Походження моралі спричинене тривалим суперечливим процесом, що намагається оцінити логіку певних уявлень та норм поведінки людини. Мораль будує особливу форму відносин у суспільстві, яка визначається особливістю цінностей та сукупністю врегулювання поведінки людей в усіх сферах життєдіяльності.
Проблему походження моралі поділяють на дві частини, перша з яких включає необхідність виживання та самозбереження, а друга є виявом свободи людського духу, який проявив себе як найвищу цінність. Вона бере свій початок від найвищих норм до найвищих уявлень сутності розвитку моралі, яка є формою суспільної свідомості та відносин людей, яка є формою регулювання життєдіяльності людей в суспільстві.
Основою моралі є відображення справедливості , добра, права людини на свободу, тобто визначає, що є добре, що погано, та обґрунтовує ці докази. З самого початку людина несе у собі істинну красу, дари духовності — початком яких є мораль. Однак походження моралі деякі філософи визначають, як дарунок Бога, та стверджують, що творцем моралі – є народ, а Бог лише коригує дії людей. Релігійна концепція походження моралі походить від добра, що утверджує ідею любові та поваги.
Підходи до проблеми походження моралі також досліджував Аристотель, який зазначав, що будь-який розвиток визначається задатками, в основі яких є прагнення ідеї та кінцевої мети. Також він вважав, що природні задатки людини, не забезпечують моральності , оскільки вона має спиратись на розум, тільки потім склад душі буде керуватись законами моралі. Вона повинна протистояти чуттєвій розбещеності та поривам до егоїстичних пристрастей. Аристотель писав: «Творцями моралі були люди, оскільки тварини культури не створюють».
Щодо походження моралі існує багато підходів, але основними вважають натуралістичні, соціально-історичні та релігійні.
Характеризуючи натуралістичний підхід походження моралі можна засвідчити те, що він базується на моральних та естетичних почуттях справедливості. Підкреслює дії людей, які приносять іншим людям задоволення та не потребують винагороди за це, що вважалось ґрунтовною ознакою моралі.
За допомогою, соціально – історичних підходів, вважалось, що саме праця створила людину за допомогою поєднання звичаїв та забобонів та стверджувала, що є джерелом усього морального в ній.
У релігійному походженні моралі основним вважається ідея розумного божественного управління світом та добра у ньому. Золотим правилом моралі з точки зору релігії є «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе» ,саме в цьому правилі розкривається любов до ближнього. У релігійні моралі кожна людина є суб’єктом спілкування та ідеальним зв’язком моральності який виступає гідно перед Богом.
Аналізуючи походження моралі , я прийшла до висновку, що мораль є рушійною силою, яка спонукає людину до дій, що супроводжуються виконанням моральних установок, які закладені в психіці людини та виступає елементом соціальної культури моралі. Основним елементом моралі має бути добро в якому і починають формуватись моральні якості та ідеї людини. У кожної людини є свої принципи моральності, які стали фундаментом розвитку основних правил моралі, в результаті створення її нових форм.
Сучасна етика спираючись на дослідження наук про людину та її мораль виконує такі функції як: виховна, пізнавальна, світоглядна та оцінювальна. У виховній функції відображається певна система норм та зразків поведінки людей які дотримуються моральних принципів та законів. У пізнавальній функції виражається поєднання цілісного та інформаційного відображення дійсності у моральних якостях людини. Світоглядна функція передбачає становлення особистості з певними моральними переконаннями, та тісно пов’язана з оцінювальною функцією в основі якої є моральні наміри і вчинки людей. Всі функції моралі тісно пов’язані між собою, та допомагають нам швидше адаптуватися до соціального середовища, в яке ми потрапляємо.
Людська мораль бере свій початок з того періоду, коли суспільство стало спроможне підтримувати життя слабших безкорисливо, це є позитивним елементом людської моральності, яка дозволяє спостерігати за духовною спорідненістю свого народу. Це і є кроком до самоусвідомлення як себе так і іншої особи зі сторони суспільства, що є відображенням наявного та бажаного в стосунках у конкретному періоді. Формування моральних принципів здійснюється на засадах рівності людей та забезпеченні цілісності людських стосунків.
Отже, я можу зробити висновок, що в проблемі походження моралі безпосередньо усі принципи зводяться до любові до Бога. Моральні принципи людини є вищими правилами поведінки, які слугують нам головним принципом суспільного існування, тому, що мораль регулює та визначає взаємостосунки людей в різних ситуаціях. Також можна додати, що найбільшого значення мораль відіграє в сімейних відносинах, побуті, політиці, адже формує і відображає внутрішній світ особистості.
Основним елементом походження моралі є прагнення до аналізу морального виховання людини та її прагнення до цілого бачення моральних норм та принципів культури спілкування між людьми, завдяки чому людина всебічно розвивається та розвиває свою мораль. З розвитком соціальних відносин виникла потреба у моральному закріплені відносин та регламентації поведінки людини, що і стало передумовою походження моралі. Передумовами виникнення моралі були колективні інстинкти та регулювання суспільного життя, що і зумовило виникнення моралі за допомогою самосвідомості індивідів.
