Людина як будь-яка жива істота для того, щоб жити має ставити мету перед собою і для того щоб продовжити своє існування, має її досягти. Діяльність — це будь-яка форма активності людини яка допомагає досягти поставленої мети. Відмінні риси людської діяльності — усвідомленість, цілеспрямованість і перетворюючий характер. Тільки в діяльності може формуватися і розвиватися людина, може самореалізуватися і самоствердитися, тобто стати особистістю, стати такою якого вона прагне бути, якою хоче представити себе перед іншими людьми. Тому лише усвідомлюючи свої власні дії ми маємо змогу контролювати свої їх, і досягати поставленої мети.
Мета – це те що безпосередньо обумовлює сенс життя людини. Мета вникає внаслідок різних потреб людини, а вони в свою чергу є рушійною силою людської діяльності. Коли ми звертаємо увагу і аналізуємо людські вчинки, то бачимо, що люди починають діяти лише тоді, коли відчувають у чомусь нагальну потребу і їхня діяльність знижується, коли ця потреба вже задоволена. В принципі, це має загальний вигляд: маємо необхідність — виконуємо дії — досягаємо поставленої мети.
Потребу слід визначати не просто як нестачу, а як залежність людини від певних умов свого існування. Це може бути як залежність людини від тих чи інших предметів, так і від певного способу життя або спілкування , свого внутрішнього стану тощо. Проте недостатньо просто зовнішньої необхідності , щоб людина почала діяти. Умовно кажучи це об’єктивна сторона, яка не так змушує до дій як суб’єктивна, та яка переживається і усвідомлюється людиною. Ось наприклад, якщо людина починає хотіти нову річ, щоб замінити стару — це об’єктивний поштовх, який не дуже таки і наштовхує на діяльність. А от саме бажання людини яке вона переживає ,яке всередині неї бурхливо підбурює людину — є суб’єктивне. Не завжди воно є раціональним і доцільним, проте всі ми живі люди і бажаємо буди щасливими — тобто мати вдоволення у всіх потребах. Ось саме це непереборне бажання інколи затьмарює розсуд і людина просто переходить всі межі.
Чим менше у людини можливостей задовольнити свою потребу і чим більше труднощів виникає при цьому, і через це можуть формуватися у неї хибні уявлення про методи задоволення своїх потреб. Єдиний спосіб позбутися цієї невизначеності — це досягнення та вдоволення бажаного. Ми знаємо,що мета та засоби дуже тісно пов’язані між собою,проте дуже важко визначити наскільки сильний цей зв’язок , і до яких наслідків це може призвести. Трапляється, що застосовувані засоби призводять до протилежної мети . Починати слід з визначення мети. Мета повинна бути найбільш реальною і досяжною. У кожної людини є свої цінності. Ми ніколи не принесемо до жертви досягнення вищої цілі, заради вдоволення малого.
Спосіб задоволення цих потреб може бути різним, засоби – найрізноматніші і вони варіюються навіть від недоцільних до антигуманних. Мета виправдовує засоби – цей вислів відомий майже кожному. Деякі з ним погоджуються,а деяких обурює. Нажаль на сьогоднішній день люди можуть самі вибирати засоби досягнень, і не завжди рахуються з моральністю цих дій. Тип паче , що суспільство потрохи занепадає — їх все більше цікавить власна вигода, власні досягнення і інтереси. Суспільство складається з кожної окремої людини, з кожної думки і поглядів на життя. А тепер уявіть що кожне колесо автомобіля буде їхати по своєму направленню , як заманеться. Чи доїде автомобіль до пункту призначення якщо кожне колесо їде «за своїми інтересами»? Так само і люди зможуть досягти єдності і розвитку , якщо будуть зважати на погляди інших. Уявімо, що кожен продовжує думати тільки за себе ,і от у людини постає потреба яку вона що якнайсильніше прагне вдовольнити. А на шляху її досягнення є труднощі, і вона думаючи лише за себе просто «піде по головам».
Але ж засоби можуть буду правильними , доцільними і гуманістичними. Не обов’язково одразу можна досягнути поставленої мети, інколи потрібен час. Нажаль люди зовсім не бажають чекати — це головна причина чому часто їхні дії носять антиморальний характер. Наприклад, терори, війни, революції та інші насильницькі дії. Можливо сама мета їхніх вчинків виглядає благородно і красиво , але дії не виправдовують засоби. Можна навести приклад з Другої світової війни : німці бажали бачити світ щасливим, без війни та жорстокості — дуже благородно, правда ? А от дії- жахливі репресії , гоніння , вбивство цілих націй ради того , щоб відібрати « правильних» людей, і сама війна яка забрала мільйони життів. Засоби просто ганебні і аморальні. Відомі нам і дії терористів,які ніби прагнуть злагоди й любові, і досягнення вищого блага для суспільства — це воз’єднання з Богом. Але ж дії, їхні говорять самі за себе. Не можна шляхом насильницького вбивства створити гармонію, і тим паче, принести радість ,мир та спокій.
У суспільстві найвищою цінністю визнана людське життя . Значить , будь-яка моральна мета не повинна піддавати загрозі життя людей. Як дізнатись чи мета виправдана? Виправдана мета-це коли в ній відображається суспільна значущість поставленої мети, тобто благо і моральні принципи . Отже метою виправдовується все, що не перечить прийнятим моральним принципам і допомагає досягти суспільного блага. А для цього і сама мета має буди моральною. Кожен з нас значуща частина суспільства , а отже з кожного потрібно почати змінювати свої засоби , і почати зважати на почуття, погляди, інтереси інших. Змінити світ можна і моральними засобами, головне цього хотіти. Кожна людина яка бачити або хотіла б бачити країну «здоровою і щасливою» має розуміти , до чого вона прагне . Ставити перед собою таку мету, щоб вона була і досяжна і моральна, щоб все чого людині не захотілось би, не посягало на життя інших. Так, кожен живе один раз на цьому світі, адже всі ми люди кожен прагне гармонії і жити в достатку. Гармонія світу — це досягнення суспільного блага. Тому давайте досягати цього розумними шляхами, застосовувати тільки ті засоби і зусилля ,які відповідають дійсності, гуманні ,і звичайно не протиправні.
