З появою перших людей на землі почалася нова епоха в історії людства . Первісні люди не обмежувалися тими нормами і законами , що дійшли до сьогодення.
Сучасна людина має як і свої права так і обов’язки. Людина – це не повторна особистість , яка має право на вільний вибір чи власну думку.

Важливою складовою частиною діяльності (моральної) – є свобода індивіда , можливість власного , морального самовизначення та самоутвердження . Якщо ж вона не має такої можливості , то про я моральність може вестись розмова ? Про ту , яка насамперед слугує механізмом для регуляції людських відносин ?

В XI столітті сучасна людина оточена з усіх боків необхідностями ( напр. правильна поведінка) . Вона підпорядковується як фізіологічним так і соціальним законам суспільства , у якому безпосередньо перебуває , його правилам та нормам . З усіх боків вона оточується певними загальноприйнятими нормами поведінки , традиційними дійствами і ритуалами. А також важливим аспектом є врахування й економічної необхідності .

З цього контексту і з вище сказаного випливає запитання : « А чи є вільною людина у своїх діях ?»

А що ми взагалі розуміємо під поняттям моральної свободи . Протягом розвитку людства існували різні пояснення та думки на рахунок даного поняття.
На думку філософів : « Свобода – це пізнана необхідність» . Людина перш за все повинна пізнати все те , що її оточує . Всю навколишню дійсність.
Особисто я вважаю , що людина повинна мати свободу вибору . Вона вільно вибирає те , чим вона займатиметься , як вона буде поводити себе в тій чи іншій ситуації .

Наприклад. Коли справа стосується честі та гідності . Це питання може розглядатися з багатьох сторін . Зі сторони моральності можна говорити про правове втручання . Здається що тут такого . Справа також може вирішитися за допомогою мирного врегулювання конфлікту . Та в силу якихось причин одна зі сторін конфлікту може почати агресивно поводитися . Тоді постає питання про правильність вибору : зробити так , як вимагає моральна норма суспільства, або вчинити на власний розсуд . Як кажуть за велінням серця .

Пізнаючи необхідність в її істотних зв’язках та проявах має важливе значення , тому що людина яка не володіє інформацією про сьогодення , про стан тих чи інших речей , може перебувати у стані ілюзії , носити на собі рожеві окуляри , нав’язані сучасним телебаченням , інтернетом та засобами масової інформації .

Отже , можна сказати , що перед нами стоїть необхідність , пізнання якої полягає лише в умові людської свободи і не вичерпує її суті .
Людина пізнає про все безпосередньо на практиці . Здобуває практичний досвід для того , щоб не залежати від когось чи від чогось . Щоб її світ не залежав від рабства речей та явищ . Вона повинна самостійно обрати свій особистий шлях (добра або зла) .

Свобода – це передусім воля людини діяти згідно своїх інтересів , йти шляхом до намічених цілей , спираючись на той практичний досвід , який вона здобула раніше.

Кожен день людина ходить на роботу не задля якогось абстрактного бажання чи певної необхідності , а задля конкретного втілення необхідності у вигляді не видуманих а реально існуючих норм .

Виходячи з вище сказаного свобода не є абсолютним поняттям , вона є відносною , тому і її реалізація в житті кожної людини відбувається шляхом певного логічного вибору або заздалегідь наміченого плану дій .

Варто зазначити , не завжди моральність може бути доречною в тій чи іншій ситуації .
Наприклад , людина вбила іншу людину . За своєю суттю це є аморально , адже за законами суспільства ніде не пропагувалися подібні дії . І знову ж можна згадати про занавіску , що накладена на очах людей сучасними комунікаціями .

Отже , коли людина усвідомить сенс знаходження власної свободи дії – настане можливість реалізувати певний задум чи намір , досягти до власної мети , доходячи до консенсусу , до тієї конкретної точки використовуючи відповідні методи та засоби .
Необхідно також виділити певні умови , які будуть сприяти на вибір людиною дії , яка йтиме власне від самої людини . Щоб вона відчувала свою моральну вільність , не скованість .

По-перше , для того , щоб людина вільно йшла до реалізації своєї мети , вона не повинна відчувати на собі примус чи заборону .
По-друге , щоб людина відчула необхідність та правильність саме в тому рішенні , яке вона прийняла . Потрібно дати їй змогу побачити всі можливі та реально існуючі варіанти . І тоді вона зупиниться на тому , що є найбільш адекватним і правильним .

Також вибір може відбутися лише в тому випадку , коли людина має певні орієнтири або людину , з якої вона бере приклад . Орієнтирами можуть виступати – цінності , ідеали і т. д.

Можна сказати , що моральну свободу можна показати у такому ракурсі , який би показував єдність моральної та об’єктивної , а головне – добровільної поведінки людини , яка б володіла і керувала своїми власними , а не нав’язаними вчинками . Лише в такому випадку можна говорити про моральну свободу людини , яка знайшла свій правильний шлях .