Питання війни та миру постає одною з сучасних, тотальних проблем світу, значення якої — росте, проте невирішеними постають причини його зростання до цього рівня. Релігія це один з значних обставин створення моралі. Вона є культурною формою, тим самим мораль зміцнюється в її всебічності, тому що вона уособлена в зображенні є носієм моральних чеснот, тобто символ вірувань. Релігія насичує моральні та духовні почуття народів, втілює в собі абсолютне добро та моральну витонченість.
З одного боку різні релігійні сторони закликають, щодо миру та злагоди між людьми, але з історичного досвіду це представляє собою й протилежне, тобто саме релігійні незгоди призводять до військового опору.
Релігія створює духовні символи, корегує відносини, спонукаючи до тримання моральних звичаїв та манер. Вона використовує довірену особу для регулювання взаємини між богом і суспільством, вносить зміни в ідеях і символах віри згідно до потреби проміжку часу, виступаючи активною обставиною створення богословної атмосфери стосунків. Ці відносини отримують характерну систему внаслідок церкви, що позначається чинником творення та укорінення релігійних ідеологій.
В наш час релігійними мотивами нерідко постає причина ненависті людей, народів та виникнення чергових військових конфліктів. Кожен з конфліктів на релігійній основі потребує особового обговорення. Гадаю, що люди, які істинно вірують, незважаючи на своє віросповідання і предмету поклоніння не можуть бути схильними до насильства і вбивства інших людей.
Насамперед через військові релігійні конфлікти, часто змінювалась світова карта, змінюються кордони держав та політична система управління країн. Під час війн на основі релігії використовувалися сучасні різновиди озброєнь, в бойових діях брали участь винятково кращі сили, залучалося потужне військове технічне обладдя і останні розробки в колі озброєння. Релігійно-етичний принцип війни обумовлений історичними умовами розвитку народу, які вимагають від богословської думки враховувати конкретні обставини виникнення війн і військових конфліктів.
Я вважаю, що створити єдину релігію обрану в усьому світі не можна.
Суспільству прагнуть нав’язати інше вірування, навіть не шукаючи сутність про подальшу долю цього людства. Тому, війна і є своєрідною людською діяльністю, тим, що людина може розкривати кращі риси і якості, такі як мужність і саможертовність, але й так само викликає величезне страждання, жорстокість, безжалісність, безсердечність, дикість, звірство, тиранство, деспотизм, лютість, насильство і не людяність.
Це і є головним критерієм етики. Кожна з основних релігійних традицій світу проповідує співчуття, справедливість, взаєморозуміння і співпереживання, багато хто з найбільш глобальних війн в історії людства іронічно боролися за для релігії. Навіть зараз, на підставі двадцять першого століття, люди як і раніше сильно розділені релігією. Кожна, з головних релігійних традицій містить моральні норми і принципи, які стикаються одна з одною. Індійські традиції — містять дуже високі етичні норми та ставляться з повагою до життя. Якщо хто не будь вб’є, або заподіє шкоду іншій людині чи істоті, це вважається великим злочином.
Принцип війни виражений в основі справедливої війни, яка охоплює релігійні війни, політичні війни, або міжнародні, і народно-патріотичні війни для отримання свободи. На кожному етапі історичного розвитку ставлення церкви до проблеми війни та миру є неоднозначним. Світ у погляді Православ’я — це те, що стало створінням творця.
Проповідування життя без війни, свідомість і почуття «богостворення» людства. Православно-богословські традиції говорять, що Бог поставив церкву на місці миру та священного дару життя. Православ’я поділяється на два підходи до миру: духовний мир (внутрішній) і світ як бого-установленний (порядок життя на землі).
Внутрішній — мир з Богом, як визначення релігійної совісті та любові. Бого-установлення полягає в досягненні та дотриманні свободи, справедливості братерства, взаємодопомоги, який дає умови для досягнення та створення внутрішнього світу.
Релігійно-етичний принцип зумовлений війною і моральним падінням людського духу, постійними зусиллями порушити заповіді та моральні норми. З точки зору християнства, війна — є священною справою, тобто вона карає лиходіїв і ґвалтівників. Церква молиться за військових які приймають участь у бойових діях.
Можна сказати, що першопричиною війни середньовіччя були релігійні підстави, проте прикладом можуть слугувати — хрестові походи за основу яких, були взяті матеріальні підстави. Деякі хрестоносці істинно віддані ідеям — йшла за нею на вірну смерть. Багатьох в світі в ту давнину приваблювали скарби східного народу, крім цього, ще і розташування на територія – тобто, торгові зв’язки на Далекому Сході. Людство завжди прагнуло багатства та великих скарбів, проте, напевне це природа людини – постійно прагнути і досягати багатств і добробуту в результаті інших людей.
Отже, підсумовуючи, хочу сказати, що проблемою війни не є причини в різних релігійних поглядах. Основна причина полягає в людях. Сучасність змінює суспільство, змінюються погляди на світ та його оточення, потреби і інтереси. Але все ж таки, залишаються людські почуття. Проблеми знаходяться у національних, мовних, культурних, релігійних сторонах. Швидше за все, в цих конфліктах ховаються проблеми певних протистоянь, ворожнечі, проте все ж таки, через ухиляння народу пошуку компромісів і природних людських потреб для захисту свого життя та гармонійного існування. Кожна людина має і висловлює свою точку зору, і конфлікт має своє положення.
Конфлікт є частиною становлення проблеми: конфлікт – це ознака, що потрібно щось змінювати. До миру потрібно йти, тому нам доведеться пройти через довгу та важку дорогу до злагоди та миру, яка зумовлена історичними та психологічними якостями та виключеннями наших народів.
