Протестантська етика бере свій початок від загальної етики християнства. Представники цього напряму були не задоволені тим, як Рим трактує Біблію. Найбільший спротив викликали продажі індульгенцій, тобто прощення наперед. Як відомо, після 1517 року римська-католицьке християнство розпадається на дві основні течії: католицьку та протестантську церкви. З цього зрозуміло, що вони мають багато спільних рис, які також притаманні всім християнам.

Вчення протестантів згодом розпалися ще на багато підтечій, в яких були свої особливості. З плином часу протестантизм змінювався і розвивався, з реформації він перетік у євангелікалізм, потім у фундаметалізм, ліберальну теологію та діалектичну теологію. Головне те, що протестанти по-іншому бачать і сприймають світ, у них трохи інші моральні та етичні норми, ніж в решти представників християнських течії.

Слід зазначити, що морально-етичні уявлення про те, яким є і повинні бути світ та людина, в середині самого протестантизму дуже змінювалися. Можна сказати, ця релігія прагнула та прагне йти в ногу з часом. Якщо з початку у період реформації стверджувалося, що треба вірити тільки в Бога і тільки його воля все вирішую, то вже в більш сучасному тлумаченні – Бог – це творець (тобто якась над-сила), який не втручається у справи світу. Разом з цим слід зазначити, що протестантизм має і такі під-напрямки, які заперечують будь-які нововведення. Тобто те, що було істиною в сімнадцятому столітті, є істиною і зараз.

Всі протестантські «під-вчення» тримаються на п’яти класичних так званих «П’ять тільки». Це такі принципи, які стверджують, що:
1) Біблія – це єдине джерело християнських доктрин. Кожний має право тлумачити Біблію та проповідувати;
2) Прощення можна отримати тільки вірою, а справи на прощення не впливають;
3) Прощення приходить тільки у формі милості, і воно ніколи не буває заслуженим;
4) Ісус і тільки він є посередником між людиною та Богом;
5) Людина повинна вірити та поклонятися лише одному Богу. Ніякі святі, які були названі так іншими людьми, не є вартими цього. Тільки віра в Єдиного Бога може врятувати та не суперечить Біблії.

Виходячи з зазначених вище принципів, можна зрозуміти, які морально-етичні принципи існують в протестантському суспільстві. Як мені здається, вони не суперечать Біблія та католицизму та православ’ю як іншому етичному напрямку, але відрізняються у суто релігійному наповненні.

Якщо подивитися на етику протестантів світу в цілому, то вона дуже подібна, бо людину намагаються виховати в найкращих уявленнях про християнську моральність та гідність після-середньовічного періоду. Про це свідчать основні принципи-риси віросповідання та життя протестантів.

— Перш за все, протестантизм стверджує, що всі люди рівні перед Богом і один одним. Тобто король ні чим не кращій від бідного. Про особистість кажуть тільки її справи.

— Щоб поспілкуватися з Богом, людині не потрібні церква та священнослужитель. Тобто кожна людина може сама попросити у вищої сили про щось, і для цього навіть не потрібно йти до культової споруди. Грішний сам попросить прощення, якщо скоїв щось погане, і він буде почутий.

— Протестанти читають Біблію та самі її трактують. Тобто кожний віруючий не тільки може, а повинен сам думати над змістом Священної Книги. З етичної точки зору це рух вперед, бо людині дається справжнє право на власну думку і вибір.

— Протестантське вчення вважає працю людини корисною і обов’язковою. Якщо у людини є справа, яка в неї вдається, то це вже покликання. І особа повинна працювати не тільки для виживання, а й за для загальносуспільної користі.

— Свобода волі – одне з найважливіших понять сучасної етики, серед протестантів вважається непорушною і є водночас вимогою сучасного суспільства.

— Заперечується віра в святих та багато канонів, які притаманні католицизму. Є тільки Бог і Біблія, яку треба тлумачити і робити згідно з заповідями.

— Також протестанти заперечують сповідь, віру у свята, систему чернецтва. На їхню думку, людина в першу чергу відповідає перед собою за свої гріхи, а також тими, перед ким вона винна.

— Церква, на думку протестантів, не повинна втручатися в життя людини, як це було в середні віки. Навпаки, тільки проповідник і проповідь є основою для віри.

— Для цієї течії характерна велика повага до інституту сім’ї, бо заперечується обітниця безшлюб’я. Вона відверто вважається безглуздою. І з точки зору етики є і правильною, і ні. З одного боку вона дає змогу священнику завести сім’ю, але якщо той цього не бажає – то що йому робити?

— Заперечується протестантами прощення за гріхи справами. Тільки сама віра в Бога і Ісуса (його жертву), повна та непохитна, служіння їм може дати надію на потрапляння до раю.

— Людина повинна бути бережливою.

Етика протестантизму дуже повно формує суспільну та особисту думку людини. Вона виховує і є гарним представником повноцінної філософії життя. Як ми знаємо, етика та уявлення про світ у людини виникають у суспільстві. Саме воно виховує і впливає на нас з наймолодшого віку. Так само і людина вкладає щось у суспільство. Кожне суспільство будується на якихось нормах та правилах. Протестантське було побудовано на релігійних нормах та ученнях, згодом додалася світська думка, яка в той самий час сама була під впливом церкви. Тобто морально-етичне сприйняття формується завдяки багатьом факторам, які впливають один на одний.

На мою думку, протестантська етика є досить цікавим питанням для вивчання, бо вона побудована на релігійних (Біблійних) уявленнях про світ та роль людини в ньому. Також дивовижно, що в цілому протестантизм намагається керуватися сучасними уявленнями про світ і йти поряд з прогресом. Особисто мені сподобалося те, що людина (за вченням) має свободу волі та не залежить від церкви.