Важливим елементом ввічливості є виховання, тому з раннього дитинства батьки виховують в нас таку важливу рису як ввічливість.

Закони ввічливості дуже прості і їх треба знати кожному, тому що ця риса характеру, мабуть, є першим, що відрізняє людину виховану від невихованої, культурну від некультурної. Ввічливу людину одразу помітно по її гарним манерами, привітності, добрим вчинкам та вихованості.

Зазвичай вона вміє тактовно, вільно та шанобливо спілкуватися з іншими, готова з повагою вислухати чужі думки чи проблеми та з легкістю йти на різноманітні компроміси, вирішувати різні життєві задачі. Але, в першу чергу, вона є виявом людського ставлення до інших людей незалежно від їхнього походження, соціального статусу, місця роботи та інших факторів, які впливають в сучасному світі на формування думки про будь-яку людину.

На сьогоднішній день це дуже важливе етичне питання. Бо у світі, на жаль, існують такі поняття як грубість, зневага та хамство, що є протилежними поняттями до ввічливості, але досить часто люди керуються саме цими якостями в повсякденних ситуаціях. Деяким людям властиво при розмові розмахувати руками, вживати зайві чи нецензурні слова, неуважно слухати співрозмовника, не вибачатись, залишати розповідь незакінченою. Звісно, це відбиває бажання мати справу з такими особами, адже вони залишають неприємне відчуття в інших.

На мою думку, така моральна норма як ввічливість має свої переваги та недоліки, плюси та мінуси. Тому що це суб’єктивне явище, що дає право не завжди його дотримуватись, тобто вибірково діяти в різних буденних ситуаціях.

„ Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого як ввічливість. ” М. Сервантес

Вітатися, прощатися, дякувати або просити щось треба доброзичливо та використовувати такі прості але водночас важливі слова як: вибачте, будь ласка, дякую, прошу, гарного дня, перепрошую та інші. За допомогою цих слів ми даємо зрозуміти іншій людині, що ми її цінуємо та поважаємо, що вона для нас важлива.

В будь-якій розмові або дискусії треба намагатись уважно слухати, не перебиваючи, вдумливо добирати слова, звертати увагу на настрій співрозмовника, не нав’язувати своїй поглядів та думок, враховувати особливості характеру та найпростіше — посміхатись людині, з якою ми розмовляємо. Це все сприяє налаштуванню дружніх відносин, а сама людина буде насолоджуватись всією повнотою людського спілкування, завдяки таким простим порадам, про які знає кожен з дитинства.

Майже в кожній професії людині необхідно бути ввічливою для взаємодії з іншими, гарної співпраці та дружньої і легкої атмосфери в робочому колективі.

Звісно ж, вихована людина платить ввічливістю та люб’язністю, приймаючи піклування інших або ж чиїсь послуги. Я вважаю, що ввічлива людина має значну перевагу в роботі, яка безпосередньо пов’язана не з таблицями, машинами чи розрахунками, а з людьми. Адже, неможливо без ввічливого ставлення плідно працювати та мати гарні взаємини з колегами. Хто поважатиме таку людину, якій це абсолютно неважливо?

Але з іншого погляду, коли людина занадто ввічлива, це може їй нашкодити.

По-перше, це може погано відображатись у її повсякденному житті та на роботі, адже людям властиво користуватись ввічливістю та іншими якостями людини, бо вона в свою чергу не може відмовити на будь-яке прохання чи, наприклад, позику, які щоденно надходять до неї.

По-друге, такі люди не можуть бути гарними керівниками, бо їм не властиво відмовляти чи критикувати, навіть якщо це необхідно та досить важливо. А на такій посаді, як керівник, це робити доводиться щонайменше декілька разів на день. Це і є значним мінусом у людей, які не можуть знайти золотої середини цього поняття.

Повертаючись до думки, що ввічливість є важливою рисою, несподівані конфлікти чи труднощі, що зустрічаються у житті кожного, показують яка людина насправді. Бо вихована, тактовна та добра людина вирішить їх швидше та з гідністю, не підставляючи нікого та залишить в оточуючих нас, приємну думку про себе. Це основа, на якій будується найголовніше: стосунки між людьми та їх ставлення до нас.

Якщо при першій зустрічі з людиною проявити ввічливість й повагу, то наступного разу їй захочеться познайомитись з нами ще ближче, пізнати нас краще. Ввічливість, вона наче магніт — притягує до нас багато людей.

Вчинки людини дуже добре показують те, чи ввічлива людина. Ввічливість відображає нашу повагу до людей незалежно від того, подобаються вони вам чи ні. Абсолютно кожна людина гідна ввічливого та шанобливого відношення до себе. Коли ми показуємо своє не досить гарне відношення, то ми тим самим демонструємо свою зневагу до людини.

На сьогоднішній день, ввічливість включає в себе ще й освіту людини, розвинений розум та вміння володіти власними емоціями незалежно від різних факторів, наприклад таких як: тип темпераменту, будови нервової системи, зовнішніх обставин, якими люди досить часто полюбляють виправдовувати свою поведінку. Адже це не повинно впливати на внутрішній світ людини.

Дуже важливо — навчитися тримати себе в руках. А ще, я впевнена, що на грубість треба відповідати ввічливістю та м’яко, залишатися гідною людиною. А не притримуватись принципу «як ти мені — так і я тобі», що дуже часто зустрічається у вчинках людей, особливо це притаманно людям нашого менталітету.

Отже, треба вчитися бути ввічливими, завжди і всюди. Бути ввічливим – уміти бути комфортним у спілкуванні з іншими. Та завжди пам’ятати про те, що поруч з нами є люди. Тому що без цієї якості по відношенню один до одного в сучасному світі неможливо повноцінно існувати.

Користь від ввічливості безсумнівна, тому що з її допомогою зберігається відчуття затишності та комфорту після спілкування з людиною. І ввічливими можуть бути усі – дорослі та діти, великі та маленькі, люди з будь-яким типом темпераменту.