Проблема вибору стоїть перед кожною людиною,в незалежності від віку,статусу,чи навіть расової приналежності. З цією проблемою ми стикаємося повсюди:вибір між добром та злом,між зиском та моральними цінностями,вибір професії,віри.
На своєму життєвому шляху ми вирішуємо безліч проблем:в яку школу відправити навчатись свою дитину, на яку роботу піти, де краще щось купити,з ким краще спілкуватись,вдягнути синій светр чи червоний,купити будинок чи квартиру. Все це є вибором,але різниця в масштабності. Вирішуючи між простими речами людина не замислюється,але як тільки ціна питання зростає-починають брати сумніви,щодо правильності нашого рішення. Так,нам дана свобода вибору,в нас є власна думка,але чи багато хто прислуховується до себе?На мою думку вибір більшості людей залежить від думки оточуючих.
Кожен хоче зробити правильно,щоб не впасти ні в своїх очах,а ні в очах знайомих. Також є категорія людей,яка просто перекладає всю тяжкість вибору на когось іншого,їм так набагато легше,адже якщо ситуація вийде з-під контролю-вони до цього не мають і не мали ніякого відношення. Навіть вирішуючи питання,які не опосередковано стосуються тільки їх самих,вони опираються на думку оточуючих,адже якщо щось піде не так,вони будуть осуджувати їхніх «горе-радників».А третя категорія людей,це люди які зовсім не приймають ніяких рішень,і все пускають за течією.
Кожен з нас приймаючи те чи інше рішення ,прагне до внутрішнього спокою, але чи наступне цей спокій та гармонія коли людина поганої про себе думки,чи з заниженою самооцінкою?Ні,для нею будь-який вибір стане каторгою,яка буде ятрить її душу сумнівами.
Проте можна посперечатись про правильність та неправильність вибору. Будь-який вибір є правильним і в той же час неправильним,все залежить від погляду людини на речі та від ситуації. Адже для одної людини це буде правильним,допустимим рішенням,а для іншої ні.
Все життя людини-це безперервний потік виборів. Та чи не губиться сама людина в цьому потоці? Чи не в*язне вона в ілюзіях.. В ілюзіях широти своїх можливостей. Ілюзія вибору-практично все ,що може придбати людина,починаючи від одягу та закінчуючи кормом для тварин-випускає кілька десятків гігантських корпорацій. Не сотні ,які стоять на прилавках магазинів,а всього-на всього кілька десятків компаній. Тобто, вони дозволяють людині відчути широту своїх можливостей.
Відповідальність як сутнісна характеристика людини.
Відповідальність-це здатність людини відповідати за свої вчинки. Відповідальність можна розглядати з 2 сторін-внутрішньої та зовнішньої. Зовнішня сторона відповідальності-це сукупність вимог,які висуває оточення до людини,а внутрішня-це відчуття самої людини обов*язку перед суспільством,перед його вимогами. Відповідальною людина може бути перед чим завгодно:перед оточуючими,перед природою,перед законом,державою,перед собою.
Відповідальність перед природою-це здатність усвідомити всю її цінність,здатність зберегти її для нащадків,готовність діяти по відношенню до природи згідно своїх моральних цінностей.
Відповідальність перед законом-це є одна з зовнішніх сторін відповідальності. Якщо ми не будемо додержуватись законів,ми понесемо за це кримінальну відповідальність.
Відповідальність людини перед самою собою,тобто,я роблю вибір,я погоджуюся з тим,які наслідки за собою він несе. Якщо ми щось робимо не так,то почуття відповідальності почне відголошуватись у таких речах як докори сумління,почуття вини тощо. Людина несе відповідальність за всі ті вчинки ,що вона звершує.
Бути відповідальним =б ути зрілим ,самостійним. Адже 5-річна дитина не несе ніякої відповідальності за свої вчинки,так як в неї ще не сформований погляд на ті чи інші речі,в неї недостатньо соціального досвіду.
Бути відповідальним — значить усвідомлювати всі свої вчинки,здатність аналізувати їх. Проте ступені відповідальності можуть бути різними. Вони залежать від статусу людини в суспільстві,від ситуації. Більша відповідальність буде наложуватись на людину,у чиїх руках життя сотні інших людей(лікар-хірург),аніж на ту,яка забрала додому кошеня з вулиці. Але і та і інша несе відповідальність.
Я вважаю,що термін «відповідальність» можна порівняти з терміном «обов’язок».
Кожна людина повинна усвідомлювати всі наслідки,які може спричинити той чи інший вчинок.
Проте чому відповідальність у багатьох викликає страх?Розглянемо приклад:на роботі директор доручив вам важливий проект,з-поміж багатьох кандидатів він обрав саме вас. В сильної,впевненої в собі людини відразу прокинувся б азарт,прагнення перемоги,може навіть крапля марнославства. Але це ,я вважаю,цілком нормальні відчуття. А от в слабкої людини,із заниженою самооцінкою відразу думка: «Чи зможу я?Чи варто мені це робити?А якщо в мене не вийде,що про мене подумають?».Ми просто дуже боїмося зробити помилку,адже виконуючи важливе доручення,на Вас кладеться велика відповідальність,і в разі чого,в разі,якщо ситуація вийде з-під контролю,винним будете саме Ви ,а не ніхто інший. Безвідповідальна людина з легкістю перекладає вину на інших,шукає для себе виправдання: «От якби не він(вона) у мене б все вийшло!».Але це ніщо інше, як звичайний самообман.
Та чому ж ми так боїмося зробити помилку?Адже ідеальних людей не буває,всі роблять невдалі ходи,приймають невірні рішення. Справа в тім,що багато уваги ми приділяємо думці оточуючих. В разі невдачі ми боїмося бути висміяними,приниженими,залишитися один на один зі своєю проблемою. Як в сучасному світі можна бути відповідальним людині,яка не дуже в собі впевнена?Чи не ми самі винні в тому,що на даний момент так багато безвідповідальних людей?
Як людина може змінитися з безвідповідальної на надійну?Саме найперше ,що вона повинна змінити ,це розібратися з собою,віднайти вагомі аргументи,заради яких потрібно змінитися. Не слухати думку оточуючих, а почути себе,адже ніхто вас так не знає як ви самі.
Відповідальність це одна з найголовніших ознак «людини розумної»,і кожен день розвиваючи цю якість ,ми стаємо на щабель вище.
