Рене Генон – відомий французький філософ та письменник. Він і до сьогодні зостається впливовою особою в області традиціоналістки і метафізики. Являється автором праць з тематикою від опрацьовувань традиції до ініціації і символізму.
У своїх роботах він радить або «представляти безпосередньо певні аспекти метафізичних теорій Сходу», або «пристосовувати ці вчення для західних читачів виграшним і найрозумнішим чином, постійно дотримуючись їх духу». Генон такі доктрини визначає як «універсальний символ».
Француз Рене Генон – одна з найбільш ексцентричних фігур в філософській історії XX століття. У світі науки він став автором багатьох понять і фундатором цілого напрямку філософії. Проте, серед його цінителів зустрічаються і політики, і релігійні містики, і рок-музиканти. Взагалі, цивілізація і прогрес в історії думки ще не зустрічали настільки безкомпромісного і послідовного противника, ніж Генон. Його метою завжди було повернення людства до Традицій – ряду «нелюдських» знань, які переходять від покоління до покоління кастою присвячених .
Анде Жид, один із авторитетних французьких письменників-модерністів, після знайомства з працями Рене сказав, що, якщо Генон правий у своїх творіннях, то всі труди письменника будуть марними.
Однією з таких ключових робіт Рене Генона стала книга «Криза сучасного світу», розрахована на широке коло читачів, яких цікавлять проблеми Релігії, Духовенства, Кінця Світу, кризових явищ сучасної цивілізації, відродження тотальної Традиції, виникнення матеріальних і демократичних ілюзій і т.д.
Назва цієї книги варта обов’язкового попереднього пояснення, адже кожен трактує поняття «кризи» по-своєму. Тут вона постає як певна реальність, буденність сучасного світу, адже всі люди вже не сумніваються в її існуванні. Це свідчить про досить помітні зміни, що відбуваються в суспільній свідомості, на які помітно натякає автор безпосередньо в кожному розділі книги.
Багато хто з нас лишень почують про світову кризу, відразу думають про кінцевий, майже фатальний результат – «кінець світу». І це зрозуміло, адже сучасний «хаос», маса беззмістовних рухів, об’єднань, партій змушують сучасну людину думати лише про негативні наслідки, пропонуючи певні переваги зі свого боку.
Автор книги допускає те, що набагато краще буде просто розкрити ці поняття, сутність яких кожен з нас створює самостійно у своєму внутрішньому світі, розкрити всі помилки, причини їх виникнення і шляхи вирішення. Але наскільки адекватним не було б пояснення ідеї «кінця світу», воно ніколи не буде адекватним абсолютно.
В попередніх роботах Генон опирається на обов’язкові циклічні закони, які пояснюють всі процеси в житті суспільства. Тут же він намагається якомога зрозуміліше описати їх для того, щоб звичайна людина змогла залишити в своїй пам’яті хоча б елементарні їх приклади. Тому він починає свою книгу з демонстрації притаманних певному циклічному періоду рис нашої епохи і показує те, що аномалія і хаос являються необхідними елементами глобального порядку.
Перший розділ під назвою «Темне століття» описує сучасний стан людської культури. Автор стверджує, що за індуїстською доктриною, людський цикл поділяється на 4 періоди, в останньому з яких знаходиться наша цивілізація, в так званому «Темному столітті» (ми перебуваємо в ньому вже 6000 років). Також тут розглядається певна парадигма – чому циклічний розвиток проходить від вищого до нижчого рівнів? А саме тому що розвиток будь-якого прояву з необхідністю передбачає поступове прискорення руху в бік віддалення від породжуючого принципу. Піднімаються питання суспільних змін у народів різних віровчень, починаючи від буддистів і закінчуючи євреями. Описується аспект гуманізму, що відображає свій безпосередній вплив на процес циклічності. В цьому розділі чітко розтлумачена сучасна епоха і розвиток в ній певних можливостей та складового потенціалу.
Другий розділ «Протистояння Сходу і Заходу» підтверджує свій зміст назвою. Головна проблема сучасного світу, яка завжди привертала увагу дослідників – розподіл людства на людей Сходу і Заходу. Автор стверджує, що як така прірва, що утворилась між цими двома цивілізаціями породжена лише внутрішніми Традиціями, які утворилися протягом багатьох століть і були утверджені саме народами. Не виключає він і присутні елементи традиційності кельтів в обох цивілізаціях, які розділилися лише в плині часу. Західну традицію Генон вважає недосконалою і майже аморальною, і головна проблема його постає у захисті – захисті від власних тенденцій та від самої себе, адже за циклічним законом з такою тенденцією вона приречена на руйнування.
В третьому розділі «Знання і дія» продовжується обговорення проблеми розподілу традиційного і анти-традиційного світоглядів – східної і західної свідомості. Стверджується, що цей зв’язок можна виявляти в позиції «знання – дія», їх протистояння або взаємодії. Схід опирається на те, що знання переважає над дією, а ї Захід – навпаки.
Четвертий розділ «Наука сакральна і наука профанічна» розділяє дві протилежні концепції – традиційну і суто сучасну, які автор пояснює на різних прикладах (античний світ, фізична наука, експерименталізм, хімія і т.д.). Тут описуються всі характерні риси сучасної епохи – використання речей, новітніх технологій, впровадження, конкуренція, агресія, вульгаризми і інші. Автор розглядає сакральність та профанацію, практично осуджуючи останню, як два протилежні поняття, за допомогою яких можна виявляти, досліджувати та вирішувати сучасні проблеми людини. В кінці розділу відбувається плавний перехід до головного традиційного підходу – індивідуалізму, який розглядається в книзі далі.
В п’ятому розділі «Індивідуалізм» пояснюються характерні особливості цього поняття в аспекті суспільного розвитку, його тотожність з «гуманізмом» Відродження. Рене Генон пояснює, що індивідуалізм полягає в запереченні індивідуальної інтуїції і перемозі розуму над усім іншим. На прикладі протестантизму показано принцип індивідуалізму, в порівнянні з появою раціональності в історії філософської науки; перехід від релігії до моралізму в західному світогляді. Стаючи на бік релігійності автор постійно критикує неофіційні прояви релігійних відгалужень.
Шостий розділ «Соціальний хаос» відображає розгляд «соціальної дійсності», яка представляє собою другорядну область викладу фундаментальних принципів. Принципове розходження усіх характерів людей враховується менш за все – автор вважає це істинною причиною всього соціального хаосу, який панує сьогодні. Також він розглядає ідеї рівності і прогресу впродовж періоду від XVIII до XXI ст. та наслідки соціальної ієрархії у суспільстві. Демократичний аспект у вченнях софістів та науковій гносеології показує свою прив’язаність до політичних особливостей виникнення соціального хаосу та ієрархії. Єдиним виходом з соціального хаосу є відновлення справжньої інтелектуальності, яка повинна привести до чергового формування нової істинної еліти, що на сьогодні відсутня на Заході.
В сьомому розділі «Моральна цивілізація» роз’яснюється зміст поняття «матеріалізму», якому притаманний світогляд більш-менш свідомої постановки матеріальних речей і пов’язаних з ними проблем. Автор показує явища, пов’язані з уявленнями людей про науки з притаманними їм матеріальними речами, описує тенденцію поряд з механізмом Декарта. Рене говорить, що дана матеріальність в науках, в суспільстві, в уявленнях людства має лише негативний характер, тому що не змушує людину думати, фантазувати, мріяти, робити висновки. Окреслює риси вищесказаного в християнських віровченнях.
Восьмий розділ книги «Експансія Заходу» описує процеси замішання і хаосу – певної західної експансії, від якої страждає й сам Схід. Як стверджує автор, деяка «західність» поглинає східні народи, негативно впливає на них, утискаючи саму Традицію; стає суто сучасною. Описується явище «вестернізації», яке порушує соціальний баланс Східної культури, змінює їх світобачення і звичаї.
В останньому розділі автор підбиває підсумки вищесказаного, те, як шляхом додатка даних традиції знайти прямі відповіді на питання, що виникають сьогодні; яким чином можна пояснити актуальне становище сучасного людства, а також як слід оцінювати сутність сучасної цивілізації відповідно до духовної істини. Також описує практичність даної роботи, яка полягає в тому, що знаходячись у сфері принципів, цілком правомірно розглядати цю сферу в її власних термінах, оцінюючи притаманну її елементам значимість у категоріях самого цього рівня. Всі приватні і минущі порушення рівноваги є лише елементами універсальної гармонії. І ніщо й ніколи не зможе протистояти силі істини.
