Світ вступає в вік Людини.
Більше ніж коли б то не було
ми зобов’язані думати зараз про те,
що вкладаємо в душу людини
В.А.Сухомлинський

Виховання майбутнього покоління завжди було та залишається актуальною проблемою на будь-якому етапі розвитку суспільства. Сьогодення освітньої практики, на жаль, не достатньо приділяє уваги щодо того, як організувати навчально-виховний процес в освітніх установах. Існують думки, що дитина як особистість виховується самостійно, і даний процес організовувати спеціально не потрібно. Але проблеми соціалізації, самовизначення дошкільників не зникають, і це привертає увагу вихователів, змушує шукати нові шляхи організації навчально-виховного процесу в ДНЗ. Вирішення поставлених задач вимагає високої професійно підготовки, розуміння зі сторони вихователі їхнього впливу у формуванні особистості.

Ще в давні часи в Древній Греції лише раби займалися вихованням дітей. Вони водили до школи та несли всі приладдя, що потребувалися для навчання. Потім раби почали слідкувати за розвитком дитини, оберігав та захищав від небезпек тим самим сприяв формуванню поведінку та майбутні вчинки дитини в цілому. Згодом раба замінив вихователь, що проживав разом із сім’єю, і вже з розвитком суспільства утворилася професія під назвою вихователь.

Небезпеки і ризики в професії вихователя, можна розділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні: Вихователь несе кримінальну відповідальність за здоров’я дітей (небезпека фізичних і психологічних травм дітей в садку), агресія з боку батьків, інфекційні захворювання, нервові захворювання. Зовнішні: такі як пожежнонебезпечна безпека, тероризм наприклад і т.п.

Саме в професійній діяльності вихователя дуже часто зустрічаються гострі обставини, коли у нього немає часу на роздуми і треба моментально оцінити ситуацію, що склалася, прийняти рішення. Наведу приклади з практики. Трапляються травми дітей у групі, на ділянці для прогулянок. Такі як, наприклад, переломи кісток, струс головного мозку, порізи, удари. У дітей часто буває носова кровотеча. Коли таке відбувається, всі навколишні страшно перелякані і розгублені.

Ось в такій ситуації вихователь і повинен миттєво зреагувати, за частки секунди в його голові проноситься потік думок, які оцінюють обстановку, перебирають варіанти шляхів виходу. І всі вони підпорядковані одній, головною — життя дитини в небезпеці. Як же в такій ситуації чинить вихователь? Він сам надає потерпілому першу медичну допомогу підручними засобами і одночасно вимагає терміново знайти медсестру дитсадка, викликати «швидку допомогу». Важливо, щоб в такій ситуації вихователь не розгубився, звернувся за сприянням до присутніх.

Вихователь несе велику відповідальність за здоров’я дітей і тому відчуває великі фізичні та емоційні навантаження.

Вихователі відносяться до так званим «голосовим» професіями. Вихователі — це «група ризику» має як загальні, так і специфічні шкідливі фактори, які можуть викликати порушення голосу. Знаючи про них, легше зрозуміти, які заходи гігієни голосу, профілактики захворюваності мовного апарату і недостатності голосової функції доцільно приймати в тому чи іншому випадку.

Бути вихователем — означає бути творчою та відповідальною людиною, вміти продуктивно взаємодіяти між дітьми та їхніми батьками, колегами з роботи, адміністрацією. Професія постійно вимагає підвищувати власний професійний рівень, самонавчатися, самовдосконалюватися, використовувати інноваційні технології, вміння приймати справедливі, найефективніші та правильні рішення в різних ситуаціях. Також, важливо розуміти. що вихователь перш за все це особистість, що має власні почуття, переживання, емоції та бажання.

Вихователь має вчитися регулювати. стримувати свої емоції, настрій, навчитися коригувати своє ставлення до ситуації, бути оптимістом у поглядах на світ, слідкувати за своїм психічним здоров’ям.

Турбуватися про здоров’я, життя дитини в ДНЗ, дотримуватися режиму дня, а саме час сну, прогулянок, фізичне виховання, загартування, правильне харчування – це основні обов’язки педагога. Маленьких дошкільнят навчають працювати у природі; самообслуговуванню: користуватися ложкою, виделкою, одягатися; збагачують їх про правила правильного мовлення, як співати, танцювати малювати та багато іншого. Але на першому місті перед вихователем дошкільного закладу постає завдання — відповідальність за кожного малюка.

Вихователь — горде звання, але як засвідчило світове дослідження — працювати з дітьми є однією з найскладніших та найвідповідальніших занять. Причина тому — нестійка дитяча психіка та ранимість душі дитини.

Діти потребують лише найкращого. Як всі знають, діти – це є відображення, як дзеркало, вчинків дорослого. Пішовши до дитячого садка, дитина починає більше часу проводити саме з вихователями. а вплив батьків відступає на другий план. Саме з цього моменту педагогу на плечі лягає тяжка відповідальність.

Професія педагога потребує знаходитися постійно у доброму настрої, гарно виглядати, бути в усьому обізнаним та вірним взірцем для наслідування для малят. Бути таким не важко! Які б не траплялися складні ситуації життя, який поганий настрій не оволодівав почуттями — все це може легко «розвіяти» щирі дитячі посмішки, веселий дзвінкий сміх, невимушений вираз обличчя, коли вони приходять до садочку. Коли ти бачиш, що дитина, дякуючи тобі та твоїм діям, стає добрішою, кмітливішою, творчою, активнішою, розумнішою – виникає безмежне бажання ще і ще працювати, віддаватися повністю власній роботі.

Усі ми знаємо, що хочеться працювати тоді, коли ми відчуваємо віддач від роботи, задоволення. ентузіазм, «зворотній зв’язок». І вже не звертаєш увагу на безсонні ночі, малу заробітну плату та зірваний голос, дивлячись на те,як твій вихованець подякував тобі за все,красиво розповів вірш на ранку, подарував квіти, вступився місце бабусі, чи робив батькам сюрприз. Заради саме таких чудових моментів, що подовжують життя, роблять неважливими проблеми, радісний настрій — варто працювати вихователем.