Суспільство ,вчені та філософи не одне століття шукають відповідь на питання « що собою являє собою смерть»?
Людина — єдина жива істота , яка усвідомлює власну смертність та робить її предметом обміркування. Найтяжчим випробуванням для людини на землі є втрата близьких та рідних. Проблеми на роботі,втрата житла, сімейні негаразди, нестача коштів на існування не можуть так поламати людину як смерть.
Ми живемо і постійно зайняті, кожний день в нас переповнений; розпочати благе діло, зробити щось приємне для людей, закінчити почату справу і навіть не задумуємося про майбутнє, що колись цей страшний час настане і кожен із нас не зможе побачити своїх рідних. А скільки болю завдаємо коханим навіть не помічаючи цього, як не подумавши можемо нагрубити бабусі, образити маму своїми нікчемними вчинками, не дати списати своїй однокласниці контрольну роботу, не допомогти перейти дорогу старенькому дідусеві, подати руку другові в скрутну хвилину, провідати свого колишнього товариша.
Кожна людина поняття «смерть» розуміє по різному. Для мене — це на мить закрити очі, заснути і не побачити ніколи цей дивовижний світ без його різних барв життя. А ще найстрашніше для мене було те, коли я втратила рідного дідуся, який заміняв для мене рідного батька тринадцять років. Мені довго не хотілося вірити в те, що його більше не має з нами, що я більше не доторкнуся до його теплих рук, не почую його чарівний голос, не побачу синіх як небо очей, не зігріюсь в його обіймах. Але зараз я можу тільки прийти до церкви і поставити свічку за його вічний спокій та прощення гріхів, положити квіти на могилу. Дивлячись на небо я вірю, що він живий і спостерігає за мною з небес, тому намагаюсь здійснити його мрію – стати професіоналом.
Тож хочемо ми цього чи ні,але смерть приходить і до нашого дому, і тут як не крути вже не має ходу назад. І так стає сумно, боязко і одиноко, що в очах проходить все життя. Саме тоді ми усвідомлюємо сенс життя, починаємо цінувати кожну прожиту хвилину, стараємось зробити більше добрих справ, досягнути певної мети, здійснити свою заповітну мрію. Але вже не можливо виправити своїх необдуманих вчинків, які завдали великого болю рідній матусі, не дотримання своєї обіцянки бути вірним другом, турботливим та люблячим чоловіком. А як би хотілося все хоча б на мить повернути і попросити пробачення в тих котрі цього так довго чекали і вірили ,що рано чи пізно але ми прийдемо до вірної думки.
Але це не можливо ми не можемо їх повернути до життя і тут наступає таке явище як «вічне життя». Церква схиляється до думки, що є життя на небесах яке поділяється на рай та пекло, життя праведних та грішних людей. Тому ми можемо сказати ,що душа людини не зникає безслідно ,а переходить до вічного життя.
Саме цей процес називається «перетворення». Тому смерть є цілком природною і сумною обставиною. По перше вона не від’ємна частина людського життя, а по друге все що в світі має початок, так і має кінець. Проблема смерті та безсмертя є одною з етичних, релігійних та наукових проблем. Вона не одноразово розглядалася відомими філософами, науковцями, діячами церкви. Але кожен сприймав її по-різному.
Таким чином в людській душі починає жити віра, без якої людина як жива істота не може існувати. Найбільш значною світоглядною релігією є – християнство. Це релігія живе в середині нас, яку ми можемо розглядати як об’єкт, його схожість та відмінність з іншими більш унікальними об’єктами. Воно поділяється на три основні напрямки : православ’я, католицизм, протестантизм. Хрест є символом християнської віри. Ця віра вчить нас, що людина має не тільки тіло, а й душу й що після смерті душа продовжує жити, виходячи з людського тіла. Навіть в християнстві були моменти занепаду ,тобто люди відсторонювались від церкви, погіршувався добробут, тривали запеклі бої, знижувався рівень моралі.
За православним вченням, хрест як символ був прийнятий християнською церквою в пам’ять про смерть Ісуса Христа. Я вважаю, що людина не повинна просто існувати, а приносити людям світло та добро, дарувати любов. Навіть якщо ми просто займаємося улюбленою справою ми все одно повинні вірити в неї, тобто знати який результат нас очікує по закінченню цієї роботи. Кожний знавець своєї справи прагне до кращого, намагаючись досягти досконалості в своїй роботі. Наприклад педагог мистецтва — прививає у дітей любов до оточуючого світу до музики , до танцю, до навчання. Художник – у своїх картинах прагне відтворити красу природи, навколишнього світу. Тому в них це з легкістю виходить, бо в їхньому серці є віра ,без якої вони не можуть творити та навчати.
Саме з вірою в нас починає зароджуватися мета, яку ми прагнемо досягти не дивлячись на будь — які проблеми та незгоди. Ціль до якої йдемо протягом життя. Встаємо та лягаємо думаючи тільки про мрію, створюємо задачі та плани щоб як найшвидше досягнути її. Але хочемо ми цього чи ні, та життєвий шлях являється не легким зі своїми труднощами та негараздами. Тому саме з вірою людина може досягнути високих вершин, здійснивши всі свої бажання та подолати тяжкий шлях їх втілення в життя і як висновок набратися великого досвіду, щоб в майбутньому ділитися ним зі своїми близькими та знайомими людьми.
Як висновок можу сказати , що ці явища можуть, як зустрічатися один в одному, вливаючись один в одного, так і бути окремими явищами. На основі віри душа людини є безсмертною, вона не зникає безслідно як людське тіло, а переходить в вічну матерію буття. Основною українською релігією — є християнство. Ця релігія цілком притаманна тільки людині.
