Печальный Демон, дух изгнанья,
Летал над грешною землей.

Михайло Олександрович Врубель визначний художник 19ст. Майже в кожній з областей мистецтва він залишив свої шедеври, які і досі дивують, зворушують душу своєю красою та містичністю. З початку своє творчості Врубель шукав образ демона, як відомо поштовхом до цього стало знайомство художника з поемою Лермонтова «Демон». Цей твір настільки захопив художника, що протягом всього свого життя він шукав «ідеальний образ демона» для своїх картин. Всім своїм знайомим Врубель розповідав, що Демон це не Диявол, а цитуючи поему Лермонтова говорив: «це дух, душа». Лермонтов був улюбленим письменником художника все його життя, саме тому й не дивно чому такий тісний зв’язок між творчістю цих видатних людей.

Не можна не згадати найзнаменитішу картину Врубеля – «Демон сидячий». Художник створив дійсно гідний образ титана у світовому мистецтві. Постать Демона заворожує , коли вдивляєшся в цю картину, то охоплюють дійсно двоякі відчуття. В цьому кремезному «духові» борються два начала добра і зла, він нещасливий, самотній , але прагне до кохання. Настільки похмурий образ, але можна зрозуміти цю похмурість, адже Демон бачить своє майбутнє і розуміє, що в цьому майбутньому немає нічого того, що могло б зробити його щасливим хоча б на мить. Цей кремезний титан безсило опустив руки , зрозумівши всю безвихідь свого становища. Всіх хто бачив цей сумний погляд він не міг не зворушити і замислитись через таку метафору над своїм життям.

Демон занадто давно блукав по світу, цілі століття здавались йому хвилинами і те зло, що він робив світові зовсім не викликало в нього задоволення. Навіть коли він побачив Кавказ у всій своїй красі із самісінької вершини, ні нових відчуттів, ні трепету в душі він не відчув. І знову він не розумів чи засуджує він весь цей світ , чи ненавидить. В образі Демона відбились особисті переживання Врубеля, він асоціював себе з цим духом , адже як і демон художник хотів зрозуміти свої почуття до цього світу,знайти те, що могло б придати йому нові сили у творчості та житті. Але як і кремезний Демон Врубель розумів безвихідь цього світу, сум та роздуми про його недосконалість, та усвідомлення того, що досконалості й бути не може. Але забувши про це Врубель все своє життя шукав ідеальний образ своїх картин, сподіваючись, що хоча б це створить невелику красу світу . Сидячий Демон серед скель спостерігає за світом і має надію знайти те, що зачепило б його серце.

Демон Врубеля – гордий , сміливий дух, що повстав проти сірого повсякденного життя, як і художник прагнув до свободи творчості, але був скорений і зламаний буденністю та «правильністю» у розумінні багатьох людей. Малюнки Врубеля – жаль за коханням, це прагнення сказати світу щось нове, те , що відрізняється від так всім набридлої буденності.

Врубель та Лермонтов прагнули до досконалості, саме тому і поема і картина постійно переписувались. Для того щоб мати змогу показати світові щось неповторне, вічне, що змусить задуматись кожного про своє існування, про те, що кожен зробив для покращення і досконалості цього світу.

Врубель і є той демон, той самий дух. Блок оцінивши творчість художника сказав, що він і є той падший янгол, для якого світ був і в радість і в горе.
В цьому і проявляється трагізм творчості. Митець прагнув до неможливого, до того , що не вдавалось нікому . Він переносив себе на мольберт, свою тугу,свої страждання, думки , почуття та надії. І як Демон Лермонтова він не хотів бути скореним, спущеним зі своїх гір у людське життя. Але на жать хвороба Врубеля прогресувала і лікар поставив невтішний діагноз про гостре психічне захворювання, яке виявилось не виліковним.

Але, навіть при такому вироку художник не перестає працювати над малюнками, прагнучи зберегти себе в творчості на довгі роки.
Як відомо нам всім йому це дійсно вдалось, адже дивлячись на «Демона» ми бачимо самого спокійного, сумного, задуманого Врубеля, кий все своє життя прагнув створювати неповторне.

Постать «Демона» пройде ще через багато віків і зможе розповісти про геніальність двох митців, які змогли показати всю недосконалість світу, роздільність між почуттями, нерозуміння, тугу,прагнення до свободи,жагу нового відчуття у буденні, нескореність, незламність,пронизливий зміст,що проймає душу кожного . І все це тільки в образі одного кремезного титана Демона. Того самого духа,що живе в кожному,що прагне до свободи, прагне скинути кайдани мас, прагне знайти себе у світі. Ми повинні пам’ятати всю трагічність образу павшого янгола , що наштовхує на розуміння світу. Неможливо уявити світове образотворче мистецтво без серії карти про цього незламного духа, що під впливом недосконалості забув про свої першочергові прагнення. Самі митці ніби закликають своєю творчістю до кращого. І всім своїм життям вони це доводили. Адже до останнього Врубель працював над картинами і портретами аж до тих пір поки не втратив зір остаточно.
Три постаті, що викликають роздуми, змушують прагнути, доводити свою думку всьому світові не дивлячись на його опір.