Однією з ключових компетентностей сучасного фахівця є його відповідальність як професійна якість, що забезпечує результативність у комплексній діяльності інженера, загальну регуляцію його життєвих орієнтацій. Безперечно, що для досягнення позитивного результату у процесі формування відповідальності, необхідно створювати належні педагогічні умови, які забезпечують підготовку працівника до ефективної професійної діяльності.
В основу формування відповідального ставлення до виконання професійних обов’язків покладаємо розвиток професійно-етичного світогляду студентів.У технічному ВНЗ на перший план усе більше виходять етичні проблеми, пов’язані з технікою, у зв’язку з підвищенням соціальної відповідальності вченого, інженера, проектувальника в сучасному суспільстві, тому що кінцева мета техніки — це служіння людям, але без збитків іншим людям і природі. Вирішення цих проблем забезпечується засвоєнням етичних знань, які зведені у курс інженерної етики, що викладається у багатьох технічних вишах.
Професійна етика інженера або інженерна етика — це система норм професійної моралі, що виражають громадські вимоги до діяльності й поведінки інженерно-технічного працівника з урахуванням особливостей його праці та взаємин усередині професійного середовища, виробничого колективу [1, с. 10].
Моральність технічного фахівця розглядаємо як необхідний внутрішній регулятив інженерній діяльності. Проблеми інженерної етики існували з часів виникнення техніки, але вони дуже загострилися під впливом науково-технічної революції, коли суттєво змінюється характер взаємодії системи «людина — техніка — людина».
У цій системі скорочується сфера безпосереднього спілкування людини з людиною, зменшується доля «живого» зовнішнього контролю за діями працівника. При цьому зростає роль саморегуляції дій кожного виконавця. Центр регулювання ставлення людини до людини, праці, техніки закономірно зміщується в духовну сферу — сферу совісті. Совість — одна із складових частин моральної суті людини. «Нескінченним лихом, — пише І. Комаров, — загрожує використання техніки, яку будуть розробляти й експлуатувати нечесні працівники. Навряд чи хто-небудь захоче користуватися літаком або автомобілем, атомним реактором або ліками, якщо їх зроблять безвідповідальні люди. Техніка без етики стане нелюдяною, як і її творці» [1, с. 18]
Загальні принципи професійної етики базуються на загальнолюдських нормах моралі, таких, як добро і зло, обов’язок і відповідальність тощо. У полі дії конкретної професії формуються спеціальні професійні моральні норми і цінності, характерні лише для даного роду діяльності, наприклад, принцип справедливості є головним в юридичній діяльності, принцип милосердя — у медицині, обов’язку і совісті — у військовій справі. В інженерній етиці такими принципами вважаємо відповідальність, сумлінність, компетентність фахівця.
Отже, у процесі вивчення інженерної етики студент оволодіває знаннями системи норм професійної моралі та вміннями відповідати за наслідки своєї професійної діяльності.
Сучасна інженерна діяльність вимагає підготовки фахівців широкого профілю, які володіють не тільки науково -технічними та природничими, а й соціально-гуманітарними знаннями. Як зазначає К. Колін, у розвинених промислових країнах Заходу, на досвід яких у нас люблять посилатися, розуміння цінності гуманітарного компонента у підготовці інженерів уже стало фактом суспільної свідомості.
Стандарти вузівської освіти цих країн передбачають, крім розвитку інтелекту та професійної компетенції, виховання у майбутніх фахівців порядності, високої моральності: працівники, у яких атрофовані моральні почуття, нікому не потрібні; лише той фахівець може ефективно керувати людьми, хто вміє розуміти внутрішній світ людей, що оточують його, керуватися чіткими моральними критеріями [2].
Важливою характеристикою навчально-виховного гуманістично спрямованого середовища вишу технічного профілю, що забезпечує реалізацію гуманітарного компонента у підготовці інженерів, є духовна атмосфера навчального закладу, яка створюється педагогами, а не просто певна кількість правил і вимог або деякі окремі заходи виховання.
Тому однією з принципових умов успішності формування сучасного фахівця є відповідальність педагога за забезпечення духовно — етичного виховання майбутнього інженера, готовність впливати на його особистість як транслятора культури, моралі й стимулу до самовдосконалення.
Саме педагогу належить важлива роль у розвитку професійно-етичного світогляду студентів. У аспекті формування професійної етики студентів важливою якістю викладача є його науковий світогляд, який виступає як система узагальнених поглядів на світ загалом, місце людини в ньому, ставлення її до навколишньої дійсності й обумовлена цією системою життєва позиція людини: ідеали, цілі, переконання і принципи пізнавальної і практичної діяльності. Що стосується процесу розвитку професійної етики майбутнього фахівця, то він буде ефективним за умови співпраці з викладачем, який власне сам володіє високим рівнем сформованості професійно-етичної компетентності.
Ефективність виховання фахівця забезпечується реалізацією концепції «педагогіки співробітництва», «педагогіки співтворчості», запропонованою Є. Ільїним, В. Караковським, В.Шаталовим, М. Щетиніним, що передбачає взаємну потребу й інтерес до спільної діяльності, інформаційне збагачення, посилення особистісного впливу і привабливості викладача тощо. Кваліфікований високоморальний викладач стає еталоном, ідеалом майбутнього інженера, такий викладач може передати стиль свого технічного мислення, прийоми практичних дій, методи реалізації моральних принципів.
Як свідчать спостереження, далеко не всі викладачі технічного ВНЗ використовують ресурси, що забезпечують професійно-етичну підготовку студентів. Одним з таких ресурсів, якому, на жаль, не приділяється достатньої уваги, є форма викладання навчального матеріалу, що разом зі змістом знань має велике виховне значення.
Одне із завдань професійно-етичної підготовки майбутнього інженера бачимо у вихованні потреб вищого рівня — потреб у вдосконаленні духовного світу, прагненні до професійної та особистісної самореалізації, сприянні науково-технічному прогресу. Як відомо, потреби особистості формуються в результаті споживання певних духовних цінностей —моральних, естетичних, релігійних тощо.
Якщо споживання духовних цінностей є некерованим процесом, то в умовах домінування масової культури у молоді формуються усереднені, стандартизовані смаки і потреби, відбувається маніпулювання їхньою свідомістю. Тому необхідно вирішувати завдання свідомого формування потреб студентів у справжніх духовних цінностях —
пізнавальних, моральних, культурних тощо.
Завдання підвищення рівня відповідальності може вирішуватися шляхом залучення до лекцій, бесід, диспутів, ознайомлення з кращими прикладами соціальної відповідальності під час аудиторних занять з технічних та гуманітарних дисциплін і особливо в позанавчальний час.
Література:
1.Комаров И.Н. Этика – инженеру / Комаров И.Н. – Мн.: Университетское, 1990. – 128 с.
2.Колин К. Информационная глобализация общества и гуманитарная революция / К. Колин // Вестник высшей школы. –
2002.– № 8. – С. 3–9.
Автор Созикіна Ганна Сергіївна
