Соціальні мережі заполонили наше життя. Що ми обідаємо, як проводимо вільний час, з ким дружимо — ми можемо з легкістю побачити на Інстаграм. Наші батьки сидять в однокласниках, ми обговорюємо одне одного ВКонтакті. Більшість знаних осіб ведуть власні блоги в Твітері та висловлюють думки на Фейсбуці.
Те що колись було приватним і особистим, захованим під конверт з маркою, тепер адресоване широкому загалу. Хто з ким товаришує, що думає, що любить і що поважає, та чим нехтує — тепер все це надбання суспільства, тих, хто хоче дізнатись вистачає. Для того, щоб в сучасному світі здобути інформацію про когось зовсім не треба бути детективом – досить просто загуглити і отримати посилання з шуканими відомостями.
Ще й до сьогодні лишається актуальною новина про те, як київська оперна солістка Катерина Абдуліна написала на фейсбуці, що контингент російськомовної гімназії «різко відрізняється від бидлячих українських шкіл» і раділа з того, що її дитина має можливість навчатись серед морально здорових дітей.
Я цілком погоджуюсь з трактуванням цієї ситуації народними депутатами, які зазначили, що подібні висловлювання принижують честь і гідність громадян України, для яких рідною мовою є українська мова.
Під час подібного висловлювання оперна співачка виявила себе, як особа, яка не толерантно повелася з почуттями українців, які розмовляють українською мовою. Адже вона просто не змогла прийняти те, що і в україномовних школах контингент батьків може бути високоморальним, попри те, що ці особи розмовляють українською мовою. Своїм висловлюванням вона ще раз підкреслила мовну різницю і піднесла власні інтереси вище людської гідності. Вона не виявила, навіть, почуття поваги до україномовного населення, адже не змогла оцінити його вище за себе. Власна пиха не дала їй можливості розрізнити, що не має значення якою мовою розмовляє людина, якщо вона зіпсована з середини, то це важко змінити. Ніколи не варто характеризувати вчинки однієї особи, як вчинки цілого народу чи нації. Адже інколи можна разюче помилитися у своїх судженнях.
Надзвичайно мене здивувала також і те, що пані Катерина не висловлювала своїх вибачень, ані через засоби масової інформації, ані через той злощасний фейсбук. Вона обрала зовсім іншу політику. Абдуліна тепер стала жертвою загальних знущань, її за робітню плату знизили на 30%, адже звільнити з театру її просто не можуть. Вона раніше знана лише у вузьких колах прима театру, тепер знана особа, особисті думки якої були розголошені.
Кожна людина, звичайно має право на власну думку, проте, особа, що присвячує своє життя Національному оперному театру України, живе і працює в цій державі просто не може дозволяти собі подібних висловлювань. Інакше може скластись така ситуація, як у відомому творі «Мина Мазайло», де один з головних героїв дивується, як же можна жити в Україні і не володіти українською мовою. Твір написаний давно, а як бачимо й до сьогодні не втратив своєї актуальності. І досі ми знаходимо людей, яким, виявляється байдуже, що вони українці і їх рідна мова українська; людей, які працюють на благо однієї держави, розвивають її, а насправді вичікують моменту, щоб зібрати речі і дременути чим далі з України.
Як зазначають засоби масової інформації Катерина Абдуліна має в планах стати депутатом Верховної Ради України, адже вважає, що саме там вершиться справедливість і вона хоче брати в ній участь. Пані Катерина зробила певний моральний вибір. У неї було декілька варіантів, вона ж обрала, той в якому був присутній напад, агресія, по-суті приниження власної гідності. Адже, якщо ця особа вважає, що вона висвітлила школу, дітей, націю в негативному світлі – вона помиляється. Вона в першу чергу показала свій моральний бік, своє виховання, своє ставлення до життя. Вона подібними висловлюваннями по-суті, нікого зовсім і не образила, бо обвинувачення їїне були аргументованими. Вона показала свою малодухість, малоосвіченість і в деякій мірі нікчемність.
Тепер співачка опери має нести моральну відповідальність – здатність відповідати за власні висловлювання перед собою і суспільством, передбачати наслідки вчинку і відповідати за нього. З огляду на це пані Катерина не усвідомлює цього. Висловившись подібним чином вона поставила під удар репутацію опери, власну репутацію, а також ставлення до її дітей. Це і є наслідками ситуації яку вона сама створила. Проте, як бачимо особа не усвідомлює своєї вини в даних наслідках, вона вважає, що це гарний спосіб заявити про себе.
Все-таки дуже прикро, що є ще люди, які не можуть відрізнити добро від зла. Ті, хто не можуть до кінця пізнати свій вчинок, не винісши його на широкий розгляд, ті чиї серця не наповнені любов’ю до ближніх. Тією любов’ю, яка не пройде через тиждень, рік, місяць, а тим світлим почуттям, яке наповнюватиме серце людини все життя. Якби кожен з нас був трішки добрішим, тактовнішим, людянішим, можливо, ми б зараз не аналізували подібних вчинків. Проте світ не ідеальний, в ньому є вияви добра і зла, в ньому є їх постійне протистояння. Тому для того, щоб навчитись виживати в цьому світі нам необхідно навчитись чітко розмежовувати, як чинити можна, а як ні. А також усвідомлювати те, що в кожного з нас є моральний вибір і за будь-який моральний вибір ми повинні нести відповідальність, адже вибір цей був здійснений нами, а не кимось і відповідальність за його наслідки лежить на нас.
