Ввічлива людина – це та,яка вирізняється хорошими манерами і знанням етикету. Звідси випливає,що ввічлива людина має бути вихованою і освіченою. Хоча наявність освіти не гарантує,що людина буде ввічливою. Це приємний співбесідник,який тактовно спілкується,вміє слухати,а в разі виникнення конфліктної ситуації – знайти компроміс. Я впевнена,що кожному з нас буде приємно почувати себе комфортно,без напруженості у товаристві. Проте,пам’ятаймо,що без взаємної ввічливості плідного спілкування не відбудеться. Отож,що саме необхідно робити,аби Вас вважали ввічливим?
По-перше,ввічлива людина – привітна. Для цього необхідно вітатися,вживаючи слова «Добрий ранок»,«Привіт» тощо. Від приємного тону та щирості відразу піднімається настрій. Особисто мені не подобається,коли зі мною вітаються вимушеним тоном,або на моє вітання відповідають байдуже. Звісно,емоційний зв’язок втрачається. Так само ввічлива людина поважає співрозмовника,шанобливо до нього звертаючись.
Ввічливим вважається,коли молодші люди першими вітаються зі старшими,а чоловіки з жінками. У спілкуванні не ігноруйте співбесідника та не задавайте багато питань. Не забудьте представити людину перед незнайомим їй оточенням або самі представтесь,якщо потрапили у коло незнайомих людей. Ввічлива людина вміє слухати,враховувати індивідуальні особливості іншої людини та передбачати реакцію. Тобто,не варто говорити про речі,які зіпсують співрозмовнику настрій. Ввічлива людина продумає тон розмови,потурбується про люб’язність.
Не варто перебивати людину і залишати розмову незакінченою. Після розмови зовсім нескладно сказати «До побачення», «Всього Вам найкращого», «Будьте здорові». Прохання ввічливої людини будуть супроводжуватися словом «Будь ласка». Якщо на вулиці ти запитаєш у незнайомця як пройти, то ввічлива людина все спокійно пояснить,ще й посміхнеться. Проявом ввічливості є особиста витримка, уникнення конфлікту, а не відповідь на образу образою.
По-друге, ввічлива людина здатна визнавати свою провину. Коли вона допускає якусь помилку чи нечуйність,то обов’язково вибачиться. Звісно,неприємно,коли,наприклад, в автобусі мені наступлять на ногу чи зачеплять рукою. Але коли людина попросить вибачення і я зрозумію,що вона справді відчуває докори сумління, я не зможу тримати зла на неї. Отже, ввічлива людина постійно користується словами «Перепрошую», «Вибачте будь ласка».
По-третє,ввічлива людина ніколи не забуде подякувати. Після слів вдячності мені хочеться зробити ще щось приємне для цієї людини. Ця риса притаманна не лише для ділових розмов та спілкування з друзями. Не забувайте дякувати рідним за щоденні речі. Також не можна не згадати про те,що ввічлива людина не знає наказів у спілкуванні. Вона краще шанобливо попросить (наприклад, «Чи не могла б ти мені принести..»).
Окрім стратегії компромісу,ввічлива людина не піддасться імпульсивності в конфліктної ситуації,а обере пом’якшувальні вирази: «Ми розійшлися в поглядах», «Виникла невелика проблема».
Вміння поводитися з людиною зосереджується не лише на спілкуванні. Ввічлива людина завжди поступиться місцем в транспорті старшій людині чи,наприклад, вагітній. Зовсім не важко перевести через дорогу людину похилого віку,і ввічлива людина це обов’язково зробить. Проявляється ввічливість і в жестах та міміці. Посмішка виражає щирість стосунків. Подача руки теж буде проявом ввічливості. Проте багато жестикулювати не варто,це відволікає і є проявом неввічливості.
Якщо брати до уваги те,що ввічлива людина дотримується хороших манер,то можна зробити висновок,що така людина ніколи не буде битися або вживати лайливих слів аби не образити іншого. Образою вважатиметься висміювання людських якостей і вживання слів,які б вказували на недоліки людини (не «інвалід», а «людина з обмеженими можливостями»). Зокрема необхідно утриматися від вживання жаргонних слів,наприклад, «негр». Ввічлива людина краще витратить свій час на те,щоб запитати як справи, запропонує в шанобливому тоні свою допомогу(«Як ти себе сьогодні почуваєш?», «Чи можу я чимось допомогти?» тощо). Елементарним прикладом неввічливості буде орієнтування на Ваш смак при виборі подарунка людині.
Важливою умовою є усвідомлення особою того,що таке ввічлива людина та внутрішнє прагнення бути нею. Я спостерігаю як багато людей намагаються бути ввічливими, але роблять це з таким виразом обличчя,що одразу помітна вимушеність їхньої поведінки. Зрозуміло,що в дитячому садочку,а пізніше у школі привчають бути ввічливими і ці звички закріплюються в свідомості людей,але не виконуються від щирого серця. Я не вважаю таких людей насправді ввічливими.
Необхідно поважати оточуючих щоденно, аби це було не виключенням,а звичайним відношенням до навколишнього світу. Але й не потрібно кричати на увесь світ які ви ввічливі, будьте скромними та доброзичливими.
Отже,в наш час ввічливість стала досить прагматичною та вигідною. Люди користуються нею аби досягнути своїх цілей, отримати інформацію,зробивши вигляд,що вони дуже поважають інших,а насправді ж керуються своїми цілями,до яких часто належать гроші. Необхідно розглядати співрозмовника як особистість,як найвищу цінність.
Чи вважаю я себе ввічливою людиною? Ні. Я намагаюся,але мені ще необхідно осягнути багато речей і навчитися підбирати потрібні фрази аби не здатися неввічливою. І наприкінці хочу зауважити,що не варто чекати уважності та доброти від оточуючих,не будучи ввічливою людиною. Проявляючи ввічливість,ви отримаєте її у відповідь. Все навколо зміниться, починаючи з рідних і друзів,закінчуючи незнайомцями на вулиці. Всі захочуть спілкуватися з Вами.
Сподіваюся,представники мого покоління розділяють мої погляди. Бути ввічливим не вимагає багато зусиль. Але по-справжньому ввічливі люди завжди цінуються в суспільстві. Недарма поет і драматург Мігель де Сервантес ще у 16 столітті сказав: «Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого,як ввічливість»…
