Сенс життя – це вічне питання, яким людство переймається з давніх пір. Науковці, філософи, педагоги по різному говорили про це.

   Г. Сковорода – видатний український філософ, сенс людського життя бачив у пізнанні світу й самого себе, прагнув зрозуміти світ, а для цього багато навчався, подорожував, спілкувався з простими людьми.

Кожен з нас має свою власну думку. Людина може прожити лише одне життя. Хтось скаже нажаль, а хтось на щастя.

Не всі вміють жити та почувати себе щасливими. Вміти жити, на мою думку, є не лише бажання отримувати задоволення від оточуючого світу, проявляти себе у чомусь, а й навчитися робити добро іншим людям, робити їх щасливими, бачити усмішку на їхньому обличчі.

Вміти радіти та навчити радіти інших людей є дуже важливим, адже дуже часто люди страждають на депресію, не хочуть жити, їхні мрії розбиті, вони є не щасливими  і не бачать сенсу життя.

Ти почуваєшся щасливим, коли залишив після себе на цій землі щось хороше, бачиш що люди цінують тебе і поважають. Життя швидкоплинне і дається воно тільки раз. Кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. Нам іноді здається, що щастя десь далеко, а воно зовсім поряд, потрібно його лише побачити, відчути серцем та навчитися цінувати.

Найкраще, що є в людини, – це її душа, яка є найціннішим скарбом. Душа – це сховище таємниць, почуттів, спогадів, – це внутрішній світ людини. Добро, щирість, милосердя, правда, гідність, совість – це якості, без яких не може бути красивою і досконалою людина.

Серце людини дуже вразливе, а люди, через свою необережність, так часто завдають біль. Хто словом, хто вчинком, Бог дав нам вуста, щоб  ми благословляли, молилися, говорили слова любові. Але плітка, неначе зла тітка, брехня та осуд руйнують мир, дружбу, всяку любов.

Потрібно незважаючи ні на що продовжувати робити добро, бути чуйними, лагідними, щедрими та терплячими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. Вона на відміну від тварин наділена цими шляхетними рисами.

Колись до моїх рук потрапив вірш, в якому говориться, що кожен день потрібно починати з молитви й доброти і коли тобі погано, ти хворий збери сили в кулак, усміхнись, помолись і почни день по новому. Я для себе це взяла за основу і намагаюсь так починати новий день!

Мені особисто дуже складно писати про свій сенс життя, так як за останні два роки багато відбулося змін у моєму житті. Декілька років тому я жила і ставила перед собою ціль, мріяла, можна сказати, будувала плани. Я хотіла вивчитися, досягти успіхів, знайти хорошу роботу, знайти коханого чоловіка з яким би можна побудувати люблячу сім’ю, але в моєму серці не було місця для Бога…

Хотілося бути кращою, аніж я є, любила людей, переживала, щодо їхніх думок про мене. Одним словом, щоб все це  було створено мною чимшвидше і якнайкраще, без участі Бога.

На даний час я є християнкою, п’ятидесятник. Я покаялась, повірила і прийняла хрещення. Моя обітниця Богу, перед людьми: у вірі та правді до кінця своїх днів служити Йому. Дякую Богу, що весь час Він любить, піклується, благословляє, охороняє та чекає…

Мабуть, я є найбагатшою і найщасливішою людиною, не маючи нічого з Богом я отримала все! Ісус Христос є світло для мене. Для Нього я служу та його лише славлю. Саме Бог мене навчив любити, прощати, благословляти і молитися за тих, хто мене не любить. Кожного ранку Ісус дає сили, бажання, натхнення творити у світі красу, сіяти зерна любові, дарувати усмішку людям. На даний час я переосмислила життєві цінності. Усі свої мрії і бажання я приношу в молитві до Господа і вірю, що Він обов’язково виконає. Проста формула щастя – просити на добро, вміти чекати, приймати все з вдячністю, вірити твердо і до кінця, довіритися цілком і повністю Богу.

Дуже часто ми більше дбаємо про тіло, аніж про душу: одягаємо як наймодніше, змінюємо якнайсучасніше, фарбуємо найяскравіше, змінюємо на найновіше. Душа при цьому зовсім бідна. Ми забуваємо молитися, читати

Біблію, а як часто не помічаємо людей, які потребують нашої допомоги: бідні, голодні, інваліди, старці, діти, яких батьки покинули. Світ став таким жорстоким, через байдужість людей, їх егоїстичність, заздрість, гордість. Бог любить щедрих і смиренних, сторицею їм віддає за їхнє добро.

Моє життя дуже змінилося, коли я прийняла в серце Ісуса. Я відвідую церкву і маю там такі служіння: навчаю діток – підготовка до школи. Ці заняття є безкоштовними, і тому багато кому є можливість навчатись: діти сироти, багатодітні та малозабезпечені сім’ї, але найголовніше ми розповідаємо діточкам про Бога, сіємо зернятка любові у їхні серця.

Багато моїх друзів не розуміють мене, навіщо щось робити, якщо це тобі не оплачується, і взагалі, марна трата часу. Для мене час є дорогим, життя швидкоплинне і так хочеться встигнути зробити побільше добра, розповісти людям про Бога.

А ще одне служіння – це я ходжу в будинок пристарілих, провідую хворих. Дуже багато тих людей мали гроші, славу, мали сім’ю, а на старість залишились нікому не потрібними. Я називаю їх забуті людьми, але не забуті Богом. Ми допомагаємо їм одягнутися, причесатися, дуже багато є паралізованими, без рук, без ніг, яких ми возимо на візочку. Часто приносимо одяг, їжу, але найбільше вони чекають нас, щоб поспілкуватися, поділитися, помолитися разом. Вони є щирими, терплячими та справжніми… Дивлячись на них я навчилася цінувати життя та ще більше прагну робити милосердя.

Отже, свій сенс життя я вбачаю в Господі. Служити і славити Бога, Отця і Духа Святого. Я хочу виростати у вірі, створити люблячу, християнську родину, бути сіячем Божої любові, а ще допомагати бідним та бездомним людям. Бог подарував мені це життя, яке я хочу прожити достойно християнина. Моя мета – розповісти людям, що Бог є любов, а віра, надія і любов – це те, без чого неможливе життя.

Мені дуже подобається вислів з Біблії – «Цените время, либо дни лукавые…» 

Успіхів 🙂