В сучасному суспільстві, в правовій державі, яку ми будуємо, дуже важливою є професійна етика.
Професійна етика — це як кодекс моральних норм і принципів, які використовуються в тій чи іншій професії. В трудовій діяльності таких професій як лікар, педагог, журналіст, депутат, юрист потрібно не тільки високий рівень освіти, а й моральні якості працівника, моральна свідомість в поведінці та вчинках. Люди цих професій працюють з людьми і повинні мати окрім професійних якостей і великі моральні якості.
Вчитель несе відповідальність за виховання підростаючого покоління, а виховати чуйну, розумну і добру людину без любові не можна. Для представників правосуддя основні моральні вимоги — це непідкупність, вірність закону. Для лікаря основною моральною вимогою є дбайливе і чуйне ставлення до хворої людини, охорона її здоров’я та життя.
Моя мама працює старшою медичною сестрою у відділенні патології новонароджених дітей дитячої лікарні. Вона часто розповідає мені про свою роботу і ми обговорюємо багато випадків, які там трапляються. Як тяжко пояснити мамі важко хворої дитини, що треба мати надію і допомагати дитині і медпрацівникам в лікуванні. У мамі був випадок, коли у відділення поступила дитина с синдромом Патау. В поліклініці вагітній мамі зробили шість УЗД- обстежень і не виявили патологію. При пологах лікарі побачили, що дитина з вадами розвитку (заяча губа, вовча паща, по шість пальців на руках і ногах та ін.). Дитинку з мамою перевели в дитячу лікарню. І як тяжко було медпрацівникам пояснити батькам, що ця хвороба не сумісна з життям, що дитинка проживе дуже мало. Потрібно було мати почуття такту, сопереживати чужу біль, і знайти слова, які б заспокоїли і підтримали.
А моральні норми до хворих зі СНІДом. В нашому суспільстві, де всюди говорять про цю хворобу, розповідають як уберегтись від неї і досі вважають хворого на СНІД — вигнанцем. Коли разом з здоровими знаходяться хвора людина медпрацівник несе кримінальну відповідальність за розголошення діагнозу хворого. Вести себе з хворою людиною тактично, з повагою і добротою, не завдати їй болю є важливою метою лікування. Медичній працівник повинен захистити себе та інших від зараження, допомогти хворому і уберегти його від негативного відношення суспільства.
Якщо для професій лікарів основною моральною нормою є поведінка лікар — хворий, то для державного службовця окрім уважного відношення до людей існує ще й юридична відповідальність, професійна честь та професійна гідність.
Дуже хочеться, щоб коли заходиш в кабінет до держслужбовця, то на тебе не дивились би з гори вниз, а зрозуміли би тебе і допомогли. Мені, як людині з вадами слуху, особливо боляче, коли від тебе відвертаються і не хочуть зрозуміти. Я знаю, що життя дуже завантажене і швидкоплинне, всі поспішають, у всіх свої справи і до людини з обмеженими можливостями нікому немає ніякого діла. «Допоможи собі сам» — мій основний девіз, але не завжди вистачає на це сили і здоров’я і тому хочеться бути почутим тими хто має слух і професійному рівні тобі допомогти. Хочеться мати багато друзів, жити повноцінним життям, мати гарну професію, міцну сім’ю, і не бути людиною з обмеженими можливостями.
Ми, молоді люди, навчаємось, любимо і хочемо розвивати свою країну. І в цій країні дуже важливо з повагою ставитись до оточуючих нас людей, до рідної природи. І ким би ти не працював — це твоє головне завдання і головне достоїнство професійної етики.
Майбутні педагоги та психологи вивчайте основи професійної етики, щоб показати особливість ставлення педагога до суспільства, любові до своє країни, любові і чуйності до людей, сумлінного ставлення до праці, чесності, правдивості, скромності. Кожен вчитель повинен бути прикладом для своїх вихованців і для оточуючих в цілому.
