автоматично стає вигнанцем з суспільства, її осуджують якщо вона порушує правила придумані для загалу. Отже, якщо людина мислить не так як загально прийнято, вона відповідно стає як мінімум не адекватною.

Моральність у кожного різна, вона впливає на життя людей по різному і тут кожен обирає для себе на скільки в нього дозволяє моральність, моральні принципи здійснювати ті чи інші вчинки.

Моральний вибір це частина життя кожної людини. Він здійснюється відповідно до виховання, способу життя індивіда. Всі люди індивідуальні, кожного дня люди займаються своїми справами, вирішують проблеми з якими вони зустрічаються кожного дня. Саме тоді моральність повстає перед людиною, вона самостійно обирає рішення. В цьому рішенні будь-яка людина обирає тим самим між добром і злом.

Поняття добра і зла для кожного різне, хтось може вбити людину, штовхнути в транспорті, нагрубити, обізвати і тд., до того ж буде вважати це цілком нормальною поведінкою. Наведу приклад з власного досвіду: «Спустившись ввечері після занять в метро ми з подругами зіштовхнулись з не прекрасним прикладом моральності так званої сильної статі — чоловіків, не дивлячись на те, що перед ним стоїть дівчина чоловіки запросто штовхнули дівчину, а замість того, що б вибачитись, розповіли багато нецензурних слів.

В нашому суспільстві, стало нормальним грубити дівчині, хапати незнайому людину за руки, та мало не зіштовхувати вниз по ескалатору». Так само можна навести багато прикладів глибокого, міцного сну чоловіків в транспорті, особливо міцно вони засипають коли перед ними стоїть вагітна, людина похилого віку, пасажир з дитиною. Таких прикладів достатньо багато, ми зіштовхуємось з ними на кожному кроці, але навіть не наділяємо їм великого значення, не вбачаючи в цьому нічного аморального та незвичайного.

Звісно проблеми моральності стосуються не тільки чоловіків, але і жінок. Кожна жінка повинна перш за все бути леді, матір’ю, господинею і просто так званою порядною жінкою. А що таке порядна жінка, всі знають що вона повинна бути проте мало хто може похвалитись своєю репутацією чи досягненнями. На думку суспільства порядна жінка, — це жінка, яка не має шкідливих звичок, вона має моральні принципи та переконання, вона вже особистість, вона може і піклується про свою родину, чоловіка дітей.

Так, це так, але не всі жінки в нашому суспільстві підпорядковуються цьому опису, не всі відповідають стандартам порядності, як зовні так і в середині.
Кожна з них індивідуальна, кожна має щось своє, свої окремі риси зовнішності, характеру, морального вибору. Осудити людину завжди легше, ніж замислитись над тим, що змусило її вчинити певний вчинок.

Візьмемо до уваги жінок легкої поведінки, не можна сказати що ця так звана «давня професія» відповідає моральним нормам сьогоденного суспільства, проте ніхто і ніколи не замислювався над тим, що і які обставини змусили їх цим займатись. Звісно виправдовувати їх ми не будемо, проте і звинувачувати теж не варто, адже це також вибір, обрання свого шляху в житті. Дійсно, обставини в житті бувають різні, але за статистикою тільки в Києві 9 тис. представниць цієї професії.

Вони могли обрати будь яку іншу професію, яка б відповідала етичним нормам, проте так не сталось і обвинувачувати їх ми не маємо права. В бік жінок цієї специфічної професії летить багато звинувачень особливо з боку чоловіків, проте певний відсоток цих же чоловіків періодично користуються їх послугами, тим самим порушуючи свою глибоко моральну поведінку. Отже осуджувати когось ми не в праві.

Всі люди індивідуальні, так само і жінки. Загально прийнятим поняттям є також моральність жінки педагога. Зазвичай поняття педагога, вчителя, вихователя порівнюється з загальноприйнятим образом та стилем в манері поведінки, одязі, зачісці, макіяжі, одним словом зовнішності. На думку багатьох це жінка похилого віку з прибраним волоссям, без макіяжу у довгій спідниці і зі злим виразом обличчя.

Так, звичайно в практиці трапляються саме такі, але ж знов ж таки люди індивідуальні, і педагоги зовсім різні за своєю значимістю, зовнішнім виглядом та пріоритетами. Не можна кожну людину зробити подібною іншому чи одному і тому ж стандарту. Зараз дуже часто можна почути, що вихователь, педагог повинен бути педагогом не тільки під час роботи, робочого часу, але і в не робочий час.

Люди, які підтримують цю думку не розуміють, що педагог, не робот, це жива людина, індивід, яка має свої потреби, бажання, захоплення і вона в змозі і в праві займатись улюбленою справою. Звісно бажання педагога не повинні за рамки прийнятого аж занадто сильно. Але елементарно відпочити з друзями та знайомими в вільний від роботи час людина може.

Якщо брати до уваги моральний вибір добра, можна зауважити, що саме добра люди не помічають. Елементарно поступитись місцем в транспорті, поступитись в суперечці, де як мінімум обидва з суперечки не праві, не вважається добром. Добра на відміну від зла сучасне суспільство не помічає і не пам’ятає. Це зовсім не означає, що людина, щоб її запам’ятали повинна прославляти себе поганими вчинками, грубим, негативним відношенням до оточуючих, проте це також має значення про розгляді моральності у сьогоденні.

Доброта-це те, що притаманне людині чи ні. На мою думку, якщо людина робить добрий вчинок з точки зору того, що їй за це щось буде, з корисливих поглядів, а особливо ще не з чистим серцем та душею, цей вчинок на сто відсотків не можна вважати добрим. Доброта має відходити від серця з добрими, намірами чистим сумлінням, тільки в тому випадку можна вважати доброту справжньою, і перед собою і перед людиною для якої ти це робиш и перед соціумом. Чисте серце, чисті погляди, переконання, це вже основа моральності, тих переконань які буди передані з покоління в покоління з генами та через виховання сім’ї.

Наші моральні значимі проблеми закладаються на сам перед сім»єю, з дитинства, таж сама моральність закладається разом з вихованням, вихованістю. Але і в даній ситуації бувають винятки з загальноприйнятих правил. На приклад, родина може буди інтелігентною, забезпеченою, майже зразковою, а в такій родині може вирости маньяк-вбивця, а все чому, тому що батьки через свою надмірну зайнятість чи навпаки опіку давлять на ще не сформовану психіку дитини, адже всі відхилення починаються з дитинства, коли дитина ще не в змозі висловити свої почуття, а їй вже починають нав’язувати думку оточуючих і вчити абсолютно не потрібним речам, або ще гірше, компенсувати батьківську увагу, авторитет грошима, які більшість дітей використовують не за призначенням.

І навпаки в абсолютно асоціальній сім’ї може вирости розумна дитина зі своїми принципами, розумом, цілями за для яких вона зробить все по чесному, але так, щоб досягти поставлених цілей, не повторюючи долю своїх батьків. Знов ж таки це все залежить тільки від вибору людини.

Повертаючись до проблеми вибору людиною того, чи іншого добра чи зла, можна сказати, що людина повинна самостійно обирати те що їй близько до серця. Роблячи людям зле, ми повинні пам’ятати, що саме зло має особливість ефекту бумеранга повертатись, та запямятовуватись, закарбовуватись у пам’яті оточуючих.

Ну, а що стосується добра, можливо його не запам’ятають всі, кому ми з чистим помислом і сумлінням його зробили, проте для тих хто має таке ж чисте і відкрите серце, Ваше моральне, доброзичливе ставлення та гуманна поведінка стануть кращим подарунком. А Що краще робити в житті, яку мораль обирати справа кожної особистості.