Що таке батьківська любов ? Якою вона має бути? Який зміст вкласти у це поняття? Чи всі батьки по — справжньому люблять своїх дітей? Чи вміють вони це робити? Чи можна навчитись любити своїх дітей?

Чому я розпочав розмову саме на цю тему? Оглядаючись із висоти прожитих мною майже років на своє дитинство, розмірковуючи про стосунки мої та моїх  батьків, спостерігаючи за життям інших дітей у сім»ях, я дуже щасливий, що зростав у сім`ї, де вміють любити один одного. Саме так, любити.

У дитинстві мені не потрібно було привертати до себе увагу. Самотність і розгубленість мені не знайомі. Повсякчас я відчував батьківське тепло і турботу. Турбота  полягала не втому, що батьки проживали за мене моє життя, а вчили мене жити, розв`язувати конфліктні ситуації самостійно, допомагали мені пристосовуватись до нових умов життя. Зміна місця проживання, адаптація у новому навчальному закладі, реалізація своїх можливостей у позашкільних закладах . Батьки допомагали мені перерости тяжкі періоди життя, невдачі, поразки,тощо.

Я навчався у школі мистецтв і часто мав змогу виступати на сцені. Пам`ятаю свій дитячий страх невдачі. Страх настільки сильний, що заважав мені зосередитися. Та поряд були батьки. Їх підтримка, терпіння і допомога мали на мене величезний позитивний вплив.

Погрози і покарання у моїй сім`ї не використовувалися, а був присутній відкритий вираз батьківських почуттів.

На ці роздуми мене наштовхнув випадок, який трапився у невеличкому селі мого району.

Звичайна сім`я. Таких, на сьогоднішній день, переважна більшість. Мати, вітчим та маминих двоє дітей. Постійної роботи у селі немає, тому мама заробляла гроші, допомагаючи односельчанам доглядати худобу, городи,тощо. Вітчим пив. Пив сильно і безпробудно. Мати терпіла його випивки, бо не хотіла самотності, бути одинокою,покинутою. Адже перший чоловік пішов від неї, залишивши  її із двома маленькими дітками-погодками. Дівчинка і хлопчик зростали гарними дітьми, слухняними, працьовитими. Пішовши до школи, гарно навчалися. Були активними учнями, приймали участь у житті школи. Привітні,  дружні і веселі. Та коли з`явився вітчим – стали замкнутими та лякливими. Дитячі очі завжди кажуть правду. Радість і страх приховати не можливо. Дивно, але ніхто із односельців не чув від дітей скарг чи образ.

У школі вчителі стали помічати зміни у поведінці дітей. Допитувалися у чому річ. Педагоги розуміли, що зміна у поведінці дітей пов`язана із сімейними обставинами.

Мама стала  випивати із вітчимом,бо так легше сприйняти життя, безвихідь сьогодення, не бачити заплаканих дитячих очей. Бо мріяла не про таке життя, як склалося. Молодою дівчиною хотіли йти стати економістом. Професія престижна і робота знайдеться  як у селі так і місті. Поїхала в обласний центр, вступила до навчального закладу. Та як у тій поганій п`єсі, зустрілося кохання. Повернувшись у село, осіла. Далі вагітність одна, слідом друга. От і все навчання. Вже про навчання мови не велося. Підростали дітки. Раділа кожним днем, аж  поки  її «кохання»  не знайшло собі іншої жінки. Що далі? Як жити із двома дітками без освіти, без роботи, без опори у житті. Що її чекає? Чи зможе вона одна справитися із труднощами?

Познайомилася із  молодим чоловіком. Відкрила серце і душу. Мріяла і ділилася із коханим майбутніми сподіваннями…

Вранці, зі сходом сонця, вставала, варила, прала, прибирала, збирала дітей до школи, поралася по господарству, шукала собі заробіток  по людях. Даючи собі обітницю більше не прикладатися до чарки, до вечора складала компанію своєму чоловіку. Втягнулася, звикла. Вже почало затягувати у прірву…Замість щастя і злагоди у будинок вселилися сварки і бійки.

Діти все бачили і не розуміли, чому мама їм перестала приділяти увагу. Вони гарно навчаються, допомагають мамі, слухняні. Вони така потребують її любові, підтримки і допомоги.

Того вечора батьки сиділи за чаркою. Діти полягали спати, але голосні розмови дорослих не давали змоги заснути. Із підвищеного тону розмова переростала у гучну сварку. Наростала агресія вітчима. Схопивши ножа, чоловік вдарив матір у груди. Крик  розбудив хлопчика. Перша думка — рятувати маму. Удар ножа збив із ніг сина. Скільки разів вітчим колов дитину сестра не бачила. Почала втікати городами. Чоловік спохватився і побіг за дівчинкою. Доганяв і різав ножем. Дитина втікала, а він все доганяв і доганяв…

Вранці страшна звістка облетіла все село, район. У гніві чоловік позбавив життя жінку, хлопчика. Дівчинка у тяжкому стані.

Обірвані мрії молодої жінки. Хлопчик ще лише почав жити. Дівчинка залишиться скаліченою на все життя. І чи зможе плин часу зітерти із пам`яті жахіття тієї ночі. Хто поверне маму, родину, брата, щастя, посмішку,любов батьків.

У сім`ї, де панує любов, де дитину чують, розуміють, підтримують, поважають, зросте морально сильна та хороша дитина. Кризовий стан сучасних сімей, низький рівень гуманізації сучасного суспільства призводить до того, що діти шукають захисту не у батьків та родині, а на вулиці, однолітків, неформальних об`єднань, де домінує культ сили і насильства. Самі батьки ховаються від труднощів життя за пиятикою, розгульним  життям, забуваючи, що на них покладено важливий обов`язок – «тато «і «мама».

У кожного у житті своє завдання. Але батьки мають саму важливу і відповідальну у житті місію – любити своїх дітей.

Добре, що у мене є такий гарний приклад – це мої батьки. Кожного дня я відчуваю їх підтримку, турботу. Я знаю, що мене зрозуміють, вислухають, дадуть пораду. А саме головне – мене люблять.