Самотність — це кара чи нагорода? Що є самотність? З чого виникає це відчуття? Всі ці, та багато інших питань задавала , мабуть, кожна людина яка відчувала це почуття. Намагаючись отримати відповідь, хоча б на одне питання, ми зазвичай звертаємось до психологів. Адже вони є нашими «лікарями душі». Також ми шукаємо у віршах, поезіях, висловах відомих людей з надією знайти там, хоч якусь маленьку зачіпку для розкриття нашого невідомого.
З психологічної точки зору, самотність-це таке психолого — соціальне явище, тобто емоційний стан людини у якої немає повноцінного, позитивного спілкування з сім’єю, іншими людьми. Відокремивши сім*ю від інших людей, звертається увага на те, що сім*я є першочерговим джерелом позитивно-емоційного спілкування, та є такою опорою, у будь якій ситуації і замінити її чимось іншим дуже важко. Також, можна сказати що самотність — це відчуття душевної пустоти, ізольованості від світу та небажання спілкуватись з сім’єю, друзями, соціумом.
Поняття самотність, як і інші поняття, які супроводжують людину, мають подвійну особливість та значення. Таке значення є позитивним та негативним. Вивчаючи твори видатних письменників і не тільки письменників, а і звичайних людей, ми бачимо в цих роботах це відчуття. Здається, що хорошого у самотності?
Уся література, яка є невід’ємною частиною нашого культурного розвитку, є «душевними ліками». Допомагає віднайти ту рівновагу, ту гармонію стану людини, яка надалі гармонійно вливатиме на спілкування, мислення, сприймання навколишнього світу. Письменники які були самотні в той момент, намагались перенести всі свої думки, відчуття, переживання на папір у вигляді віршів, новел, поем, оповідань. Наприклад у стрічках вірша «Думка» великий український поет, драматург, художник Тарас Григорович Шевченко відтворив свою самотність у персонажі козака. Зміст вірша полягає в тому, що самотній козак блукає по світу, забувши матір, батька та кохану дівчину. Це вірш символізує одинокість поета в часи кріпацтва.
Найкращий час написання творів є коли ти на самоті. В цей час людина може поєднатися з природою і бути самим собою. Вона, відокремившись від навколишнього суспільства може зосередитись на собі. Тільки відчувши себе самотнім можна зрозуміти себе, полюбити та зрозуміти хто ти є насправді.
Почуття самотності може наступити в будь яку хвилину, в будь якому місці і навіть без належної на те причини. З нашим розвитком, змінами у нас з’являються нові відчуття того що ми сприймаємо. Адже з віком ми починаємо більш серйозніше сприймати світ . У нас виникають нові пріоритети, нові інтереси та нові потреби. Разом із очікуванням, хвилюванням, переживанням ми можемо відчувати самотність. Причиною не завжди є те, що ми на самоті. Ми можемо бути серед людей але іноді їх не помічаємо. Інколи ми можемо, дійсно, залишатись на одинці протягом довгого періоду але не відчувати себе самотнім.
Щоб зрозуміти звідки виникає це почуття потрібно проаналізувати, як саме люди відчувають це почуття. А саме люди це відчувають коли вони розуміють що не вистачає спілкування, коли розумієш, що немає з ким поділитись якоюсь таємницею, розповісти про свої проблеми. Коли немає з ким поділитись переживаннями на рахунок чогось нового (школа, будинок, будь які зміни).
Подолати раптову самотність можна за допомогою батьків, друзів, рідних людей. Іноді можна подолати за рахунок роботи. Погрузившись в працю або зацікавити себе якоюсь цікавою працею ми можемо забути про наші переживання.
Можна звернути увагу на те, що багато успішних людей є самотніми. Знамениті актори театру і кіно, зірки естради, зробивши собі красиву кар’єру, досягнувши успіху є самотніми. Адже вони відчуваючи самотність повністю покинулись на роботі. Навіть маючи прихильників, не могли подолати це відчуття.
Якщо самотність виникає через, не можливість налагодити контакти з іншими людьми, потрібно придивитись до себе. Подивитись на свої звички, заглянути у себе, що саме не можуть сприйняти інші люди, щоб з вами спілкуватись. І потрібно намагатись себе удосконалити.
Дружба також відіграє важливу роль в житті людини. Справжні друзі можуть підтримати тебе в скрутну хвилину. Вони розділяють з тобою і щастя і горе. Але навіть друзі, іноді, не можуть заспокоїти бурхливі відчуття самотності. Довге життя у самотності буває дуже важким. Люди раптово залишаються одинокими після втрати дуже близької людини. Зазвичай самотніми бувають ті люди, які не вміють довіряти, відкриватися, надіятись на інших людей. Вони не вміють любити, давати і приймати інших людей такими якими вони є.
У наш час багато людей вважають себе самотніми. Не беручи до уваги те, що навколо них є багато людей. Самотність доставляє їм негативні переживання, страждання і не дає повноцінно існувати. Тому що самотня людина не має близької людини або друзів, до кого можна було звернутись у важку хвилину за допомогою.
Є люди які усвідомлено вибирають самотність і на їхню думку, вона дає більше переваг. Такі люди цінують свою самотність, адже вони можуть бути на одинці самим з собою. Самотність не означає повне відокремлення від суспільства, воно для них є усамітнення. Усамітнившись, люди схильні більш до романтики, знаходять сенс життя і щастя. У зв’язку з цим потрібно розрізняти різні типи самотності. Вона може бути: постійною, не постійною та може виникнути під час певної ситуації. Постійна полягає в тому, коли наступає самотність, індивід упродовж тривалого періоду життя не може встановити взаємні, позитивні взаємини із потрібними йому людьми. Не постійна полягає у настанні короткочасних приступах почуття самотності, які повністю і безслідно зникають. Ситуативна самотність виникає при якихось психонегативних подіях у житті людини, такі, наприклад, як смерть близької людини або розрив будь яких відносин (шлюбних, дружніх, партнерських). Після деякого часу ситуативно самотня людина змиряється зі своєю втратою, самотністю і частково або повністю переборює виникле почуття самотності. Однією позитивною умовою самотності є те, що в життя людини є вироблена ним самим психологічна стійкість, що може забезпечити схоронність основних відносин особистості з природою, припускаючи особистісну пластичність, гнучкість та варіативність. Психологічна стійкість визначає здатність людини до само зміни, залежності від ситуації та її подолання.
Самотність є природнім процесом. Все що нас оточує і все що ми маємо створено перш за все природою. Всі наші психічні функції такі як пам’ять, мислення, уява, увага, мовлення, наші позитивні і негативні емоції, переживання, і також не є винятком самотність. Природа не помиляється. Точніше – її помилки існують лише деякий час, недовго.
Самотність — це не тільки унікальність життя людини, але і соціальне явище, що вимагає регулярного психологічного, соціального, філософського осмислення. Сучасну людину глибоко хвилюють проблеми, що стосується його індивідуальності, особливості життя. Тобто все що його оточує, всі його потреби, а точніше все те що впливає на його умови життя.
Також самотність має сильний негативний вплив на життя людей. Особливо це проявляється у підлітковому віці. Підлітковий вік сам по собі дуже важкий період. Адже, діти у цей період роблять вирішальний вибір у своєму житті, і цей вибір є їхнє майбутнє. В цей час у них формуються головні риси їхніх напрямів розвитку. І якщо дитина відчуває себе самотньо, їй не має з ким поділитись своїми думками, вона стає замкнутою тоді вона може не реалізуватись у житті. У гіршому випадку, у рідких випадках такий стан може призвести до суїциду.
Самотність порізному впливає на людей. Вони по-різному її сприймають, переживають, відчувають та говорять про неї. Але, на мою думку, самотність не є карою, але і нічого позитивного я б ній не бачу. Тому що самотня людина-це закрита людина, тому вона і не притягує до себе інших людей. Самотність впливає на тривалість життя, це пов’язано з тим, що самотні люди не бережуть себе, просто не бачать в цьому ніякого значення.
