Зігмунд Фрейд – великий психоаналітик, невролог. Його праці направлені на вивчення несвідомого людини. Він вивчав асоціації, сновидіння, структуру психіки ( Я, Воно, Над –Я ) – все, що згодом потрапило до видатного « Психоаналіз З.Фрейда».

Батьки Фрейда були з західної України, і мали трьох синів. Через складну ситуацію фінансової сторони сім’ї, вимушені були виїхати до Відня. Взагалі-то Фрейд, закінчивши гімназію «Сперл» на відмінно, мріяв стати великим військовим або ж політиком, але внаслідок, знову ж таки, матеріальних проблем і антисемітських настроїв, був змушений відмовитись від мрії.

За своє життя він отримав чимало ступенів у сфері медицини, і як наслідок мав величезну кількість теорій у різних напрямах, до прикладу « Тотем і Табу» та « По той бік принципу задоволення».

Фрейд все більше, знайомився з відомими вченими, черпав знання і розвивав свої думки. Він відкрив велику кількість товариств заснованих на психоаналітиці.

Та бувають часи, коли все, що ти зробив для своєї кар’єри відходить на задній план. Коли у країні з’явилася німецька влада, доньку Анну (у Фрейда взагалі було 6 дітей, але Анна найбільше підтримувала батька у теорії психоаналізу) , заарештували, а самого вченого допитували в гестапо, і тоді він вирішив як найшвидше покинути рейх. Заплативши велику суму і підписавши принизливу подяку Фрейд зміг виїхати до Лондону.

Через певний час, так як у вченого вже досить давно був рак ротової порожнини, і муки були вже занадто нестерпні. Фрейд попросив свого друга зробити йому евтаназію, від чого у віці 83 років він і помер.

Отже, Зігмунд Фрейд все життя працював над теорією психоаналізу. В основу розгляду він поклад топографічну модель, за якою психічне життя можна розподілити на три рівні:

Свідоме
Передсвідоме
Несвідоме

Свідоме, це відчуття людини зараз – переживання, радість, тривога і т.п. Свідоме залучає до переробки інформацію в мозку людини не більш ніж 1,3 %.

Ділянка передсвідомого, або ще доступна пам’ять, включає в себе увесь досвід, котрий ми не розуміємо в даний момент, але легко можемо згадати згодом зовсім спонтанно чи приклавши мінімальні зусилля.

Найглибшою ж частиною мозку людини Фрейд визначав – несвідоме. Ця частинка уявляє собою таємне місце, де збираються всі примітивні інстинкти, нахили разом із емоціями та згадками. Всі ці речі можуть бути зовсім не корисні для свідомості, тому вони подавлені або витіснені в області несвідомого.

Саме це несвідоме і є центральною ланкою, яка тотожна суті психіки. Фрейд дуже довго доказував, що вся психіка людини ґрунтується на первісних інстинктах, прагненнях отримати найбільше задоволення. Основою ж цих задоволень він вважав сексуальні нахили, так звані інстинкти життя, або інакшими словами – лібідо. Згодом на основі дослідження лібідо, яка включає всі види любові і дружбу, Фрейд висунув теорію, що домінують у житті людини, вже як окрема інстанція, але підпорядкована лібідо: інстинкт життя – ерос, та так званий танатос – інстинкт смерті.

У процесі зростання людини лібідо розміщується у різних частинах людського тіла, а згодом переноситься на іншого індивіда.

Танатос – раніше у стародавній міфології так називали Бога смерті. Також крім інстинкту смерті, танатос називають потягом до смерті. Фрейд заявляв, що потяг до смерті межує між духовним і фізичним, є фізичним представником різних подразнень, котрі проникають у душу і стають наставником роботи необхідною для психіки і її зв’язку з фізичним. Кожний потяг має ціль – задоволення, має об’єкт – з допомогою котрого досягає цілі, і має джерело – процес збудження у будь-якому органі, котрий виникає внаслідок потягу.

Доповненням до лібідо також можна віднести – мортиро, так зване агресивне начало.

В основі вивчення зв’язку психоаналізу Фрейд поклав давньогрецький міф про Едіпа (Комплекс Едіпа). Саме в ньому можна прослідкувати зв’язок любові, смерті і містики.

Що ж це за міф?

Давним давно, царю Фів, Лаю було віщування, що він помре від руки свого сина. Тоді цар наказав свого первістка залишити на горі Кіферон і проколоти йому сухожилля. Його дружина Іокаста, наказала своєму служникові виконати завдання. Той же, пожалівши немовля, віддав дитинку звичайному пастухові. Пастух же відніс хлопчика до бездітного царя, який назвав дитя Едіпом, і виховав як власного сина. Коли хлопчик виріс, один з мешканців міста сказав, що його підкинули, і якби батьки не вмовляли і не сказали, що то є неправда, хлопець вирушив до оракула, щоб дізнатися істину.

Натомість оракул не сказавши правди про походження Едіпа розповів йому про давнє пророцтво : «Ти будеш вбивцею свого батька, і одружишся на своїй матері!» Подумавши, що річ йде про царя Поліба, який виховав його у Коринфі, хлопець не повернувся додому. Він рушив у далечінь, щоб відшукати своє щастя. По дорозі він зустрів перехожих з котрими посварився і вбив всіх, крім одного. Це був служник царя Лая, який сказав, що цар загинув від рук розбійників.

Коли ж Едіп після довгих подорожей дістався Фів і відгадав загадку Сфінкса, то жителі міста обрали його царем і як наслідок, він одружився на цариці. Довго жив щасливий Едіп у своєму царстві, допоки не дізнався правду, що колись у сварці вбив власного батька, і зараз одружений на своїй матері. З горя хлопець виколов золотою шпилькою собі очі і подався геть із міста.

Ось саме на такій легенді ґрунтується сексуальний потяг до матері, містика і смерть. Як би ми не тікали від долі, вона все одна йде за нам і прагне бути частиною нашого життя.

Згодом же паралельно Едіповому комплексу, Фрейд сформував «Комплекс Електри» — потяг доньки до батька.

Таким чином Фрейд показав як містично може переплітатися потяг, смерть і любов. Послідовники ж вченого розглядали психоаналіз як позитивно так і негативно. З негативного вони відмітили, що дуже велику ролі Фрейд все ж таки віддав сексуальності, як головному чиннику в житті людини, і що приклади приведені ним у обґрунтуванні теорії не підходять для розуміння в сьогоденності. Але багато вчених також довели, що Фрейд у своїх думках був повністю точний і лаконічний, і як би світ не трактував його вислови, десь в глибині душі, ми все ж залишаємось тваринами і діємо під силою інстинктів, що іноді рятує наше таке сумне і буденне життя. Концепція З.Фрейда стала однією з визначальних, тому що в ній визначається перехід від романтичного гуманізму на який хворіють і хворіли люди сьогодні, до більш реалістичного з елементами неминучого кінця в рамках історії.