Провина для людини це – якийсь не гарний чи неприємний вчинок, який вона зробила комусь іншому. Провина у моєму розумінні є впізнання людиною себе та світу, якими вони є насправді. Ми знаємо добро і зло і не завжди вибираємо шлях до добра.
Коли йдемо дорогою зла усвідомлено ведемо себе до розпаду нашого внутрішнього світу. І цей шлях до пізнання людина повинна пройти ,на власний страх і ризик, спираючись на себе. І тільки називаючи речі своїми власними іменами робить людей ,які знають добро і зло відповідальними і вільними. І відчуваючи свою провину ми шукаємо місце де можна було б покаятися.
Кожна людина розуміє свою провину по різному одні дуже сильно приховують це почуття і стараються нікому цього не показувати. А інші люди можуть це використовувати хто відчуває провину і маніпулювати нею. Найчастіше важко переносити провину людям з заниженою самооцінкою. Вони закриті в собі і найбільше самі себе переконують в провинні і ще сильніше впадають у цю проблему. І зрозуміти, що страждання це не все, що є у житті. Відкрити для себе такі світлі моменти, як радість, сміх, щастя. Потрібно зрозуміти ,що від страждання нічого доброго не вийде і не потрібно себе постійно жаліти. Потрібно відкривати у житті приємні моменти та спогади.
Почуття провини є у кожної людини. Ми задумуємося над своїми вчинками, щоб потім не відчувати провини за те що ми зробили. Почуття провини певним чином впливає на наш емоційний та духовний стан. Таким чином нам інколи важко справитись з цією емоцією, як провина. Докори сумління допомагають нам визнати, що ми вчинили погано. Кожна людина, яка відчувала на собі провину набирається певному досвіду на все життя. І в майбутньому вона вже буде знати, як краще зробити. Якщо дозволяти іншим , щоб у нас прокидалося почуття провини то вони будуть керуватимуть і маніпулюватимуть нашою свідомістю. Тому людина має чітко визначати для себе певні рамки поведінки, та вміти аналізувати свої вчинки. І не дозволяти іншим маніпулювати своїми почуттями.
Каяття для людей це — усвідомлення своїх поганих вчинків. Якщо людина вчинила, якийсь гріх і хоче покаятися в ньому , вона звертається до Бога, як за очищенням душі. Щоб обрати новий шлях життя та піти за Богом за його починанням. Якщо людина пришла каятись до церкви це означає вона хоче щось змінити у своєму житті. Але є й такі люди, які каючись перед Богом можуть знову згрішить.
Вони збільшують ще більшу провину перед ним і зневажають його. Тому ,якщо ти прийшов покаятися ти повинен відразу розуміти свою відповідальність перед Богом. І знати, як потім вчинити, що можна, а що ні. Тому каяття це великий вчинок. А ще більший коли ти розумієш , що вчинив не правильно і хочеш це виправити і попросити прощення. Також людина не повинна забувати про те що після каяття вона не повинна забувати про Бога. А не думати, що ти сходивши до церкви покаявся Богу і все про нього треба забути. Якщо вірити в нього молитися він буде допомагати тобі протягом усього життя. Тому перш ніж іти до Бога та просити у нього каяття потрібно зрозуміти чи потрібно це тобі. І чи будеш ти розуміти всю відповідальність і перед Богом і перед собою. Тому якщо ти вчинив гріх то каяття це найбільш відповідальний момент у твоєму житті. І ти повинен знати чи хочеться тобі покаятись перед Богом чи ні.
Якщо ж людина все ж таки наважиться на каяття. То мені здається, що вона відразу отримає полегшення перед тим, що вона зробила. І що Бог для кожного знайде своє прощення.
Отже, гріх для нас це — непослух віруючого Слову Божому. В кожної людини є свої гріхи. Чи то великі чи то маленькі. І кожен би хотів від них зректися. Але за свої вчинки ми повинні відповідати. Я гадаю якщо людина дуже гріховна і в першу чергу вона це розуміє і знає, що вчинила погано то вона повинна звернутися до Бога. Сходити до церкви просити пробачення за свої вчинки, які вона можливо не хотіла зробити. Тільки цього повинна прагнути сама людина. Кожна людина повинна розуміти свої вчинки, які вона робить. І в даний момент дуже про це шкодує. Вона має сходити до церкви помолиться за те, що накоїла то їй, як мені здається стане краще на душі. І вона буде розуміти, як вчинити в тій чи іншій ситуації, щоб не жаліти про жахливі наслідки , які вона може скоїти в наступний раз не роздумуючи. Є ще і такі випадки коли людина не вірить в Бога.
Вона не вірить в те що він існує. Не вірить, що молитви можуть допомогти. То якщо за свої гріхи не відповідати і не признавати що ти їх скоїв. Або ти комусь зробив дуже погано і не відчуваєш перед собою ніякої провини. Але я гадаю ми ж проживаємо самі своє життя нам ніхто не допомагає його прожити так, як хтось цього хоче. Тому ми отримуємо свої гріхи по заслугам. За те, що ми накоїли і ми маємо зрозуміти те що більше так робити не можна по відношенню до інших, або ж в якійсь іншій ситуації. Якщо ж людина вірить в Бога вона має знати, що не можна глузувати з Бога чи говорити про нього в недоречних жартах. Також не можна приходити до церкви та просити, щоб він когось покарав з ваших ворогів за те що вони вам зробили погано.
Він може вас покарати за такі слова та прохання. А ні як ні когось іншого. Осуджуючи чужі недоліки, людина вважає себе кращою, чистішою, побожнішою, чеснішою або розумнішою за інших. У кого серце добре, той всіх людей шанує, а в кого серце погане, зле, той нікого не шанує, подумає, що всі однакові всі рівні. Щоб людина могла виправити свої гріхи, або отримати прощення у Бога. Вона на сам перед повинна бути доброю, шанувати інших і не залишати в біді, щоб завжди була готова допомогти. Якщо про неї будуть щось говорити чи то погане чи то добре вона повинна все вислухати і вести себе гідно. Не потрібно відразу обурюватися та використовувати грубі слова. Тому, що теж є маленький гріх. Тому людина обов’язково повинна покаятись у своїх гріхах.
Гріхи бувають такі: це гордість і марнославство, гнів, дратівливість, осудження іншої людини, зневіра, пустослів’я, брехня, крадіжка, та грошолюбство. І якщо так можна сказати не піддаватися цим спокусам. І розуміти, що життя це прекрасно. Ми повинні прожити його з гідністю і радіти кожному дню, який подарував нам Бог. Старатися поважати і не обманювати нікого, не осуджувати і вірити в інших. Старші люди говорять ,як будеш ставитись до людей так і вони будуть відноситись до тебе. А я думаю, що ніхто не хоче, щоб його зневажали не шанували та не любили.
Тепер поговоримо про страждання. Як воно впливає на людину. Що людина відчуває під час страждання. Отже страждання це – неприємні для нас відчуття ми стаємо засмученими та дратівливими Часто ми задумуємося над тим чому саме я страждаю? Чому не хтось інший? За, що це мені? Страждання можна розуміти в кількох ситуація. Коли людина страждає через когось. Наприклад людина потрапила в автокатастрофу через недбалість водія не може ходити і вона страждає через його необачність,залишиться інвалідом на все життя. Інша ситуація це коли людині наприклад нічого не вдається в життя, або вдається, але дуже важко і вона винить всіх у цьому і через це страждає.
Думаючи, що вона одна така на землі, що нікому не потрібна. Також людина може страждати від якоїсь важкої хвороби. Навіть можна сказати, що вона мучиться в стражданнях. Можливо страждання ми повинні пережити і відчути, щоб зрозуміти те, що ми нам потрібно прагнути до чогось кращого. Не жаліти себе, а відчувати себе сильними, що ми все можемо, що досягнемо певних цілей в житті. А не сидіти і страждати від того, що у нас щось не так виходить, як би нам хотілось. Ще людина може страждати від того, що вона самотня. Що їй нікуди піти не має з ким поговорити, відчути себе щасливою і потрібною комусь. Я думаю , що страждання це випробування через яке усі ми в певний час проходимо. Страждання це великий тягар у житті людини. Який вона повинна скинути з себе і попросити прощення. Я думаю щоб людина не страждала і не носила цей тягар на собі вона повинна знати чи розуміти різницю між добром і злом. Як правильно поступити в тій чи іншій ситуації, щоб не заподіяти лиха іншим, і не носити тягар все життя. Не мучити себе докорами сумління, що можна було б зробити якось по іншому в тій чи іншій ситуації. А прожили життя яскраво і без цього негативу.
Аналізуючи життя ми бачимо , що не можливо прожити щоб не пізнати відчуття провини, каяття, гріха та страждання. Що не відчувши на собі смак провини ми не можемо прийти до такого поняття ,як каяття. Треба бути сильним духом ,щоб признати, що вчиняєш не правильно і попросити за свої гріхи прощення за себе і за інших. Старатися жити так щоб не приносити страждання своїм близьким людям та оточуючим нас.
