Що таке мораль? Як і чим регулюється поведінка людини? Які чинники впливають на це? Ці всі питання досить складні і водночас цікаві. А чи бачили ви на власні очі мораль? Так, ніхто її не бачив, бо мораль — внутрішній світ людини, її совість. Ніхто не може змусити людину до якихось дій проти її волі, людина сама, керуючись своїми моральними прин-ципами, вирішує як їй вчинити у тій чи іншій ситуації. Поведінка людини керується яки-мось певними нормами моралі та накладає певні забов’язання. У всьому світі люди підко-рюються певним моральним принципам та вимогам.
Чи замислювалися ви над своїм життям, своїми вчинками? Чи було вам соромно за свою поведінку, свій вчинок? Хочу запевнити вас, з власного досвіду, та досвіду своїх друзів, що порушення норм моралі призводить, спричиняє почуття провини, дискомфорту, само-осуду, втрату почуття гордості за себе.
Чи впевнені ви, що людина поряд з вами підкоряється тим самим моральним принципам? Чи збігаються ваші погляди з точки моральності? Коли ви впевнені, що людина поряд з вами підкоряється та дотримується тих самих моральних цінностей, принципів дає змогу забезпечити єдність та узгодженість між людьми у найрізноманітніших обставинах свого життя. Коли ви впевнені у своїх друзях, родині, сусіді – це дозволяє вам передбачити зага-льну спрямованість дій та методів, дозволяє передбачити поведінку людини, дозволяє вам покладатися на неї, навіть довіряти їй. Всі сторони людського життя існують та підкоря-ються моральності.
Моральна поведінка, моральна відповідальність несе в собі щось нове, корегує загальне враження від людини, отриманого морального задоволення від її вчинків, взагалі від спіл-кування з нею.
Існують як і зовнішні так і внутрішні моральні норми, вони тісно пов’язані між собою та залежать один від одного, взаємодіють між собою. Треба також зрозуміти, що результат соціального регулювання може бути позитивний та негативний, людина в своїй суті може негативно сприймати різні спроби натиску на себе.
А як же можна впливати та регулювати поведінку людини? Для цього треба створити пев-ні правила та слідкувати за їх дотриманням, оцінювати її вчинки. Підводити до розумово-го морального існування. Всупереч всім соціальним натискам, факторам людина повинна зрозуміти, знайти перевагу та вміти протидіяти йому. Не може існувати жодне суспільство без моралі, бути хаотичним, ніким невпорядкованим та контрольованим.
А хто слідкує за виконанням, вирішенням, діями людини з точи зору моральності? Хто ко-нтролює, слідкує за дотриманням моральних норм, навчає моральним принципам? Контролювати та слідкувати за дотриманням загальних норм та правил можуть і повинні всі люди, кожен із нас без винятку. Суб’єктом регуляції соціальної поведінки виступає суспільство, колектив і сама людина. Ми з вами знаємо, що основна суспільна функція моралі – регуляція люд-ської поведінки та стосунків між людьми.
Але треба зазначити, що мораль, усупереч поширенню її тлумачення, не є явищем виклю-чно соціальним. Сама людина співвідносить себе з усім навколишнім світом, людина, за висловом Ф. Достоєвського – «таїна». Моральне удосконалення особистості часто не збі-гається з розвитком, соціальним прогресом, може біти й навпаки.
Також існують різні форми нормативної регуляції поведінки – інституційна та позаінсти-туційна, які доповнюють одна одну.
Право і мораль виступають взаємопов’язаними фор-мами регуляції поведінки доповнюють один одного. Право характеризується, направля-ється, керується «інститутом держави», а мораль характеризується та утверджується на-самперед спонтанно, протягом всього життя. Людина сама, з точки моралі, в своєму сум-лінні, в своїй свідомості несе відповідальність. Правові ж норми мають чіткі визначення та чітку систему перевірки їх виконання, покарання, в свою чергу моральні норми набага-то глибші, нескінченні, невичерпні. Загалом можна сказати, що це зовсім різні виміри людського життя, несуть в собі різні способи впливу на поведінку людини. І. Кант дав ви-значення праву як «обмеження свободи кожного умовами погодження її зі свободою усіх інших, наскільки це можливо за деяким загальним законом».
Мораль та право регулюють людську поведінку, але є ще й звичаї, які в свою чергу висту-пають позаінституційною формою. Звичаї, подібно до моралі, виступають спонтанно в житті кожної людини, людських спільнот. Звичаї прийшли до нас разом з історією, саме вони, на думку багатьох і мою також, є одними із найбільших та найглибших, наймасові-ших регуляторів нашого сьогоднішнього життя. Саме завдяки звичаям ми часто навіть не замислюємось над деякими своїми вчинками, спілкуючись із різними людьми, ми діємо, навіть не розмірковуючи, бо так звично для нас та людей які навколо нас.
Коли руйнуються звичаї, коли люди переступають через них, не усвідомлюють їх настає хаос та дезорієнтація. Тому потрібно відроджувати звичаї, звичаєві структури – це запо-рука нормального і цілісного співіснування в країні, у всьому світі. Звичаї – це могутній засіб керування людської свідомості. Деякі із звичаїв вже застаріли, заслуговують осуду з боку моралі – це свідчить про їх історичну вичерпність.
Кожна людина повинна сама задуматися та осмислити всі свої моральні принципи, розро-бити для себе чіткі правила та покарання. Людина сама повинна вирішити для себе, що добро, що зло. Люди повинні дійти чіткого висновку, що моральним є те, що приносить людям добро. Мораль та інші регуляційні форми людської поведінки спрямовані на доб-робут та розквіт самої людини.
