Ви запитаєте мене що таке спілкування? Однозначної відповіді дати не можна, але словник подає, що спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Згідна, але як тоді називається таке спілкування, коли тебе ображають, чи принижують? Це взаємодія між людьми? На мою думку, ні. Тому сьогодні я постараюся віднайти для себе істинну відповідь що ж таке насправді спілкування.
Моє спілкування із зовнішнім світом почалося із колисковою моєї мами. Хоча це не зовсім була розмова, але я намагалася вже тоді виразити свої думки і ставлення. Хоча по справді сприймати і розуміти сказане я почала напевно в школі, тоді коли усвідомила, що існує різне спілкування.
Я б поділила розмову на деякі типи або на рівні моральності. Коли спілкування йде невимушено і щиро – це перший рівень. Назвемо його моральним. Коли тобі подобається слухати свого співрозмовника, ти почуваєш себе розкуто і відкрито, коли ти не помічаєш ліку часу. Розмовляти і отримувати від цього задоволення – це аванс за те, що може бути далі. А далі йде другий рівень.
Назвемо його — аморальне спілкування. Це коли тебе ображають і приносять тобі біль без твоєї згоди, коли тебе звинувачують і опускають твою гідність нижче можливого. Повірте і таке буває спілкування. Ми не застережені ні від першого етапі ні від другого.
Тобто кожна людина в своєму житті проходить ці етапи. А як же тоді спілкування, наприклад, з Богом. Колись мені сказали: якщо ти розмовляєш з Богом, то це віра, а якщо Бог розмовляє з тобою, то це проблеми з головою. Я з цим не згідна. Бо спілкування з Богом ми не можемо віднести ні до першого мого виведеного етапу, адже ми не знаємо чи приносить це завдоволення, ні до другого етапу я не можу віднести, адже нас ніби ніхто не ображає. Тому пропонує ще і 3 рівень спілкування, назву його особистісним.
Для кожної людини є та певна розмова яка робить її щасливою і це не залежить від того до якого рівня вона належить. Одна мати радіє коли дізнається, що її дитина буде жити, одна жінка радіє, що позвонив колишній і накричав на неї тому, що впевнена — йому не все одно, а одна дитина радіє від того, що молиться кожного дня за здоров’я свого братика, бо впевнена, що це спілкування з Богом дає їй надію. Тобто я хочу сказати що ми не можемо вивести одну формулу того яке спілкування потрібно людині для відчуття завершеності і радості, бо в кожного воно особистісне.
Тому давайте не будемо звертати увагу на те, що про нас подумають люди: подобається коли на тебе кричать – терпи або борись, хочеш щоб твоє спілкування приносило тобі задоволення – знайди того хто це робить. Але ні в якому випадку не сиди на місці, адже кожна розмова – це прояв моральності до твого співрозмовника, а от вирішувати до якого рівня ти віднесеш свою розмову — це твоя особиста справа.
Тому пропоную кожного ранку вставати і говорити собі таке: мені не важливо, як до мене поставляться люди, як вони будуть до мене говорити, але я зроблю все можливо щоб любе спілкування приносило мені задоволення неважливо від ситуації, неважливо від обстановки, неважливо від рівня моральності мого співрозмовника.
